Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів землеустрою

Територіальне розміщення будь-якого виробництва має велике значення для збалансування різноманітних функцій, які відіграє земля в суспільстві.

Розрізняють такі функції землі:

1) виробничу, яка полягає у задоволенні потреб суспільства в § продовольстві та сировині для промисловості;

2) соціально-демографічну, призначену для відтворення сільського населення, забезпечення сільського господарства та інших галузей економіки трудовими ресурсами;

3) природоохоронну, яка передбачає підтримання екологічної рівноваги в агробіоценозах і на всій території країни, охорону культурних ландшафтів, утримання заповідників, заказників, національних парків тощо;

4) рекреаційну, яка полягає у створенні умов для відновлення здоров'я і відпочинку міського та сільського просторово-комунікаційну, призначену для надання просторового базису і обслуговування інженерних комунікацій: доріг, лі с ній електропередач, зв'язку, водопроводів, нафто- і газопроводів;

5) культурну, яка передбачає створення міським населенням в одному напрямі, а сільським — в іншому, притаманному селу, духовних цінностей, збереження національно-культурних традицій, о охорону пам'яток природи, історії і культури, які сконцентровані в містах або в сільській місцевості.

Ефективність матеріального виробництва часто залежить не стільки від його технічного рівня, скільки від правильного розташування. Адже коли інженер проектує балку для перекриття, він ура­ховує, що балка не має бути занадто масивною, бо це призведе до перевитрат матеріалів. Якщо балка виявиться неміцною, перекрит­тя може зруйнуватися, і тоді збиток зросте на 2 - 3 порядки. Проте якщо весь завод зведено не там, де це найвигідніше, то через додат­кові виробничі й транспортні витрати величезні суми втрачати­муться щороку. За певних обставин витрати на спорудження такого заводу можуть виявитися даремними: через помилку щодо місця розташування землекористування підприємство не зможе функціо­нувати беззбитково, що спричинить його закриття.

Окрім того, слід зазначити, що помилкові або малоефективні рі­шення щодо технічного рівня виробництва, його технології та органі­зації можна переглянути і змінити навіть після їх реалізації, а не­правильні рішення щодо розташування землекористування виявля­ються з великими труднощами і ліквідувати помилки в його розмі­щенні після спорудження підприємства взагалі практично неможли­во. Ці обставини визначають роль, яку відіграють питання розташу­вання земельних ділянок для забезпечення ефективності виробницт­ва, і прикладну цінність, яку мають методи їх розв'язування.

Отже, стає зрозумілим, чому в усьому світі до вивчення та розроблення проблем розташування залучаються тисячі вчених-землевпорядників, економістів, статистиків, географів, математиків. З цією метою створено багато спеціальних лабораторій у різних асоціаціях, в університетах тощо. Так, у ФРН протягом останніх десятиліть функціонувало 3000 науково-дослідних інститутів, товариств і асоціацій, що займалися питаннями територіального планування та прогнозування.

У зв'язку з цим виникли й успішно розвиваються такі сфери науки, як «просторова економіка», «регіональна наука», покликані вивчати різні проблеми розташування продуктивних сил. Широко застосовують економіко-математичні методи вивчення розміщення виробництва та ринків збуту готової продукції. Виходить багато книг і різноманітних методичних посібників з вивчення наявного розташування виробництва, з прогнозування його розміщення на перспективу в старих і нових галузях.

Теорія розташування землекористування підприємств довго ввижалася на Заході безнадійно» відсталою, периферійна)» галуззю економічного знання. Проте швидка математизація методів вибору місця розташування земельних ділянок промислових та інших підприємств внесла в ряди економістів пожвавлення: нині відзначають

певний пріоритет «просторового» економічного аналізу над «непросторовим» та пріоритет теорії розташування над загальноекономічною теорією.

У землеустрої відомо, що між конкретним об'єктом і місцем його розташування є певний зв'язок (взаємозалежність), а також те, що д на вибір місця розміщення впливають, з одного боку, особливості самого об'єкта, а з іншого — особливості території, де земельна ді­лянка розташована чи розташовуватиметься. З розвитком теорії та поглибленням аналізу було знайдено третю групу причин, які впли­вають на локалізацію, але безпосередньо не належать ні до земель­ної ділянки об'єкта, що розташовується на ній, ні до території (зок­рема, чинник часу). Всю сукупність аргументів, щодо якої роль фу­нкції відіграє вибір місця розташування об'єкта, почали називати чинниками розташування. Щодо об'єктів господарювання, то чин­ники розташування продуктивних сил — це сукупність територіа­льно нерівнозначних ресурсів, при використанні яких проявляється залежність між певним об'єктом розташування і територією, яка в підсумку визначає оптимальну (раціональну) з погляду вибраних критеріїв та поставленої мети локалізацію об'єкта.

