Органи державної влади України: поняття, класифікація, особливості конституційно-правового статусу

Державна влада є однією з визначальних ознак держави як специ­фічної форми організації суспільства. Державна влада – це реальна здатність державних органів, які сформовані, організовані і функці­онують на основі демократичних принципів, реалізовувати функції й завдання держави. Реалізація державної влади означає її матеріалі­зацію, тобто перетворення з реальної здатності впливати на суспільні відносини на власне "вплив", втілення цілей державно-владної діяль­ності в конкретні суспільні відносини. Від імені народу, як єдиного джерела державної влади, цей вплив здійснюється відповідними дер­жавними органами у визначених Конституцією та законами органі­заційно-правових формах, з використанням притаманних саме ним методів такого впливу.

До суттєвих ознак державної влади відносять: а) її публічний ха­рактер (вона виступає від імені всього народу й має "публічну" осно­ву своєї діяльності); б) наявність органів державної влади, тобто спе­ціального апарату (вона концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється); в) її верховенство (вона під­тримується Конституцією та законами і здатна робити свої веління обов`язковими для всього населення за допомогою державного апара­ту та правових норм); г) суверенність (вона відокремлена від інших видів влади всередині країни – від партійної, церковної та ін., і від влади інших держав ззовні); д) легітимність (вона на конституційно-правовому рівні юридично визнана суспільством (народом), а також світовим співтовариством у міжнародних зносинах); е) монопольне право на застосування примусових заходів для забезпечення обов’язковості своїх рішень – державна влада спирається на державно-примусові заходи в межах держави.

Як правило, виокремлюють такі структурні елементи державної влади: суб’єкт влади; об’єкт влади; самі владні відносини. Важливе значення також мають форми, методи та способи державно-владної діяльності; конституційно-правові норми, що її регламентують; систем державних інституцій, що здійснюють владний вплив, забезпечують реальне управління в процесі розгортання державно-владних відносин. Сукупність усіх елементів, за допомогою яких влада втілюється в життя, має назву "механізм реалізації державної влади". Ефективне функціо­нування цього механізму з необхідністю передбачає наявність цілісної та внутрішньо впорядкованої системи органів та посадових осіб, на які покладаються функції здійснення державно-владної діяльності.

Конституція України в ст. 6 закріпила визначальний принцип ор­ганізації та здійснення державної влади – принцип її поділу на зако­нодавчу, виконавчу та судову гілки. При цьому державна влада є ціліс­ною і внутрішньо єдиною системою, оскільки лише у своїй сукупності й у тісній взаємодії всі гілки державної влади, усі державні інституції забезпечують найбільш результативне функціонування державного механізму, метою якого є ефективне виконання державно-владних функцій. Саме для цього утворюється відповідна система державних органів – законодавчих, виконавчих та судових. Державна влада реа­лізується через здійснення цими органами своїх функцій у межах компетенції, які саме за ними закріпила Конституція України. Адже ч. 2 ст. 6 Основного Закону України чітко й однозначно встановила, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в межах, визначених Конституцією України.

Орган держави (державний орган) – це відносно самостійна, організаційно та структурно відокремлена частина державного ме­ханізму, утворена відповідно до Конституції та законів України, наді­лена державно-владними повноваженнями, а також правовими та матеріальними ресурсами, необхідними для здійснення завдань і функ­цій держави. Будучи невід`ємною складовою частиною державного механізму в цілому, кожен державний орган має лише йому притаман­не функціональне призначення, яке зумовлюється його функціями та повноваженнями.

Основоположні засади правового статусу органів державної влади, порядку їх формування та компетенції визначаються Конституцією України. На основі та відповідно до Конституції України приймаються закони, які більш детально визначають порядок формування, форми ді­яльності та повноваження державних органів. Складовими елементами конституційного статусу органів державної влади є такі: а) конституцій-принципи формування, організації та діяльності органів державної влади (народний суверенітет, державний суверенітет, поділ державної влади, законність, тощо); б) організаційна структура органів державної влади; в) компетенція державних органів, тобто коло питань, що належать до предмета відання конкретного державного органу та повноваження щодо їх реалізації; г) форми і методи діяльності органів державної влади. Система норм Основного Закону України, що закріплюють статус державних органів, становить конституційний інститут – засади організації державної влади України.

Народ, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, прямо чи опосередковано наділяє своєю владою всі державні інституції, безпосереднє здійснення народом своєї установчої влади щодо державних органів втілюється, насамперед, у проведенні періодичних вільних виборів на основі демократичних принципів загального, рівного, прямого виборчого права і таємного голосування. Відповідно до Конституції України, народ безпосередньо обирає лише Верховну Раду країни та Президента України, які, у свою чергу, спільно чи окремо формують усі інші державні органи. Відповідно Верховна Рада Укра­їни та Президент України є органами первинного представництва, а вся система органів виконавчої та судової влади, як і інші, передба­чені Основним Законом України державні інституції, - це органи вторинного представництва.

