Принципи, методи та засоби шкільного фізичного виховання

Процес реалізації зазначених завдань повинен відбуватися на основі принципів системи фізичного виховання, дидактичних принципів, а також принципів методик розвитку фізичних якостей і навчання рухових дій. Згадаймо основні з них.

Система фізичного виховання може ефективно функціонувати за умови дотримання: принципу гармонійного і всебічного розвитку особистості; принципу прікладності (взаємозв'язку фізичного виховання з трудовою і оборонної практикою); принципу оздоровчої спрямованості фізичного виховання. Система шкільного фізичного виховання містить в собі ті ж основоположні принципи, а людина, що має відношення до даної системи, безумовно, повинен керуватися ними у своїй професійній діяльності.

^ Принципи свідомості і активності, наочності, доступності та індивідуалізації, систематичності і динамічності складають методичну основу дидактики і тому мають безпосереднє відношення до методики проведення шкільних уроків фізичної культури, де процеси навчання і спрямованого розвитку займають провідне місце. Кожен з названих принципів має своє місце для реалізації в ході планування навчально-виховного процесу і в процесі навчання, методика якого підбирається з урахуванням конкретно поставлених завдань, віку дітей та їх підготовленості (Лекція 5).

У лекціях, присвячених методикам розвитку рухових здібностей і навчання рухових дій, наводилися численні методичні принципи, дотримання яких у практиці дозволяє зробити навчально-виховний процес найбільш результативним і відповідним принципам системи фізичного виховання.

Окремо виділимо сучасні принципи шкільного фізичного виховання: принцип розвивального навчання, принцип виховує розвитку та виховує навчання, які об'єднують в собі закономірності побудови процесів навчання, розвитку та виховання. Для подальшого ефективного сприйняття методичних основ побудови шкільного уроку фізичної культури слід повторити раніше пройдений матеріал (Лекції 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

Методика шкільного фізичного виховання, як і будь-яка інша методика, містить в собі комплекс методів, засобів і методичних прийомів, що знаходяться в строго певній взаємозв'язку і послідовності і дозволяють вирішувати поставлені завдання.

Методи фізичного виховання детально розглядалися в Лекції № 4 і тому ми не будемо довго зупинятися на їхній характеристиці, скажемо лише, що кожен з відомих нам методів може бути використаний і в шкільній методиці фізичного виховання.

Як ви пам'ятаєте, методи фізичного виховання діляться на дві відносно самостійні, але взаємопов'язані групи: загальнопедагогічні методи і методи вправи. Подальша їх класифікація наведена в таблиці (див. нижче).

ТАБЛИЦА 1

МЕТОДи ФіЗИЧнОГО ВихованнЯ

Общепедагогические методи	Методы у пражнения
Наочні	Словесні	Методы строго	Методы частично
		регламе нтиров.упражнения (МСРУ)	регламентиров. упражнения (МЧРУ)

1.Натур.показ	1. Розповідь	1. Целостный 2.Расчлененный	1. Игровой 2.Соревновательный
2. Демонстрация пр за доп. техн.средств,графіків	2. Пояснення 3.Команда 4.Подсчет 5.Обсуждение 6.Лекция	3.Стандартный 4.Переменный 5.Непрерывный 6.Повторный, интервальный
3. Метод орієнтування		7.Методы комбинированного упражнения

Використання тих чи інших методів фізичного виховання на заняттях з фізичної культури в школі буде визначатися поставленим завданням, віком дітей та їх підготовленістю. Так, наприклад, завдання уроку фізичної культури може мати спрямованість на навчання якому-небудь елементу, але, враховуючи різницю технічної і фізичної підготовленості дітей даного класу, вчитель може використовувати для вирішення даної задачі в різних випадках цілісний або розчленований (аналітичний) методи навчання. Таким же чином йде справа з використанням методів переважного розвитку фізичних якостей (стандартно-безперервного, повторно-змінного та ін): спрямованість уроку на вирішення завдання розвитку загальної витривалості буде визначати використання стандартно-безперервного методу, але в молодшому шкільному віці для вирішення такого завдання вчитель віддасть перевагу методам комбінованого вправи, пов'язаним з частою зміною завдань, темпу і часу виконання завдань, оскільки дітям цього віку складно виконувати тривалу і монотонну навантаження.

