Загальна характеристика договорів у сфері інтелектуальної власності

Лекція 6. ДОГОВОРИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Проникнення отрути при ужаленнях;

2) реакція на укуси комах;

3) сенсибілізація інгаляційним чи контактним способом епідермісом чи екскрементами комах.

Лікування при інсектній алергії і відомому алергенові полягає у специ-фічній гіпосенсибілізації.

Для профілактики ужалень і укусів – застосування репелентів.

Латексна алергія

Це алергічні реакції, що викликаються латексом і характеризу-ються включенням алергічних механізмів пошкодження тканин.

Останніми роками різко збільшилось використання рукавиць, виго-товлених із латексу. Латекс – це молочний сік каучоконосних рослин. Сен-сибілізація виникає при контакті зі шкірою або інгаляційно при вдиханні порошку крохмалу з адсорбованими антигенами латексу. Група ризику – медичні працівники, пацієнти, лаборанти, майстри з ремонту.

Клінічні прояви – кропив’янка, набряк Квінке, екзема, риніт, БА.

Ефективний метод лікування – припинення контакту з латексом.

План

1. Загальна характеристика договорів у сфері інтелектуальної власності.

2. Ліцензійний договір.

3. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

4. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

5. Договір комерційної концесії.

6. Інші договори у сфері інтелектуальної власності.

Особливість прав інтелектуаль­ної власності обумовила необхідність окремого правового регулювання договірних відносин у сфері інтелектуальної влас­ності, чому і присвячені положення гл. 75 "Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності" та гл. 76 "Ко­мерційна концесія" ЦК.

Договори щодо розпоряджання майновими правами ін­телектуальної власності - це група договорів у сфері інтелек­туальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припи­нення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Стаття 1107 ЦК закріплює такі види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної вла­сності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за за­мовленням і використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

У наведеному переліку договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності як різновид за­значено ліцензію на використання об'єкта права інтелектуаль­ної власності. Незважаючи на те, що видача ліцензії може бути оформлена як самостійний документ чи шляхом укладення лі­цензійного договору, такий підхід є помилковим, оскільки сама по собі ліцензія є одностороннім волевиявленням правоволоді­льця і не може розглядатися як вид договору. Аналогічне роз­межування можна провести на прикладі довіреності як одно­стороннього правочину і договору доручення.

Власник речі може реалізувати свої повноваження по розпорядженню шляхом укладення договорів на передачу май­на у власність (зокрема, договорів купівлі-продажу, дарування тощо) і договорів на передачу майна у користування (договорів найму та позички). Якщо провести аналогію стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, то у першому випадку, коли відбувається зміна правоволодільця, йдеться про укладення до­говору про передання виключних майнових прав інтелектуаль­ної власності, а у другому, коли надається право використання, ліцензійного договору.

Тому недоречно застосовувати договірні конструкції купівлі-продажу, дарування, найму (оренди) тощо до об'єктів інтелектуальної власності. Та обставина, що ЦК розширив предмет зазначених договорів майновими правами, зовсім не свідчить про віднесення сюди прав інтелектуальної власності. При проведенні розмежування між групами необхідно врахо­вувати сферу застосування цих договорів. Договір про пере­дання виключних майнових прав інтелектуальної власності та ліцензійний договір є правовою формою реалізації прав інтеле­ктуальної власності. У зв'язку з цим предметом договорів ку­півлі-продажу, дарування та найму (оренди) можуть бути май­нові права, за виключенням майнових прав інтелектуальної власності.

Варто звернути увагу, що у сфері інтелектуальної влас­ності не проводиться розмежування договорів на самостійні види в залежності від правоволодільця чи безвідплатності від­носин. Тобто договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та ліцензійний договір можуть бути як відплатними, так і безоплатними.

Що ж стосується договору про створення за замовлен­ням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, то, оскільки у цьому випадку мова йде перш за все про ство­рення результату творчої діяльності, за своєю суттю ці відно­сини близькі до договорів на виконання робіт.

З урахуванням специфіки і невичерпного переліку до­говорів щодо прав інтелектуальної власності, доцільно було поєднати гл. 75 і 76 ЦК та назвати „Договори у сфері інтелек­туальної власності".

Сторонами договорів у сфері інтелектуальної вла­сності за загальним правилом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак у випадку укладення договорів з метою наділення іншої особи певними правами інтелектуальної влас­ності однією зі сторін (правоволодільцем, ліцензіаром) пови­нна бути особа, що має майнові права інтелектуальної власнос­ті (автор, власник охоронного документа, правонаступник то­що).

Форма договорів у сфері інтелектуальної вла­сності обов'язково має бути письмовою. У разі недодержання письмової форми договору він є нікчемним (ч.2 ст. 1107, ч.І ст. 1118ЦК).

Як виняток законом можуть бути встановлені випадки, у яких зазначений договір може укладатись усно. Зокрема, від­повідно до п. І ст. 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" в усній формі може укладатися договір про ви­користання (опублікування) твору в періодичних виданнях (га­зетах, журналах тощо).

За загальним правилом сторони самі вирішують, чи вважають вони за потрібне вчинити державну реєстрацію до­говорів у сфері інтелектуальної власності (наприклад, ліцен­зійних договорів). Відносно ж договорів про передання виклю­чних майнових прав інтелектуальної власності (стосовно об'єктів, які є чинними після їх державної реєстрації), їх дер­жавна реєстрація є обов'язковою.

Відсутність реєстрації договору комерційної концесії не впливає на чинність договору між сторонами, однак робить не­можливим посилання на нього у відносинах із третіми особами.

Дата добавления: 2014-01-07