Суттєвою ознакою органів державної влади є й те, що лише їх наді­лено державно-владними повноваженнями, які забезпечують належне виконання ними функцій та завдань української держави. Органи держав­ної влади здійснюють свої функції від імені держави, в чітко визначених Конституцією й законами межах і у виключно закріплених за ними формах діяльності. Окрім того, лише державні органи мають законодавчо визна­чену організаційну структуру. За державними органами закріплено право видавати нормативно-правові акти загальнообов`язкового характеру (за­кони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо). Реалізація державними органами своїх державно-владних повноважень забезпечується як відповідними матеріальними та фінансо­вими ресурсами, так і монополією на застосування державного примусу. Саме вищезазначене й відрізняє органи державної влади від будь-яких інших державних та недержавних інституцій.

Кожен державний орган має й інші характерні ознаки. По-перше, це організаційна структура. Колегіальний орган державної влади є орга­нізованим колективом людей, що об’єднані ж спільною метою, так і родом своєї діяльності. Правовий статус цих осіб визначається Законом Укра­їни від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами. Одноособовий державний орган представлений однією особою (на­приклад, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини). Структура державного органу зумовлюється його функціями, компетенцією та обсягом повноважень, і може бути про­стою (місцевий суд) або досить складною (Верховна Рада України). По-друге, в Україні можуть утворюватися лише такі органи державної влади і лише в такому порядку, як це передбачено Конституцією Укра­їни та відповідними законами. Порушення порядку утворення держав­ного органу є підставою для визнання його незаконним і нелегітимним. По-третє, порядок і форми діяльності органу державної влади, так само як і назви та види правових актів, які він має право приймати чи видавати, також визначаються виключно Конституцією і законами Укра­їни. Це зумовлено конституційними положенням, закріпленим ч. 2 ст. 19 Основного Закону України, відповідно до якого органи держав­ної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. По-четверте, усі органи державної влади у своїй сукупності становлять єдину та внутрішньо впорядковану систему, що забезпечує єдність державної влади в цілому.

Органи державної влади, залежно від обраного критерію класифі­кації, можна поділити на певні групи.

За функціональним призначенням органи державної влади поді­ляються на: єдиний орган законодавчої влади – Верховну Раду Укра­їни; органи виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, інші орга­ни виконавчої влади; органи судової влади (Конституційний Суд Укра­їни, суди загальної юрисдикції).

За способом утворення державні органи можна поділити на ті, які обираються безпосередньо народом (Верховна Рада України, Прези­дент України), – їх називають органами первинного представництва, і ті, які формуються спільно чи окремо органами первинного пред­ставництва (Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, суди) – вони мають назву органів вторинного представництва.

За територією поширення державно-владних повноважень органи державної влади поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавними органами державної влади України є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. До місцевих органів державної влади належать місцеві державні адміністра­ції, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконав­чої влади.

За характером компетенції виокремлюють органи загальної та органи спеціальної компетенції. Слід зазначити, що за цим критерієм можна класифікувати лише органи державної виконавчої влади. Дер­жавні органи загальної компетенції здійснюють державно-владні функ­ції і правове регулювання в усіх сферах суспільного життя. Прикладом такого органу є Кабінет Міністрів України. Органи державної влади спеціальної компетенції здійснюють управління державними справами в певній, чітко визначеній сфері суспільних відносин. До таких органів належать: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство фінансів України, Служба безпеки України, Пенсійний фонд України тощо.

Система органів державної влади. Усі органи державної влади України у своїй сукупності становлять єдину, цілісну і внутрішньо узгоджену систему, чим забезпечується ефективне функціонування державного механізму в цілому. У науці під системою розуміють не просто сукупність структурних елементів, а внутрішньо узгоджену, впорядковану і взаємодіючу їх сукупність. Системність в організації державної влади зумовлена як конституцій­ними принципами, покладеними в її основу, так і функціями й завдан­нями державно-владної діяльності. Поділ державної влади на три гілки, наприклад, одночасно передбачає й тісну співпрацю та взаємодію всіх державних інституцій, які діють не розрізнено, а спільно, скоор­диновано і взаємоузгоджено. А ефективне виконання функцій державно-владної діяльності, основними з яких є законодавче врегулювання суспільних відносин, забезпечення виконання прийнятих законів та розв’язання правових спорів, забезпечується узгодженою діяльністю органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

Визначальне місце в системі органів державної влади України по­сідає парламент – Верховна Рада України, яка, відповідно до Кон­ституції України, є єдиним органом законодавчої влади. За своєю внутрішньою структурою Верховна Рада України являє собою одно­палатний парламент. За способом реалізації своїх функцій та повно­важень український парламент є постійно діючим органом державної влади – народні депутати України працюють на постійній основі.

