Оптова торгівля. Маркетингові рішення оптовика

Оптова торгівля – будь – яка діяльність з продажу товарів чи послуг тим, хто купує їх з метою перепродажу чи професійного використання. Виробники та роздрібні торгівці звертаються до послуг оптовиків, оскільки за їх допомогою можна ефективно виконувати такі функції:

· продаж і просування товарів на ринки;

· закупівля і формування асортименту;

· складування;

· транспортування;

· фінансування;

· прийняття ризику;

· консультативні послуги.

Розрізняють такі види підприємств оптової торгівлі:

1. Оптовики – купці – це незалежні комерційні підприємства, які купують право власності на товар. Вони бувають двох видів:

· з повним циклом обслуговування – ті, що надають такі послуги як зберігання товарних запасів, забезпечення доставки товару, кредитування, надання допомоги в області управління і обслуговувати змішаний, неширокий насичений або вузький асортимент;

· з обмеженим циклом обслуговування – ті, що надають менше послуг. До них відносять оптовиків, які торгують за готівку без доставки товару, оптовиків – комівояжерів, оптовиків – організаторів.

2.Брокери і агенти відрізняються від оптовиків – купців тим, що не беруть на себе право власності на товар і виконують лише обмежене число функцій (лише сприяють здійсненню купівлі – продажу). Основна функція брокера звести покупця і продавця і допомогти їм домовитись. Брокеру платить той, хто його замовив. Брокер не має товарних запасів і не бере участі у фінансуванні угод та не приймає на себе жодного ризику.

Агент представляє покупця чи продавця на більш тривалій основі. Розрізняють такі види агентів:

· агенти виробників, які представляють двох чи кількох виробників товарів, що доповнюють один одного. Такий агент заключає письмові угоди з кожним виробником відносно політики цін, територіальних границь діяльності. Він добре знає асортимент кожного виробника і організовує збут його товарів;

· агенти з продажу укладають з виробниками договори отримуючи право на реалізацію всієї продукції;

· агенти з закупівель укладають тривалі договори з фірмами і закуповують для них необхідні товари, перевіряючи їх якість, організовуючи складування та доставку товару;

· агенти – комісіонери – це агенти, які вступають у фізичне володіння товарами і самостійно укладають угоди на їх продаж.

3. Оптові відділення і контори виробників – це підрозділи виробників, які займаються оптовою торгівлею. Розрізняють:

· збутові відділення і контори. Збутові відділення зберігають товарні запаси у зустрічаються в лісовій промисловості, в галузі автомотообладнання та деталей. Збутові контори не зберігають товарних запасів і зустрічаються в сфері текстильної і галантерейної промисловості.

· закупівельні контори виконують ті ж функції, що брокери і агенти, але є структурним підрозділом організації покупця

4. Різні спеціалізовані оптовики, які зустрічаються в окремих галузях економіки. До них відносять:

· оптовики – закупівельники сільськогосподарської продукції, які закуповують сільськогосподарську продукцію, збирають її великими партіями для відвантажування на переробні підприємства;

· оптові нафтобази, які доставляють і продають нафтопродукти заправним станціям;

· оптовики – аукціоністи, які працюють в тих галузях, де споживач хоче до купівлі оглянути товар (ринок тютюну, кави, породистої худоби).

Оптовик приймає такі основні маркетингові рішення:

Рішення про цільовий ринок, тобто визначає сегмент ринку, з- яким буде працювати.

Рішення про товарний асортимент і комплекс послуг. У оптовиків вимагають, щоб вони пропонували повний асортимент і підтримували достатні товарні запаси. Але це як правило зменшує доходи оптовика. Тому оптовики відбирають найбільш вигідні для себе товарні групи і ті послуги, які сприяють тісним відносинам з клієнтами.

Рішення про ціни. Найчастіше оптовики встановлюють 20% націнки, з яких 17% становлять витрати та 3% становить чистий прибуток. Однак, враховуючи специфіку товару та галузі, оптовики часто експерементують з новими підходами до проблеми ціноутворення.

Рішення про методи стимулювання. Більшість оптовиків не задумуються над стимулюванням, однак оптовикам слід використовувати методи стимулювання, якими користуються виробники (реклама, заходи по стимулюванню збуту, особистий продаж).

Рішення про місце розташування підприємства. Приймаючи дане рішення оптовик бере до уваги:

· райони з низькою орендною платою;

· мінімум коштів на упорядкування території і обладнання приміщень.

Дата добавления: 2014-01-07