Процесуальна та процедурно-правова форма управлінського рішення

Третя стадія – це прийняття рішення по справі. Ця стадія по­в’язана із застосуванням норм права, на яких оформлюються резуль­тати всієї правозастосовчої діяльності. Результат вирішення юридич­ної справи виражається в індивідуальному державно-владному велінні, розпорядженні, акті-документі, який називається правозастосовним актом.

Прийняте рішення знаходить свій вираз в акті застосування права, тобто у виданні індивідуального акта владного характеру, що вста­новлює права і обов’язки конкретних суб’єктів (вирок, наказ, рішення і т. ін.). Отже, акти застосування норм права виступають як один із засобів державного управління і засіб вирішення юридичних справ, що виконує функції індивідуального регулювання поведінки суб'єктів в конкретних правових відносинах.

Акт застосування норм права (правозастосовний акт) – це індиві­дуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб’єкта права (компетентного державного органу або посадової осо­би), що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відпо­відальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. У вста­новлених законом випадках він оформляється у вигляді письмового документа (акта-документа).

Правозастосовний акт-вирок, рішення, визначення, висновок тощо (наприклад, нарахування пенсіонеру пенсії; вирок суду у конкретній кримінальній справі) – результат вирішення юридичної справи і підсу­мок застосування норм права.

Серед актів застосування норм права слід розрізняти:

- основний акт, в якому виражене рішення юридичної справи в цілому;

- допоміжні акти (проміжні, додаткові, супутні), що оформляються при встановленні фактичних обставин справи, у ході судового проце­су, на інших стадіях.

Правозастосовний акт може мати подвійну правову функцію:

1) юридичної констатації, тобто визнання існування певних фактів, їх правомірності (неправомірності), визнання того чи іншого права за даною особою або констатації у даній події факту правопорушення;

2) нового юридичного обов’язку, тобто після ухвалення рішення (а саме: накласти покарання, встановити обов’язок, здійснити певні дії у встановлений строк, передати майно, сплатити борг та ін.) необхідна додаткова діяльність, новий обов’язок компетентних органів щодо виконання рішення.

Акти застосування норм права різняться від нормативних актів за такими ознаками (Рис. 2):

Нормативні акти	Акти застосування норм права
містять норми права, тобто при­писи до невизначеного кола осіб	містять індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб та орга­нізацій
характеризуються можливістю не­одноразової їх реалізації	щодо конкретного життєвого випадку мають одноразову чинність

Рис. 2. Відмінні риси актів застосування норм права від нормативних актів

Ознаки акта застосування норм права такі.

1.Приймається на основі нормативно-правового акта і спираєть­ся на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим.

2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадо­вих осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави.

3. Адресується чітко визначеним суб’єктам, тобто є персоніфікова­ним, індивідуальним, завжди має індивідуальний характер.

4. Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виклю­чається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз.

5. Має певну, встановлену законом форму документа (наказ, рішен­ня, вирок, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити: назву, підпис, дату. Має сувору струк­туру: вступну, описову, мотивувальну і результативну частини.

6. Має юридичну силу, носить державно-владний обов'язковий характер і забезпечується відповідними засобами.

7. Може бути оскаржений чи опротестований ким-небудь із заці­кавлених осіб.

8. Може відігравати роль юридичного факту, тобто сприяти виник­ненню, зміні та припиненню правовідносин.

Види актів застосування норм права класифікуються за різними критеріями (Рис. 3):

За формою зовнішнього вираження:	1) письмовий акт: а) окремий документ (вирок суду) б)резолюція за матеріалами справи (затвердження прокурором обвинувального висновку); 2) усний акт (виклик понятих); 3) конклюдентний акт – акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху).
За способом прийняття:	1) колегіальні; 2) одноособові.
За суб’єктами прийняття:	• акти парламенту; • акти глави держави; • акти виконавчих органів; • рішення загальних судів; • акти арбітражу; • акти нотаріату; • акти прокурорського нагляду; • акти місцевих (муніципальних) органів влади; • акти керівників підприємств, військових частин тощо; • акти уповноважених органів громадських організацій тощо.
За юридичною формою:	• укази; • постанови; • розпорядження; • накази; • ухвали (суду та ін.); • протести, подання, розпорядження, вироки, рішення.
За функціями у правовому регулюванні (або функціями права):	1) регулятивні – офіційно підтверджують або визначають права та обов’язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (наприклад, свідоцтво про реєстрацію шлюбу); 2) охоронні – встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (наприклад, квитанція про сплату штрафу).
За галузевою. належністю:	1) кримінально-правові; 2) адміністративно-правові; 3) цивільно-правові та ін. (крім процесуальних).
За значенням у юридичному процесі:	- основні акти, що містять завершене рішення у справі (вирок, рішення суду); - допоміжні акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова і порушення кримінальної справи).
За характером індивідуальних (розпоряджень):	дозвільні, зобов’язуючі, заборонні.

Рис. 3 Види актів застосування норм права

В результаті визначається відповідальність тих, хто ухвалював рішення, за компетентність, якість, своєчасність прийнятого рішення та виконавців – за ступінь адекватності виконання цього рішення. Крім того, цей етап дозволяє виявити міру реалізації соціальних інтересів, які були виражені в управлінському рішенні. Виділяють ще одну стадію застосування норм права – заключну, на якій здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права, її настанови впроваджуються у життя. Наприклад, студент, зарахований до вузу, починає навчання у навчальному закладі; пенсіонер фактично одержує пенсію, яку йому нараховано.

Важливе одне – послідовне додержання принципу законності на кожній із стадій реалізації норм права.

Оцінка рішення та отриманих результатів. Оцінки успіхів та невдач мають бути диференційовані відповідно до їхнього впливу на перебіг (а не тільки на результат) справи. Аналіз і узагальнення досвіду – головний шлях до самонавчання та вдоско­налення системи державного управління.

Головне значення цієї стадії управлінського процесу полягає у вста­новленні зворотного зв’язку від реалізації рішення до попередніх ана­літичних та директивних стадій, а саме – до пошуку нових альтерна­тив, зміни умов постановки проблеми, корекції рішень і навіть пере­гляду поставленої мети, оцінки ефективності виконання рішення.

В результаті визначається відповідальність тих, хто ухвалював рішення, за компетентність, якість, своєчасність прийнятого рішення та виконавців – за ступінь адекватності виконання цього рішення. Крім того, цей етап дозволяє виявити міру реалізації соціальних інтересів, які були виражені в управлінському рішенні.

Дата добавления: 2014-01-07