Способи словотвору

КОРІНЬ

Слід розрізняти!!!

- омонімічні корені: радіти, радість, радісний; радитись, порада, нарада;

- той самий корінь (фонетичні зміни в споріднених словах чи в формах слова): вбік, бічний, бочок, на боці.

У слові звичайно буває один корінь, але може бути два, рідко — три, корені: снігопад, світобудова, життєрадісний, далекосяжний, всесвітньовідомий.

Корені бувають незв'язані (вільні) і зв'язані. Не зв'язані корені здатні виступати як самостійні слова (з певними закінченнями). Наприклад, корінь - ліс- у словах лісок, лісовий, узлісся, пролісок незв'язаний, бо він виступає й самостійно в слові ліс. Зв'язаний корінь трапляється лише в поєднанні з різними афіксами. Наприклад, корінь - дяг - існує тільки в поєднанні з різними префіксами: одяг, вдягання, надягнути. Так само корінь -зу - виступає лише у зв'язаному вигляді: взути, взуття, роззути, перезуватися. Зв'язані корені трапляються рідко, абсолютна більшість коренів незв'язані.

Вільні корені – це такі кореневі морфеми, що можуть збігатися з основою словоформи і поєднуватися з суфіксами чи ін. коренями. Напр.: ліс, ліс-ок, ліс-ник, про-ліс-ок.

Зв’язані корені (радиксоїди) –функціонують тільки в поєднання зі службовими, афіксальними морфемами. Напр.: -вул- (вулиця, провулок), -ліл- (гілка, гілляччя).

Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.

Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за допомогою словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.

Афікси — це всі інші морфеми, крім кореня. Вони завжди пов'язані з коренем і уточнюють, видозмінюють його значення та виконують різну допоміжну роль в оформленні слів.

Залежно від ролі й значення афікси поділяються на:

1) словотвірні (дериваційні);

2) формотвірні семантичні;

3) формотвірні реляційні. Чіткої межі між цими типами афіксів немає. Іноді той самий афікс може поєднувати в собі і дві функції.

Словотвірні афікси видозмінюють лексичне значення кореня. Наприклад, додаючи до кореня - сад- різні словотвірні афікси, ми творимо нові слова з новим лексичним значенням: садити (назва дії), садівник (назва людини), садівництво (галузь сільського господарства), садовина (плоди садових дерев), посадка (садіння, насадження), садовий (має відношення до саду) тощо.

Формотвірні семантичні афікси вносять різні додаткові значення в те саме слово. Наприклад, зелений і зеленіший — це форми того самого слова, проте їхнє лексичне значення не тотожне: друга форма слова завдяки афіксові -іш- вказує на більшу міру якості, ніж перша; не те саме називають і дві форми того самого слова кілометр і кілометри (адже не все одно, іти пішки кілометр чи кілометри!) — і тільки тому, що в другому з них є афікс -и.

Формотвірні реляційні афікси анітрохи не впливають на лексичне значення слова, вони слугують лише для поєднання слів між собою. Наприклад, форми слова зелений, зелена, зелене, зелені, незважаючи на різні афікси -ий, -а, -є, -і, позначають той самий колір. Ці афікси потрібні тільки для того, щоб вказати на зв'язки слова зелений з іншими словами: зелений кущ, зелена левада, зелене поле, зелені дерева.

За місцем у слові розрізняємо такі види афіксів: префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс та закінчення.

Префікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм, наприклад: переклад, заклад, виклад, приклад, вклад. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати - на друкувати, глядач - на глядач).

Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити - до робити (доконаний вид дієслова), видатний - най видатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).

В українській мові особливо багаті на префікси дієслова: принести, занести, віднести, піднести, знести, рознести, понести, донести, перенести, нанести, наднести, обнести. Префікси не впливають на належність слова до тієї чи іншої частини мови, вони, як правило, лише модифікують, уточнюють значення, виражене його коренем.

Суфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня перед закінченням: роса — росиця, росинка, росичка, росиночка, росянка, росистий, росяний, зрошувати. Суфікси в одних випадках, як і префікси, модифікують, уточнюють значення слова, виражене його коренем (синій, синенький, синюватий); в інших — на відміну від префіксів, творять слова з цілком новим лексичним і граматичним значенням (синява, синька, синіти; мудрий + -ість -мудрість; гора + -ськ -гірський;).

Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати - співа в). Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а).

Закінчення (флексія) - це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я). Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і). Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком. Відсутність звукового закінчення у формі – дуб, гриб, ніч.

У незмінних словах і формах слів закінчень немає: кенгуру, таксі, інтерв'ю, швидко, думати, думаючи, подумавши, зроблено.

Постфікс (від лат. post - після, fixus - прикріплений) - частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм. Постфіксами в українській мові вважаються частки - ся, -сь, -небудь, які ставляться після закінчення: вчіться, якогось, якого-небудь, скажи- скажи- но; кохати - кохати ся).

Інтерфікс – (від лат. inter - між, fixus - прикріплений) - частина слова, яка не має значення, виражається одним або кількома звуками, перебуває між морфемами і використовується для їхнього з'єднання: водогін, суходіл. У шкільній практиці часто називається єднальним голосним. Напр.: ліс- о -степ, кар -о -окий. Інтерфіксами в українській мові виступають:

Ø -о- після твердих приголосних (суходіл),

Ø -е- після м'яких приголосних (землетрус),

Ø -є- після основи на [j] (життєвий).

Ø в кількісних числівниках — закінчення або частина закінчення першого слова:

· перше слово може мати повну форму родового відмінка: п'ятисотенниця, двохатомний.

· перше слово маже мати скорочену форму родового відмінка: двоповерховий.

Ø вставні звуки й звукосполучення у відносних прикметниках на зразок буквений, ставиш/енський (від Ставище), будищанський (від Будища), деснянський, латинський.

Інтерфікси не слід плутати від явищ, що зовні їх нагадують, наприклад у слові маловиразний елемент о (мал-о-виразний) не є інтерфіксом, оскільки слово утворене лексико-синтаксичним способом (злиття сполучень слів - у цьому випадку мало і виразний - в одне слово). У частині мало елемент о залишається прислівниковим суфіксом.

Тільки звуковий (а не буквений) аналіз дає правдиву картину морфемного складу слів.

Українською мовою було запозичено значну кількість афіксів (особливо з давньогрецької та латини):

Ø іменникові і прикметникові префікси — а-, анти-, архі-, контр-, ультра-: адинамія — «безсилля», антициклон, архімільйонер, контрнаступ, ультрамікроскоп.

Ø дієслівні префікси — де-, дез-, ре-: декодувати, дезорієнтувати, реконструювати.

Ø іменникові суфікси

·на означення осіб за їх фахом, належністю до партій і політичних течій — –іст (-ист): піаніст, моторист.

·для назв політичних напрямів, течій, суспільних формацій — –ізм (-изм, -їзм): опортунізм, альтруїзм, будизм.

Ø інші іменникові суфікси — -атор, -ер: механізатор, контролер.

Ø дієслівні суфікси — -із-, -ір- (-иp-) завжди у поєднанні з суфіксом -ува-: деталізувати, командирувати, пікірувати.

Значущі частини слова виділяємо, орієнтуючись на його звучання, а не на написання. Тому, аналізуючи будову записаних слів, треба кожного разу зважати на звукове значення букв я, ю, є, ї, щ, ь. Наприклад:

Слово і його транскрипція	Основа	Закінчення
префікс	корінь	суфікс
боєць [бойеііц]	—	бой	ец'	—
побоїще [побойішче]	по	бой	ішч	е
б'ють [бйут]	—	бй	—	ут'
сузір 'я [суз'ірйа]	су	з'ір	й	а
країна [крайіна]	—	край	ін	а
оселя [осел'а]		сел'	—	а
зрадіємо [зрад'ійемо]		рад'	ій	емо

Словотвором називають таку мовознавчу науку, яка досліджує закони творення слів. Словотвір – творення нових слів наявними в мові способами.

Мова — живе явище, що, прагнучи найповніше задо­вольнити потреби людей у гармонійному спілкуванні, постійно змінюється: частина слів переходить у пасивний словник або й зовсім забувається. Натомість з'являються нові слова. Вони або запозичуються з інших мов, або витворюються мовцями з уже існуючих у даній мові елементів, які прийнято називати словотвор­чими засобами. До словотворчих засобів укра­їнської мови належать твірні слова, твірні основи, афікси (суфікси, префікси, постфікси -ся, -но), словосполучення.

Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ (ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен (ий).

Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.

Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн (ий).

Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).

Розрізняють основи:
за складом	за змістом і творенням (сучасним)	за особливостями вияву в словах
коренева = кореню (проста): зима, рука, джерело	непохідна (немотивована) = кореню: зима, рука, джерело	вільна (здатна вживатися з афіксами і без афіксів): зим-а, зим-ов-ий, пере-зим-ува-ти
афіксальна = корінь + префікс або суфікс: прибіг, бігати, в'язати	похідна (мотивована) = корінь + інші частини: прибіг, бігати, в'язати.	зв'язана (вживається лише в похідних словах, корінь в таких морфемах утратив здатність вживатися самостійно без інших морфем): від-мик-а-ти, ож-ин-а, боч-к-а

Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень. Слово, яке служить базою для утворення іншого, називається твірним. Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, а для правдивий - іменник правда; для прикметника ялинковий твірним словом є іменник ялинка, а для ялинка - іменник ялина.

Твірною основою (колір...) є та частина твірного слова, яка входить до складу нового (похідного) слова (при цьому флексія до уваги не береться). Наприклад: правдивість --- правдивий --- правда ялинковий --- ялинка --- ялина преніжний --- ніжний. Твірною основою може бути і ціле твірне слово. Так, у наведених прикладах твірні слова і твірні основи збігаються: передивитися --- дивитися, накреслити --- креслити, підрозділ --- розділ, хористка --- хорист --- хор, надзвичайно --- звичайно. Ряд спільнокореневих слів, розташованих відповідно до послідовності їх творення, називається словотворчим гніздом. Наприклад: плід --- плідний --- плідник --- плідниковий; газета --- газетяр --- газетярство; чорний --- чорніти --- почорніти --- почорніння.

Твірним словом називається те, яке є базою для утворення іншого слова. Так, іменники ліс, вода, степ, правда є твірними словами для прикметників лісовий, водяний, степовий, правдивий Далі вже прикметники лісовий, водяний, сте­повий стали твірними словами для наступних утворень: лісовик, водяник, степовик. Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж- на вантаж ення- вантаж івка-пере вантаж ити). Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися- роздивитися ).

Слово, яке утворилось на базі існуючого в мові слова, називається похідним. Зіставляючи твірні й по­хідні слова, можна простежити словотворчі зв'язки між ними і способи творення нових слів:

ліс -» ліс-ов-ий -> ліс-ов-ик

вода —> водяний —> вод-ян-ик

степ —> степовий -> степовик

рік -> річний -> річниця

учитель -> учи-тел-юва-ти -> учи-тел-юва-нн-я

рука ~» рукав -> рукавиця

Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс- лісник –лісок- лісовий- праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:

· лісник - людина, що доглядає ліс;

· лісок - невеликий ліс;

· лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;

· праліс - дуже старий ліс.

Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь). Ряд спільнокоренних слів, що розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід – плідний – плідник - плідниковий), називають словотворчим гніздом, або рядом. Сукупність різнокореневих слів, що мають спільні афікси (суфікси, префікси), ста­новить словотворчий тип (модель). Сло­ва одного словотворчого типу належать до однієї частини мови і мають спільне словотворче значення, наприклад є назвами людей за місцем проживання: киянин, львів'я­нин, вінничанин або є назвами осіб за видами діяль­ності: газетяр, маляр, школяр, шахтар, слюсар, каме­няр та ін.

Спільна частина твірного і похідного слів називається твірною (вивідною) основою. А ті афікси, якими похідне слово відрізняється від твірного, називаються твірними, або словотворчими. Так, у парі рука -> рукав твірною основою є рук-, а твірним суфіксом -ав, а в парі рукав -> рукавиця твірною основою є рукав-, а твірним суфіксом тільки -иц-. У парі книг-а -» книг-ар-н-я твірною основою є книг-, а твір­ними суфіксами — ар-н.

Дата добавления: 2014-01-07