Валютний курс і фактори, що впливають на його формування

Валюта (currency) – у широкому розумінні слова — будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію коштів обміну на міжнародній арені; у вузькому — наявна частина грошової маси, що циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

Залежно від належності валюта розподіляється на:

національну валюту (national currency) – законні платіжні кошти на території випускаючих її країн;

іноземну валюту (foreign currency) – платіжні кошти інших країн, законно або незаконно використовувати на території даної країни.

Валюти країн світу можуть бути розділені на групи:

резервна валюта (reserve currency) – валюта, у якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, використовується для покриття негативного сальдо платіжного балансу. До основних резервних валют ставляться: долар США, євро, японська єна, швейцарський франк, фунт стерлінгів. Об'єктивними передумовами придбання статусу резервної валюти є: пануючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, у золотовалютних резервах; розвинена мережа кредитно-банківських установ, у тому числі за рубежем; організований і ємний ринок позичкових капіталів; лібералізація валютних операцій, вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї іншими країнами.

вільно використана валюта (freely usable currency) – валюта, що широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається й купується на головних валютних ринках, характеризується ступенем конвертованості валюти (вважаються: долар США, японська єна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка);

тверда валюта (hard currency) – яка характеризується стабільним валютним курсом, рух якого впливає в основному фундаментальним макроекономічним закономірностям (майже синонім конвертованості валюти).

повна валюта (full currency) – відсутність якого-небудь контролю й обмежень як у відношенні поточних, так і капітальних операцій.

вільно конвертована валюта - без обмежень обмінюється на будь-які іноземні валюти. У редакції Уставу МВФ (1978 р.) це поняття замінене поняттям “вільно використовувана валюта”.

частково конвертована валюта країн, де зберігаються валютні обмеження;

неконвертована (замкнута) валюта країн, де для резидентів і нерезидентів введена заборона обміну валют.

Таблиця 4.6 - Класифікація валют

Класифікаційна ознака	Види валют
1. За положенням валюти	Національна Іноземна Міжнародна Регіональна Євровалюта
2. Стосовно валютних запасів країни	Резервна Інші валюти
3. За режимом застосування	Вільно конвертована Частково конвертована (зовні конвертована, внутрішньо конвертована) Неконвертована
4. За видами валютних операцій	Валюта ціни контракту Валюта платежу Валюта кредиту Валюта клірингу Валюта векселя
5. Стосовно курсів інших валют	Сильна (тверда) Слабка (м'яка)
6. За матеріально-речовинною формою	Наявна Безготівкова
7. За принципом побудови	“Кошикового” типу Звичайна

Валютний (обмінний) курс – ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти.

Валютний курс як базове співвідношення національної й іноземної валюти може визначатися законодавчо або в процесі їхнього взаємного котирування.

На практиці виникають випадки, коли курс встановлюється в один момент, а реальний обмін відбувається в іншій, то при цьому вважається, що банківським установам досить двох днів для виконання необхідних операцій. У цьому зв'язку виникають два види курсу:

спот-курс (курс, за яким обмінюються валюти у строки не більш ніж двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курси). Виключенням є співвідношення американського й канадського долара, коли спот-курс встановлюється на 1 день.

форвардний курс – погоджений курс, по котрому обмінюються валюти в певний момент у майбутньому більш ніж через 3 дні після досягнення угоди про курси (для оцінки динаміки курсу валюти в майбутньому звичайно встановлюється від трьох робочих днів до одного року).

Під курсом валют звичайно розуміють спот-курс, форвардний курс - в окремих випадках.

Залежно від сторін угоди розрізняють:

- курс покупця

- курс продавця.

Курс продавця більш вищій. Різниця між цими курсами називається маржею (прибуток).

По видах платіжних документів розрізняють

- курс електронного переказу,

- курс чеків,

- курс банкнот.

Види валютних курсів зі ступеню гнучкості:

1. Фіксований валютний курс (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що припускає тимчасове відхилення в одну або іншу сторону не більше ніж на 2,25%).

Курс фіксується способами:

- фіксація курсу до однієї валюти (прив'язка курсу національної валюти до курсу найбільш значимих валют міжнародних розрахунків);

- використання валюти інших країн у якості законних платіжних коштів;

- валютне управління (фіксація курсу національної валюти до іноземного, коли випуск національної валюти повністю забезпечений запасами іноземної валюти);

- фіксація курсу загальної валюти до одній закордонної;

- фіксація курсу національної валюти до валют країн - основних торгівельних партнерів;

- фіксація курсу до валютного композита (прив'язка курсу національної валюти до курсів колективних грошових одиниць, таким як СПЗ, або до різних кошиків валют країн - основних торгівельних партнерів).