Особливість Верховної Ради України в державному механізмі України зумовлена такими чинниками: а) Верховна Рада України є за­гальнонаціональним представницьким органом, що представляє інте­реси усього Українського народу; б) український парламент обирається безпосередньо народом на основі демократичних принципів і з до­триманням демократичних процедур; в) саме Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію – Основний Закон України, який закріпив систему, структуру, повноваження усіх інших органів державної влади; г) окрім народу, лише Верховна Рада України наділена правом приймати закони – нормативно-правові акти, що мають найвищу після Конституції юридичну силу і якими деталі­зується й конкретизується конституційно-правовий статус усіх інших державних інституцій; ґ) Верховна Рада України є колегіальним орга­ном державної влади; д) усі рішення парламенту приймаються на основі демократичних процедур, шляхом голосування, чим забезпечу­ється врахування найрізноманітніших соціальних інтересів.

Виходячи з вищевикладеного, місце та роль Верховної Ради Укра­їни в системі державної влади можна визначити формулою "перша серед рівних". Адже незважаючи на те, що закріплені ст. 6 Конституції України всі гілки державної влади є формально рівними і незалежни­ми одна від одної, провідне місце в цій системі все ж належить парла­менту нашої держави – Верховній Раді України.

Виконання прийнятих парламентом законів забезпечується узго­дженою діяльністю системи органів виконавчої влади. Відповідно до Конституції України, вищим органом у системі органів виконавчої влади є уряд – Кабінет Міністрів України, який очолює всю систему державної виконавчої влади в Україні. Формування уряду здійснюєть­ся спільно Верховною Радою України та Президентом України. Кабінет міністрів України здійснює свою діяльність відповідно Конституції України, Закону України вiд 07.10.2010 № 2591-VI"Про Кабінет Міністрів України", інших законодавчих актів.

Другу після Кабінету Міністрів України сходинку в системі органів державної виконавчої влади України посідають міністерства та інші централь­ні органи виконавчої влади, функціями яких є управління різними сферами державного життя. Організаційно-правові засади діяльності центральних органів виконавчої влади регламентуються Законом України вiд 17.03.2011 № 3166-VI"Про центральні органи виконавчої влади". Ці державні органи забезпечують реалі­зацію законів, указів Президента України й інших нормативно-правових актів вищих органів державної влади України. Єдність системи органів виконавчої влади України зумовлена єдністю системи державної влади в цілому, розмежуванням функцій і повноважень між органами вико­навчої влади різних рівнів, підпорядкованістю нижчестоящих органів вищестоящим та загальною спрямованістю їх діяльності на здійснен­ня управлінських функцій держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи відповідних органів. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначається Законом України від 09.04.1999 № 586-ХІV "Про місцеві державні адміністрації".

Характеризуючи види органів державної влади не можна оминути органи місцевого самоврядування, які структурно хоч і не належать до органів державної влади, проте функціонально, в рамках делегованих державою повноважень, здійснюють на відповідних адміністративно-територіальних рівнях функції органів виконавчої влади та є основними інститутами публічної самоврядної влади.

Згідно з ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Незалежною і самостійною системою органів державної влади є суди. Відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здій­снюється виключно спеціалізованими державними органами – суда­ми. Судочинство покладається на Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Конституційний Суд України визначається єди­ним органом конституційної юрисдикції України, головним функціо­нальним призначенням якого є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіцій­не тлумачення Конституції та законів України.

Система судів загальної України побудована на засадах територіальності і спеціалізації. Спеціалізованими судами є господарські й адміністративні суди. До системи судів загальної юрисдикції входять місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані (які, відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", є судами касаційної інстанції) суди. Найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Важливе значення має конституційна заборона на утворення надзвичайних та особливих судів.

Особливе місце в системі органів державної влади посідає інститут глави держави – Президента України (його правовий статус визначено Розділом V Конституції України). Формально Президент Укра­їни не входить до жодної з передбачених Конституцією України гілок державної влади. Одночасно глава держави наділений досить широ­кими державно-владними повноваженнями, які забезпечують широкі можливості впливати на діяльність кожної з трьох гілок державної влади. Особливий правовий статус Президента України визначається також і порядком його обрання – він обирається безпосередньо гро­мадянами України на вільних виборах, на основі принципів загально­го, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Такий спосіб обрання Президента України в по­єднанні з його суттєвими державно-владними повноваженнями зумов­люють належне виконання главою держави своїх головних функцій – представництво держави, гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина.

Конституцією України передбачено й низку інших державних орга­нів, які не належать до жодної з трьох гілок державної влади. Так, розділ VII Основного Закону України, який має назву "Прокуратура", засвідчив, що прокуратура України становить єдину систему, на яку по­кладається виконання окремих правоохоронних функцій держави.

Специфічне місце в системі органів державної влади належить: Рахунковій палаті, на яку покладається функція здійснення від імені Верховної Ради України контролю за надходженням коштів до Дер­жавного бюджету України та їх використанням; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламент­ський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; Вищій раді юстиції, яка покликана забезпечити на­лежний фаховий рівень суддівського корпусу України, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і судців вищих спеціалізованих судів і розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляцій­них та місцевих судів, а також прокурорів.

У цілому система державних органів України відповідає загально­визнаним демократичним засадам організації державної влади, а в своїй сукупності всі державно-владні інституції забезпечують ефек­тивну реалізацію функцій держави.

Дата добавления: 2014-01-07