Основні вимоги до використання методів вправи в процесі навчання зводяться до наступних:

- Прості вправи є ефективними до тих пір, поки є необхідність подолання координаційних труднощів;

- Не всі рухові дії повинні бути доведені до навику, так як деякі з них не використовуються в побуті, праці, спорті, а деякі будуть і далі вдосконалюватися з урахуванням зміненого рівня фізичного розвитку.

Зі сказаного випливає, що характер і конкретний порядок поєднання методів визначається:

Завданнями навчально-виховного процесу;

Особливостями займаються;

Особливостями досліджуваного матеріалу;

Зовнішніми умовами навчальної роботи.

Детальніше на особливостях використання методів фізичного виховання зупинимося при розгляді 2 питання, зараз же основне наше завдання - згадати існуючу класифікацію методів. Не можна забувати, що крім названих методів у фізичному вихованні використовуються методи організації, контролю, дозування, страховки та ін

Якщо методи фізичного виховання - це способи вирішення поставленого завдання, то засоби фізичного виховання - це ті необхідні "інструменти", за допомогою яких ми досягаємо поставлену мету. Згадаймо основні групи засобів фізичного виховання:

- Фізичні вправи;

- Оздоровчі сили природи;

- Гігієнічні фактори.

Детальна характеристика названих груп давалася в Лекції № 3, в даний момент дамо характеристику їх використання з урахуванням специфіки шкільного фізичного виховання. Фізичні вправи, безумовно. є основною групою засобів фізичного виховання в школі, оскільки, як випливає з визначення, фізичні вправи - це рухові дії, спеціально організовані для вирішення завдань фізичного виховання. При цьому фізичні вправи володіють всіма необхідними властивостями для суворої організації та регуляції процесу шкільного фізичного виховання: вони добре дозованим, можуть надавати як локальне, так і загальний вплив, виконання їх завжди знаходиться під контролем учня і вчителя і т.д.

Як говорилося раніше, в школі діти, в основному, отримують базову фізичну та технічну підготовку і тому провідну роль у процесі навчання, наприклад, грають основні вправи, основу яких складають природні рухи та аналітичні руху, використовувані для розвитку координаційних здібностей учнів; підвідні та підготовчі вправи, що є допоміжними, складають основу методики навчання техніки рухових дій (особливо з різних видів спорту) на першому етапі. Групи більш вузько спрямованих вправ, таких як змагальні, імітаційні, ідеомоторні також мають місце в шкільній методиці при вирішенні освітніх завдань.

Згадуючи інші види вправ (за формою руху - обертальні, поступальні; за потужністю виконуваної роботи - максимальні, субмаксимальні, великої і помірної потужності; за характером руху-циклічні, ациклічні і змішані, та ін) можна з упевненістю говорити про неодмінне використанні всіх названих видів вправ у методиці шкільного фізичного виховання. Відмінність наявності в школі різних фізичних вправ в порівнянні з більш спеціальними видами фізичної підготовки (наприклад, спортивної) полягає лише у відносно невеликому обсязі й інтенсивності використання найбільш складних їх видів.

Значення двох інших груп засобів неоціненно для шкільного фізичного виховання. Детальна характеристика цих груп давалася в Лекції № 3, наведемо лише показовий приклад ефективності використання оздоровчих сил природи і гігієнічних факторів. Подумки порівняйте урок фізичної культури, проведений в залі і на свіжому повітрі, наприклад, в зимовий час (сніг, мороз, може бути вітер і жорсткий наст на снігу). Відразу стає зрозумілою різниця і в проведенні уроку, і, головне, в силу впливу даного заняття на організм школяра. Прикладом важливості використання та обліку гігієнічних засобів фізичного виховання може служити порівняння ефектів від проведення уроку фізичної культури в чистому залі фізкультури чи в запиленому приміщенні, при недотриманні елементарних санітарно-гігієнічних норм. Регулярне використання засобів загартовування. пов'язане з ним зменшення кількості простудних захворювань у дитини також є прикладом ефективного використання гігієнічних факторів в якості засобів фізичного виховання в школі.

Дата добавления: 2014-01-07