Специфічним видом є обмежено гнучкий валютний курс (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що допускає невеликі коливання курсу відповідно до встановлених правил).

Такий курс може встановлюватися двома основними способами:

- обмежено гнучкий курс до однієї валюти (підтримка коливань валютного курсу в певних межах – 7,25% від офіційно зафіксованого паритету до однієї іноземної валюти);

- обмежено гнучкий курс у рамках спільної політики (спільне плавання національних валют у межах 2,25% від центрального курсу);

2. Змінний валютний курс (курс, що вільно змінюється під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку, на якому держава може впливати за допомогою валютних інтервенцій – різке збільшення пропозицій іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку з боку національного банку). Розрізняють:

- валютний курс, що корегується (курс, автоматичні змінюваний у відповідності зі зміною певного набору економічних показників);

- керуючи змінний валютний курс (курс, встановлюваний Центробанком, а не ринком, але із частими змінами, але такі зміни не носять автоматичного характеру й пов'язані з певними макропоказниками);

- незалежно плаваючий (курс, обумовлений на основі попиту та пропозиції на валюту на валютному ринку при невтручанні держави). Держава шляхом інтервенцій може згладжувати тільки сильні коливання. Фіксація звичайно є однобічним заходом.

Подорожчання валюти — збільшення вартості валюти при режимі змінного валютного курсу.

Керування валютним курсом — політика держави щодо вибору режиму валютного курсу й підтримки його рівня.

Механізми курсоутворення при змінному курсі бувають:

1) чисте плавання (курсоутворення без втручання центрального банку у валютний ринок);

2) брудне плавання (курсоутворення при активних інтервенціях центрального банку на валютному ринку).

Рівноважний валютний курс – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу за умови відсутності обмежень на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для притоку й відтоку капіталу й надмірного безробіття.

Паритет купівельної спроможності, ПКС (purchasing power parity, PPP) — рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін у кожній із країн.

Закон однієї ціни (law of one price) — в умовах загальної конкуренції той самий товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті.

Якщо - ціна товару усередині країни, - ціна того ж товару за рубежем, - валютний курс, то закон однієї ціни виражається наступною формулою:

(4.4)

Звідки валютний курс виражається як:

(4.5)

Закон однієї ціни має відношення до ціни одного конкретного товару, що торгується, який продається в декількох країнах. Через недосконалість конкуренції, і насамперед наявності транспортних видатків і торгівельних бар'єрів, закон однієї ціни в чистому виді не дотримується.

Теорія абсолютного ПКС (absolute РРР theory) — обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін у цих країнах.

Якщо Р_d - рівень внутрішніх цін, Р_f -рівень цін за рубежем, Е _d/f — валютний курс, то валютний курс на основі теорії загального ПКС виражається наступною формулою:

(4.6)

На основі теорії загального ПКС визначається один з різновидів розрахункового рівноважного валютного курсу, що згодом можна використовувати як крапку відліку його змін.

Валютний курс на основі ПКС (РРР exchange rate) — курс, що зрівнює ціну кошика однакових товарів у двох країнах.

Найбільше практичне значення теорія ПКС має у своєму відносному переломленні. Її ідея укладається в тім, що для більшої надійності зміни валютного курсу зіставлятися повинні не абсолютні рівні цін у двох країнах, а їхні відносні величини - зміна з часом.

Теорія відносного ПКС (relative РРР theory) — зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційно відносній зміні рівня цін у цих країнах.

Якщо P°_d — рівень внутрішніх цін у базовому році,

Р°_f — рівень цін за рубежем у базовому році,

— валютний курс у базовому році

P^l_d — рівень внутрішніх цін цього року,

Р¹_f — рівень цін за рубежем цього року,

— валютний курс цього року, те валютний курс на основі теорії відносного ПКС виражається наступною формулою:

(4.7)

Як видно з формули, для розрахунку валютного курсу відповідно до теорії відносного ПКС необхідно знати абсолютне значення рівноважного валютного курсу в деякому році, обраному як базовий, і індекси цін для обох країн.

Теорії валютного курсу на основі ПКС узагальнені в таблиці 7.2.

Таблиця 4.7 - Теорії валютного курсу на основі ПКС

	Належить до	Справедливий
Закон однієї ціни	ціні одного товару	для гомогенних сировинних товарів
Абсолютний ПКС	рівню цін у цілому	для кошиків однакових товарів
Відносний ПКС	зміні рівня цін	у довгостроковій перспективі для товарів, що торгуються

Переоцінена/недооцінена валюта (overvalued/undervalued currency) — валюта, реальний курс якої зростає швидше/повільніше, ніж курс, що розраховує на основі ПКС.

