Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Створення землеволодінь і землекористувань підприємств, орга­нізацій і установ несільськогосподарського призначення має свої особливості у змісті та методах і, як правило, супроводжується пере­розподілом земель між їх категоріями і галузями народного госпо­дарювання, а інколи і відведенням продуктивних земель. Особли­вості їх утворення поза межами населених пунктів полягає ще й у тому, що переважну частину території займають землі сільськогос­подарських чи лісогосподарських підприємств, землі об'єктів і тери­торій природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення. Нові землекористування чи зем­леволодіння, як правило, створюються переважно за рахунок цих земель.

Водночас земельне законодавство України не допускає:

· вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб крім випадків, визначених Земельним кодексом України;

· необґрунтоване вилучення земель, придатних для потреб сіль­ського господарства.

Землі, придатні для потреб сільського господарства, мають нада­ватися насамперед для сільськогосподарського використання. У разі відведення таких земель зі зміною їх цільового призначення рішен­ня ухвалюють органи виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Земельні ділянки несільськогосподарських об'єктів досить різні за площею, розміщенням, конфігурацією і характером впливу на довкілля.

Об'єктами землеустрою для несільськогосподарських потреб можуть бути земельні ділянки для розміщення:

v промислових підприємств;

v транспортних магістралей;

v ліній зв'язку, електропостачання тощо;

v підприємств добувної та іншої промисловості;

v підприємств водогосподарського, будівельного та іншого призначення;

v установ і організацій органів влади, науки, освіти, охорони здоров'я та ін.

За характером використання земель, розміщення і впливу на навколишнє природне середовище всі об'єкти землеустрою несільськогосподарського призначення можна поділити на такі основні види:

1. Площове землекористування підприємств, яке поділяють на:

v невеликі за площею земельної ділянки, які не порушують організацію території;

v великі за площею земельні масиви, на яких розміщуються великі промислові підприємства і які можуть істотно змінювати як о організацію території, так і розселення;

v значні за площею земельні масиви або ділянки, зайнятті під­приємствами добувної промисловості, водосховищами і спорудами ГЕС, ТЕС, АЕС.

2. Лінійне землекористування споруд, що характеризується розтягнутими земельними ділянками (залізничні і автомобільні дороги, лінії зв'язку, електропередач, лісосмуги, різні трубопроводи тощо).

Створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення відбувається через такі стадії:

1) попереднє погодження і вибір місця розташування об'єкта;

2) надання земельної ділянки з урахуванням попереднього погодження й на основі затвердженого проекту підприємства;

3) перенесення проекту в натуру (відведення земель);

4) оформлення й видача документів на право власності або кори­стування земельною ділянкою.

При створенні землекористування підприємств несільськогосподарського призначення використовують такий порядок землевпо­рядних дій:

1. Підготовчі роботи, вибір і погодження місця розташування об'єкта.
2. Складання й обґрунтування проекту.
3. Затвердження проектної документації й ухвалення рішення про надання земельної ділянки.
4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).
5. Оформлення землевпорядної документації й документів, що засвідчують право на землю.

При створенні землекористування несільськогосподарських підприємств потрібно дотримуватися таких вимог:

v земельна ділянка має розміщуватися з урахуванням інтересів усіх галузей і категорій підприємств;

v розташування ділянки має створювати територіальні умови для нормального функціонування підприємства;

v відповідність природних умов, площі й конфігурації вимогам створюваного землекористування підприємства;

v забезпечення раціонального використання земель, що залишаються у користуванні існуючих землекористувачів, і зниження витрат на поліпшення угідь;

v забезпечення збереження цінних сільськогосподарських угідь;

v порушення внутрішньогосподарської організації території, а також компактності й цілісності сільськогосподарського землекористування мають бути найменшими;

v недопущення порушень в охороні навколишнього природного середовища.

На цій основі при проектуванні можна сформулювати такі принципи:

1. Незаперечний пріоритет сільськогосподарського виробництва.
2. Абсолютна економія земель від нераціональної їх витрати.
3. Повне врахування впливу несільськогосподарських підпри­ємств на використання землі й охорону навколишнього природного середовища.

Проект створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення складається з таких частин:

1. Установлення й обґрунтування площі попередньо погодженої земельної ділянки.

2. Впорядкування розташування ділянки на території землеко­ристування, з якого вилучається земельна ділянка.

