Семіотичний трикутник Пірса у його порівнянні до семантичного трикутника Фреге

Тема: ВІДМІННІСТЬ МІЖ МОДЕЛЯМИ ЗНАКА СОСЮРА І ПІРСА

1. Лінгвістична модель Ф. де Сосюра:

- поняття сигніфікації

- принцип довільності і природа значення.

2. Філософська модель Ч.С. Пірса:

- поняття інтерпретанта і об’єкта,

- що таке референція і референт?

Література:

Соссюр Фердінан. Курс загальної лінгвістики / Переклад з французької. –К.: Основи, 1998. – С. 18-37; 279-292.

Ділі Дж. Основи семіотики.- Львів: Арсенал, 2000. – С. 37-45; 45-58; С. 62-70; 72-74; 74-76; 80-81; 105-113; 113-116.

Мечковская Н. Б. Семиотика. Язык. Природа. Культура. Курс лекций. – Москва: Академия, 2007.

Проблмеа референції з’ясовується у книжці:

Патнем Г. Розум, істина й історія. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 3-54.

Ми видаємося видом, особливість якого полягає в тому, щоб прагнути створювати значення: «ми передусім Homo significans – творці значень». Ми створюємо значення у процесі нашої творчості й інтерпретації «знаків». Згідно з Пірсом, ми «мислимо лише знаками» (Peirce 1931-58, 2.302). Знаки набирають форми слів, образів, уяви, звуків, запахів, смаків, дій чи об’єктів, але такі речі не мають внутрішнього значення і стають знаками лише тоді, коли ми вкладаємо в них значення. «Ніщо не є знаком, якщо воно не інтерпретується як знак» (Peirce 1931-58, 2.172). Ніщо не може бути знаком доти, доки хтось не інтерпретуватиме його як «те, що дещо позначає», сигніфікує щось – реферуючи до чогось чи стоячи натомість того, що є іншим, ніж за нього самого. Ми інтерпретуємо знаки здебільшого несвідомо, відносячи їх до відомих систем конвенцій. Саме таке значеннєве застосування знаків лежить в основі семіотичного інтересу.

Існує дві пануючі моделі конституювання знаків: лінгвістична Ф. де Сосюра і філософська Ч. С. Пірса.

Сосюр запропонував дідичну (двобічну) модель знака. Він визначив знак таким чином:

• a 'signifier' (signifiant) - the form which the sign takes; and
• the 'signified' (signifié) - the concept it represents.

'signifier ' (signifiant) – форма, в яку вбирається знак,

the ‘signified’ (signifié) – концепт

Відношення між позначником (означенням) і позначеним реферується як сигніфікація. If we take a linguistic example, the word 'Open' (when it is invested with meaning by someone who encounters it on a shop doorway) is a sign consisting of:

• a signifier: the word open;
• a signified concept: that the shop is open for business.

Особливість знака в тому, що ми не можемо мати цілком неозначений (без значення) позначник (signifier), чи цілком знеоформлене означення (signified).

Тобто знак дається для розуміння як комбінація позначування (позначника, означника) зі специфічним означенням (означеним). Один і той самий позначник (слово «відкрито») може стояти для різних означуваних – і тоді знаки будуть різними.

У наші дні сосюрівська модель набула матеріалістичної трансформації, - чого не було в самого Сосюра, оскільки він і позначення, і позначуване вважав чисто психологічними елементами.

Лінгвістичний знак не є зв’язком між річчю і назвою (іменем), але між концептом і звуковим патерном. Проте звуковий патерн не є насправді звуком, оскільки звук є чимось чисто фізичним. Звуковий патерн є слуховим психологічним враженням від звуку, який дається завдяки його чуттєвому свідченню. Цей звуковий патерн може бути названий «матеріальним» елементом лише в тому, що він є репрезентацією нашого сенсорного враження. Звуковий патерн може бути увиразнений від інших елементів, що асоційовані з ним у лінгвістичному знаку. Цей інший елемент має загалом абстрактне вираження – концепт.

С. Лангер застосовує термін «символ» для відсилання до лінгвістичного знака (цього терміну Сосюр уникав): «символи не є заступниками своїх об’єктів, але є носіями для розуміння (the conception) об’єктів … У розмові про речі, ми маємо їхні концепти, а не самі речі; і це концепти, а не самі речі, - те що означають символи».

Дата добавления: 2014-01-06