Правовий статус дитячих та молодіжних організацій

Законодавчими актами, що регулюють і визначають діяльність дитячих та молодіжних організацій є:

1) Загальна Декларація прав людини.

2) Міжнародний пакт про громадські та політичні права.

3) Конвенція про права дитини.

4) Конституція України.

5) Закон України «Про об'єднання громадян».

6) «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні».

7) Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

8) Закон «Про дії Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики».

9) Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації».

(Самостійно опрацювати папку „Закони України і нормативні документи”)

Розглянемо, як ці та інші законодавчі акти впливають на діяльність дитячих та молодіжних організацій в Україні.

Україна вступила до Ради Європи та прийняла на себе відповідні обов'язки, які включають у себе й зобов’язання забезпечити права дитини через дотримання:

1.Загальної Декларації прав людини (1948 р.), ст.25 п.2 якої говорить, що материнство та дитинство дають право на особливу опіку та допомоги.

2.Міжнародного пакту про громадські та політичні права від 16.12.1966, який встановлює, що кожна дитина без будь-якої дискримінації... має права на такі міри захисту, які потрібні в її положенні неповнолітнього з боку її сім'ї, суспільства та держави.

3.Конвенції про права дитини (1989 р.), в якій відзначається, що «дитина, завдяки її фізичній та розумовій незрілості, потребує спеціальної охорони та турботи...». У цій Конвенції зазначено також (принцип 2), що «дитині законом та іншими засобами повинний бути забезпечений соціальний захист та надані можливості і сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини». Ця конвенція захищає соціально-економічні та громадські права тих, кому ще не виповнилося 18 років з точки зору міжнародних стандартів. В Україні ця Конвенція вступила в силу 27.08.1991 р. На кінець 1994 р. її було ратифіковано 159 державами. Але в Україні ще відсутні дійові механізми реалізації норм міжнародного права.

4. Конституції України (ст.52 ), яка закріплює, що діти є рівними в своїх правах, незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі або поза ним. У ст. 36, 37 розкривається питання діяльності політичних партій та громадських організацій, їх права та обов'язки.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства, у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

5. Закон України «Про об'єднання громадян», що ухвалений Верховною Радою України в червні 1992 р., заклав певні юридичні засади громадського суспільства в країні. Закон визначає порядок утворення, діяльності та ліквідації об'єднань громадян як важливих елементів громадського суспільства.

У законі говориться про те, що право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчості, ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.

У ст.1, 3 цього Закону дається визначення об'єднання громадян і громадської організації.

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Політичні партії мають право безпосередньо висувати кандидатів у депутати, але не мають права займатися виробничо-господарською діяльністю на комерційних засадах. Можуть утворюватися лише політичні партії загальнореспубліканського масштабу. Для державної реєстрації політичної партії необхідна наявність організацій не менше, ніж у половині регіонів України (областей, Криму, міста Києва), і не менше, ніж 1000 членів. Обов'язковою є реєстрація статуту, який має відповідати ряду вимог.

На відміну від політичних партій громадські організації не мають права безпосередньо висувати кандидатів у депутати. Водночас вони можуть займатися виробничо-господарською діяльністю на комерційних засадах. Одержувати матеріально-технічну і фінансову допомогу з-за кордону тощо. Окрім статуту для реєстрації громадської організації республіканського рівня, необхідна наявність організацій у половині регіонів і не менше, ніж 300 членів, а для реєстрації громадської організації місцевого рівня - не менше, ніж 10 членів. Ліквідація громадської організації, як і політичної партії, може здійснюватися лише в судовому порядку або шляхом саморозпуску.

6. Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 р. проголошує, що Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:

· в інтересах молодої людини, суспільства, держави;

· з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Ця Декларація є основою для подальшого розвитку державної молодіжної політики, її правової бази, практичної діяльності органів державної влади та управління, яка спрямовується на сприяння повноцінного розвитку молодих громадян України.

Головним гарантом здійснення державної молодіжної політики є Україна як суверенна держава.

У Декларації визначено мету, завдання та принципи державної молодіжної політики.

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

· вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

· допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі в національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;

· залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;

· надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, професійної підготовки

· координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Головними напрямами державної молодіжної політики в Україні є:

· розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

· забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

· створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;

· формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

· охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, вживання інших заходів, які б забезпечували здоровий генофонд народу України.

Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.

Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулювати діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюватися матеріально, організаційно, а також шляхом:

– звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств, закладів і установ від оподаткування.

– безоплатної передачі молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю.

– звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування землею.

– надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різноманітних видів кредитів і субсидій.

– створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і територій.

Існують різні суб’єкти що розробляють та практично здійснюють державну молодіжну політику:

на загально - державному рівні:

– молодіжне законодавство або певні Закони та рішення Уряду щодо молоді, її прав, обов’язків.

– комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді.

– міністерство у справах молоді як виконавчий орган.

– установи (інститути, центри), які займаються дослідженням молодіжних проблем, підготовкою соціальних працівників.

– різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної молодіжної політики.

На місцевому регіональному рівні:

– постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (на сьогодні – в Раді народних депутатів міста, району, області).

– управління(комітети) у виконавчих органах.

– соціальні служби (громадські, державні0 для молоді.

– філії республіканських установ, закладів по вивченню проблем молоді та підготовці соціальних працівників.

– фонди(чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики.

Міністерство України у справах молоді та спорту 17.09.93 видало наказ №2492 «Про затвердження Положення про порядок фінансування програм і проектів молодіжних та дитячих громадських організацій, надання їм дотацій та субсидій». Цей документ роз'яснює механізм надання державної підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям, визначає вимоги, яким повинні відповідати їх програми, встановлює взаємні зобов'язання державних органів та громадських організацій.

Так, Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. розкриває основні напрями діяльності держави в цій галузі.

Стаття 13 цього Закону «Гарантії правового захисту молоді» говорить:

– Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України. Використання молодими громадянами прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України.

– Неправомірні рішення державних або громадянських органів, дії посадових або приватних осіб з усіх питань, передбачених цим Законом, можуть бути в установленому порядку оскаржені молодими громадянами або їх представниками в суді. Особливий захист держави мають неповнолітні.

Відповідальність неповнолітніх за вчинені ними правопорушення настає лише з визначеного законодавством віку. У разі вчинення неповнолітнім, який не досяг цього віку, адміністративних порушень, до відповідальності притягаються його батьки або особи, які їх замінюють, у встановленому законодавством порядку. Примусові заходи впливу на неповнолітніх за вчинення ними злочину або в інших передбачених законодавством випадках застосовуються тільки за вироком або рішенням суду.

Державні органи і посадові особи, педагогічні та соціальні працівники не можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи впливу, які ґрунтуються на публічному поширенні відомостей про вчинені неповнолітніми діяння, що містять ознаки злочину або правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративного стягнення і належать до примусових заходів виховного характеру, які застосовуються за рішенням суду.

Стаття 14 цього закону визначає правовий статус молодіжних громадських організацій. Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій, їх правовий статус визначається законодавством про об'єднання громадян, цим Законом та іншими актами законодавства України.

Молодіжні громадські організації - це об'єднання молодих громадян, обов'язковою статутною вимогою яких є припинення членства в них при досягненні певного віку. До молодіжних громадських організацій належать також об'єднання громадян та фонди, основними статутними цілями яких є вирішення молодіжних проблем і сприяння соціальному становленню та розвитку молоді.

Органи громадських молодіжних організацій мають право вносити до місцевих рад народних депутатів пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді.

У статті 15 цього Закону розкрито гарантії діяльності молодіжних громадських організацій:

Міністерство України у справах молоді і спорту, місцеві органи державної виконавчої влади у справах молоді мають право здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють соціальному становленню і розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і субсидії молодіжним організаціям. Державні органи можуть надавати у безоплатне користування молодіжним громадським організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.98 р. визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності, уточнює їх визначення.

Цей Закон дає визначення дитячих та молодіжних громадських і організацій таким чином:

молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів;

дитячі громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Стаття 3 цього Закону присвячена принципам утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій.

Молодіжні та дитячі громадські організації утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема:

- молодіжні та дитячі громадські організації зобов'язані доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству;

- інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов'язана з діяльністю молодіжних та дитячих громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом.

За Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку.

Засновниками спілок молодіжних та дитячих громадських організацій є молодіжні та дитячі громадські організації. (ст.4)

Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.

Статус молодіжних та дитячих громадських організацій і їх і спілок визначається відповідно до цього закону та Закону України «Про об'єднання громадян».

Молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.

У своїй діяльності Український національний комітет молодіжних організацій керується законодавством України та власним статутом.

Вступ Українського національного комітету молодіжних організацій до міжнародних молодіжних організацій (асоціацій, спілок тощо) не є підставою для його реєстрації як міжнародного. (ст.6)

У статті 7 закону визначено права молодіжних та дитячих громадських організацій:

Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки користуються правами, наданими їм Законом України «Про об'єднання громадян», цим Законом, іншими законодавчими актами.

Стаття 8. Участь молодіжних та дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді

Стаття 9. Форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій

Державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій здійснюється в таких формах:

- надання молодіжним та дитячим громадським організаціям інформації про державну політику щодо дітей та молоді;

- подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді і дітей;

- сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді.

Стаття 10. Фінансова підтримка діяльності і молодіжних та дитячих громадських організацій

Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій здійснюється через відповідні органи виконавчої влади, що працюють з молоддю, органи місцевого самоврядування та спілку всеукраїнських молодіжних громадських організацій.

Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки, які одержують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов'язані подавати звіти про цільове використання фінансів і матеріальних цінностей органам, що їх надавали, у терміни, визначені цими органами.

У законі України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» передбачені також відповідальність названих організацій за порушення законодавства (ст.11)

Дата добавления: 2014-01-06