3. Визначення складу й цінності земель у межах створеного зем­лекористування несільськогосподарського підприємства.

4. Виявлення негативних наслідків вилучення й розроблення заходів щодо їх запобігання.

5. Визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва.

6. Визначення видів і розмірів збитків землекористувачів, урахо­вуючи упущену вигоду.

7. Підготовка технічних умов для зняття, зберігання й використання родючого шару ґрунту з ділянки, що відводиться.

8. Проведення рекультивації порушених земель.

9. Підготовка пропозицій за умовами надання земельної ділянки.

10. Розроблення пропозицій щодо реорганізації (впорядкування) існуючих землекористувань.

При розміщенні землекористування великих промислових підприємств, АЕС, ТЕС, ГЕС ефективним способом економії земель є створення великих промислових вузлів або агломерації з розміщенням у них загальних об'єктів допоміжних виробництв.

При розміщенні великих промислових підприємств відмінними а ознаками є:

v надання земель не тільки для безпосередньо промислового підприємства, а й для розміщення майданчиків з метою створення поселень. Наприклад, для розміщення Дністровської ГЕС потрібні були промисловий майданчик, основна і накопичувальна водойми, & залізнична й автомобільні дороги, будівництво нового населеного пункту, створення санітарно-захисних зон та інших споруд;

v надання земельних ділянок великим промисловим підприємствам і вилучення цих земель із сільськогосподарського обігу зумовлює реорганізацію існуючих господарств, зміни їх спеціалізації й ^ удосконалення системи розселення;

v розміщення великих промислових підприємств має повною мірою забезпечити захист землі і навколишнього природного середовища, що потребує додаткових капітальних вкладень на земле- і природоохоронні заходи.

При організації землекористування великих водойм виділяють такі зони:

v затоплення;

v підтоплення;

v переформування берегів;

v мілководну;

v погіршення організаційно-територіальних умов для викорис­тання окремих земельних ділянок.

Особливості утворення водойм полягають у тому, що при цьому сільськогосподарські землекористування можуть виявитися в тако­му стані:

v сільськогосподарські угіддя повністю затоплюються;

v земельні угіддя затоплюються частково й для нормального фу­нкціонування водойми потрібно доповнити частину земель замість вилучених або змінити спеціалізацію господарства;

v створення водойм впливає на розташування землекористувань господарств і на виникнення в них недоліків землекористування.

У всіх цих випадках виникає потреба у розв'язуванні таких питань:

1. Збереження землекористування сільськогосподарських підпри­ємств з можливою зміною їхніх розмірів, розміщення і спеціалізації.

2. Об'єднання землекористувань з іншими й створення на цій основі нового землекористування.

3. Повна ліквідація сільськогосподарського землекористування.

4. Реорганізація землекористування.

Питання організації водойм і обґрунтування проекту розміщення земельних ділянок розв'язують звичайними методами, як і для інших несільськогосподарських підприємств.

Певні особливості має створення підприємств гірничорудної промисловості. Земельна ділянка, потрібна для організації гірничих робіт, надається в порядку так званого «гірничого відводу».

Сутність гірничого відводу полягає у виділенні частини надр для промислової розробки покладів корисних копалин, що є в них. При цьому земельна ділянка надається в установленому порядку після проведення гірничого відводу. Розмір і конфігурація земельної ділянки визначаються структурою гірничодобувного підприємства й параметрами гірничого відводу.

Особливість землеустрою зумовлюється характером гірничодобувних підприємств, яким властиві:

v динамічність землекористування в часі й просторі (у потребі | нових земель, у гірничому відводі і звільненні земель у порушеному о стані);

v обмеженість терміну користування наданими земельними ділянками;

v значний вплив на навколишнє природне середовище;

v необхідність відтворення спожитих земельних ресурсів (прове­дення рекультивації).

Особливості землеустрою при розміщенні лінійних споруд (заліз­ничних і шосейних доріг, ліній зв'язку, трубопроводів тощо) полягає в тому, що для них:

v розробляють проекти відведення земельних ділянок у постійне користування, оренду або власність;

v окремо надають землі в оренду на період будівництва;

v створюються с приятливіумови їх територіального розміщення, які впливають на ефективність виробництва й використання землі.

v ділянки, надані в оренду, підлягають поверненню після відно­влення їх первинної родючості.

Дата добавления: 2014-01-07