Засновник вчення про чинники А. Вебер використовував у своїх моделях три основних чинники, що формалізують працю, сировину та транспорт і один неформалізований — ефект агломерації. З роз­витком такої концепції кількість чинників, які враховуються, знач­но збільшилася.

Сучасні регіональні дослідження, проведені з використанням ЕОМ, дали можливість залучати до сфери аналізу дуже багато чинників.

Так, американська фірма «Дженерал електрік» при визначенні місць розташування об'єктів ураховує 187 чинників, зведених у три З групи:

1. Економічні чинники:

v капітал (здебільшого змінний);

v праця (кількість, якість, ставки зарплати, профспілки, законодавство про працю, прожитковий мінімум);

v паливо та енергія (нормування);

v земля (рента);

v оподаткування (розміри);

v банківська справа (відсоток, облікові ставки, банківські операції);

v будівництво (орендна плата, будівельні витрати);

v транспорт (місцеві та віддалені перевезення, тарифи, клас об­слуговування, місцевий вантажообіг); законодавство (федеральне та місцеве);

v ринок (коефіцієнт промислової активності).

2. Географічні чинники:

v земля (наявна земельна площа, топографія, ґрунти, ґрунтова структура, дренаж, аерозйомка);

v клімат (сезонні коливання, швидкість і напрямок вітрів, кіль- 5 кість сонячної радіації, вологість; характер опадів — дощ, сніг, град, з- кількість і частота опадів; особливі явища — урагани тощо);

v водні ресурси (кількість, якість, джерела);

v сировина (характер розташування, відстань до споживача);

v паливо та енергія (вугілля, нафта, газ, вода, дрова, атомна енергія);

v транспорт (тип мережі — залізничний, автодорожній, водний, повітряний; клас аеропортів; трубопроводи; місцевий транспорт).

3. Соціальні чинники:

v кількість населення;

v забезпеченість житлом;

v розпорошеність майна;

v медичне обслуговування;

v умови для відпочинку;

v умови для освіти;

v роль жінок;

v вплив церкви;

v преса;

v літопис злочинів;

v протипожежна служба;

v умови наукових досліджень і робота планової комісії;

v суспільне становище та інші елементи культури;

v суспільні відносини.

Кожен із зазначених чинників тією чи іншою мірою проявляєть­ся як на стадії будівництва об'єкта (впливаючи на вартість будіве­льно-монтажних робіт і вартість обладнання франко-локаційного пункту), так і на стадії експлуатації (впливаючи на витрати на ма­теріальні, трудові ресурси та утримання обладнання). Очевидно, що роль того чи іншого чинника щодо окремих складових витрат виро­бництва та загального розміру їх залежить як від виду і технологіч­ного способу випуску продукції, так і від (знову ж таки) специфіки місцевих умов.

Проте констатування впливу певного чинника на ефективність (прибутковість) функціонування підприємства в конкретному пунк­ті можливої локації без кількісного вираження такого впливу не достатньо для розв'язання проблеми правильного вибору місця роз­ташування землекористування підприємств. Однак при спробах кі­лькісного (вартісного) вираження впливу певного чинника на доці­льність розташування об'єкта виникають труднощі.

Розв'язуючи завдання розташування землекористування, потріб­но не тільки відповісти на запитання, де має знаходитися земельна ділянка, а й обґрунтувати сам об'єкт розміщення землекористуван­ня, тобто визначити технічні характеристики і структуру: конфігу­рацію ділянки, розмір, потужність, схему технологічного процесу, спеціалізацію, склад цехів кооперування і комбінування з іншими підприємствами, організацію та економіку виробництва. Розміщення землекористування підприємства і його технічна структура вза­ємопов'язані і взаємозалежні. Наприклад, один і той самий продукт можна отримувати з різної сировини і з використанням різних тех­нологій. Ця обставина доповнює та збільшує перелік проблем щодо правильного вибору місця розташування землекористування конк­ретного підприємства.

У разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, відповідно до Закону України «Про земле­устрій», розробляються проекти землеустрою щодо відведення зе­мельних ділянок.

Відведення земельних ділянок — це рішення уповноваженого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до земельного законодавства про надання землі у власність, кори­стування і оренду підприємствам, організаціям, закладам або окремим громадянам з урахуванням цільового призначення в роз­мірах, які визначаються проектами землеустрою, а в окремих ви­падках нормативними документами.

Перед розробленням проектів землеустрою обов'язково вибира­ють земельні ділянки відповідно до процедури, визначеної Земельним кодексом України.

Відповідно до Земельного кодексу України та Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 427, для «розміщення будь-яких об'єктів юридичними особами, зацікавленими у відведенні земельних ділянок, їх вибирають до початку проектування об'єктів.

Згідно з Порядком земельні ділянки для розміщення об'єктів на певній території не вибирають, якщо:

v розміщення об'єктів передбачено затвердженим проектом за­будови відповідної території, місцевими правилами забудови населеного пункту;

v будівництво об'єктів здійснено, але проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не розроблявся;

v передбачається розширення земельних ділянок без зміни їх е цільового призначення та зведення на них будівель і споруд.

Юридична особа, зацікавлена у відведенні земельної ділянки, д звертається з клопотанням до сільської, селищної або міської ради, | районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.

У клопотанні зазначають:

1) обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки;

2) орієнтовний розмір земельної ділянки;

3) бажане місце розташування об'єктів із зазначенням їх на від­повідному планово-картографічному матеріалі (за наявності);

4) умови вилучення (викупу) земельної ділянки.

До клопотання додають копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також, якщо є, — копії матеріалів проектів будівництва об'єктів (типових проектів або про­ектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування роз­ташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Сільська, селищна або міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний термін після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, утвореній відповідного радою або держадміністрацією. Комісія складається із заступника голови сільської, селищної чи міської ради або заступника голови місцевої держадміністрації (голова комісії), а також представників районного (міського) органу земельних ресурсів, природоохоронного органу, санітарно-епідеміологічної служби, органів містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини.

До роботи в комісії залучаються також власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до вибору, представник заявника та проектної організації.

У разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних з копалин або забудови території на площах їх залягання комісія може залучати до роботи в ній представників органів державного геологічного контролю органів державного гірничого нагляду для отримання додаткової інформації щодо можливості вибору земельної ділянки для розміщення об'єкта.

Протягом двох тижнів після отримання матеріалів комісія:

v обстежує бажане місце розташування об'єктів, погоджує орієнтовний розмір земельної ділянки, умови її вилучення або зміни цільового призначення з урахуванням містобудівної документації, місцевих правил забудови та комплексного розвитку території;

v вивчає питання щодо запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення формування екологічної мережі, поліпшення малопродуктивних угідь нанесенням родючого шару ґрунту, знятого під час будівництва об'єктів тощо;

v пропонує інші земельні ділянки для можливого розміщення об'єктів насамперед з малопродуктивних земель та земель несільськогосподарського призначення.

Результати роботи комісії оформляють актом, в якому зазначають:

склад комісії;

v назву об'єкта, для розміщення якого вибирають земельну ділянку, його основні характеристики, орієнтовний розмір земельної ділянки з урахуванням перспективи її розширення тощо;

v умови вилучення (викупу) земельної ділянки;

v основні характеристики земельної ділянки (правовий режим земель, склад угідь та їх продуктивність, якісна характеристика ґрунтового покриву, наявність особливо цінних земель, будівель, споруд, багаторічних та деревно-чагарникових насаджень тощо);

v орієнтовну суму збитків, яка підлягатиме відшкодуванню влас­нику землі чи землекористувачу;

v орієнтовну суму втрат сільськогосподарського та лісогосподар­ського виробництва, пов'язаних з вилученням земель;

v можливість поліпшення малопродуктивних земель нанесенням родючого шару ґрунту, знятого під час будівництва об'єктів, тощо.

У разі неможливості вибору земельної ділянки в акті зазначають мотивоване обґрунтування відмови.

Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підпису­ють голова і члени комісії, скріплюють печатками і разом з матеріа­лами, що використовувалися під час його складання, передають юридичній особі для подання до сільської, селищної або міської ра­ди, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою ухвалення відповідного рішення.

Дата добавления: 2014-01-07