Ліцензійний договір

Це договір, за яким одна сто­рона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства (ч. 1 ст. 1109 ЦК)

Правова характеристика договору: реальний, двосто­ронній, оплатний чи безоплатний.

У випадку укладення ліцензійного договору відбува­ється добровільне звуження прав володільця виключних майг нових прав інтелектуальної власності, оскільки розширюється коло осіб, які на законних підставах можуть використовувати належний йому результат творчої діяльності.

Договір на використання запатентованих об'єктів інте­лектуальної власності чи об'єктів авторського права за своєю природою є ліцензійним договором, незалежно від назви, яку обирають сторони (наприклад, договір на передання права на використання, видавничий договір тощо).

Сторонами ліцензійного договору є:

1) ліцензіар - особа, якій належать виключні майнові права ін­телектуальної власності (особа, яка має майнові авторські пра­ва, чи власник охоронного документа на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок, торговельну марку, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин чи породу тварин) та

2) ліцензіат - особа, якій за договором надано дозвіл на вико­ристання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію).

Зміст ліцензійного договору складають такі умови: 1) про вид ліцензії. За обсягом прав, що надаються, роз­різняють виключну, одиничну та невиключну ліцензії (ч. З ст. 1108 ЦК). Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелекту­альної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та вида­чі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелек­туальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання лі­цензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Якщо у договорі не зазначено вид ліцензії, то вважається, що за ліцензійним дого­вором надається невиключна ліцензія (ч. 4 ст. 1109 ЦК);

2) про сферу використання об'єкта права інтелектуа­льної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо). Потрібно чітко визначати повноваження ліцензіата, оскільки не зазначені у договорі права на використання об'єкта інтелектуальної власності вважаються такими, що не надані ліцензіату. За відсутності у договорі умо­ви про територію, на яку поширюються надані права, вважається, що вони поширюється на територію України (ч. 7 ст. 1109 ЦК). Якщо сторони не вказали у договорі строк дії договору, він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років (ч. 1, З ст. 1110 ЦК);

3) про розмір, порядок і строки виплати винаго­роди за використання об'єкта права інтелектуальної власно­сті. Винагорода за наданий дозвіл може бути встановлена у ви­гляді фіксованої грошової суми (паушальний платіж), періоди­чних платежів (роялті) чи їх поєднання (комбінованих платежів);

4) про максимальний тираж твору, якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми (ч. З, 8 ст. 1109ЦК).

5) про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюва­тиме контроль за виконанням цієї умови (ця умова є обов'язковою у випадку укладення договору стосовно торгове­льної марки і спрямована на захист прав споживача, для якого торговельна марка слугує, передусім, гарантією певної якості товару), як указано у п. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Ліцензіат набуває права видачі субліцензії лише за умови, якщо це прямо передбачено у договорі. Субліцензійтій договір - це договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелек­туальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцен­зіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встано­влено ліцензійним договором (п. 2 ст. 1109 ЦК).

Умови ліцензійного договору, які суперечать положен­ням чинного законодавства України, є нікчемними (ч. 9 ст. 1109, ч. 2 ст. 1111 ЦК).

Дата добавления: 2014-01-07