Валютне котирування – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів, серед яких:

- пряме котирування (вираження курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти);

- непряме котирування (вираження курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти);

- крос-котирування (вираження курсів двох валют друг до друга через курс кожної з них стосовно третьої валюти).

Пряме котирування гривні:

Гр 1 = (х) $1 (4.8)

Непряме котирування гривні (пряма котирування долара)

$1 = Гр ´ (4.9)

Якщо застосовується пряме котирування долара, наприклад, до європейської валюти. Те вважається, що котирування здійснюється на європейських умовах. Якщо використовується непряме котирування долара до певної європейської валюти, то вважається, що котирування здійснюється на американських умовах.

САМОСТІЙНО: /2.1 – 2.3/

РЕЗЮМЕ:

1. Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків; складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу; це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.

2.Міжнародні валютні ринки — це міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля-продаж іноземних валют. Валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжнародних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікації валютних резервів.

3. Міжнародний ринок боргових зобов'язань — це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника. Міжнародний ринок боргових зобов'язань складається з двох головних сегментів: міжнародного кредитного ринку, що по суті є ринком банківських кредитних зобов'язань, та міжнародного ринку боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій.

4. Міжнародні ринки титулів (прав) власності є сферою, де відбувається купівля-продаж цінних паперів, що засвідчують участь інвестора в капіталі підприємств. До таких цінних паперів слід віднести акції та депозитарні розписки.

5. Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (деривативів) охоплюють обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або нейтралізації ризиків.

6. Фінансові деривативи — це інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до інших активів (ціни товарів або акцій, курсу валюти, процентної ставки).

7. Міжнародний рух капіталу – це зустрічне переміщення капіталів між країнами, що приносить їх власникам відповідний дохід.

8. Основними причинами експорту капіталу є: розбіжність попиту на капітал і його пропозиції в різних ланках світового господарства; поява можливості освоєння місцевих товарних ринків (капітал експортується з метою наступного експорту товарів, стимулювання попиту на продукцію); наявність у країнах, куди експортується капітал, більш дешевої сировини або робочої сили; стабільна політична обстановка й у цілому сприятливий інвестиційний клімат у приймаючій країні, пільговий інвестиційний режим у спеціальних (вільних) економічних зонах; більш низькі екологічні стандарти в приймаючій країні, ніж у країні-експортері капіталу.

9. Міжнародний рух капіталу здійснюється в різних конкретних формах залежно від джерел надходження (суб'єктів), характеру використання (об'єктів), строків і цілей. За джерелами походження капітал, що обертається на світовому ринку, ділиться на офіційний і приватний капітал. За характером використання капітал ділиться на позичковий та підприємницький капітал. За строком вкладення капітал ділиться на коротко-, середньо- і довгостроковий капітал. За метою вкладення капітал ділиться на портфельні та прямі інвестиції.

10. Валютний ринок у широкому сенсі – це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами валютних операцій при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти й цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню капіталу в іноземній валюті.

11. Залежно від обсягу, характеру валютних операцій, кількість використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки діляться на міжнародні, регіональні й національні (місцеві). Валютні ринки діляться на організовані й неорганізовані.

12. Операції на валютному ринку діляться на угоди спот, а також валютні деривативи - прямі форварди, свопи, ф'ючерси й опціони.

13. Валютні ризики — група ризиків, що виникають у зв'язку з використанням декількох валют у міжнародних угодах. Валютні ризики діляться на дві групи: ризики, пов'язані зі зміною в майбутньому валютного курсу, розрахункові ризики — ризики, що виникають у зв'язку зі збоями в системі міжнародних розрахунків по валютних операціях.

14. Хеджування — компенсаційні дії, що вживають покупцями або продавцем на валютному ринку, щоб охоронити свій прибуток у майбутньому від зміни валютного курсу.

15. Валюта – у широкому розумінні слова — будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію коштів обміну на міжнародній арені; у вузькому — наявна частина грошової маси, що циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

16. Валютний (обмінний) курс – ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти. Валютний курс як базове співвідношення національної й іноземної валюти може визначатися законодавчо або в процесі їхнього взаємного котирування. Види валютних курсів зі ступеню гнучкості: фіксований та Змінний, валютний курс.

17. Паритет купівельної спроможності - рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін у кожній із країн. Валютний курс на основі ПКС — курс, що зрівнює ціну кошика однакових товарів у двох країнах.

18. Закон однієї ціни — в умовах загальної конкуренції той самий товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті.

19. Теорія абсолютного ПКС — обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін у цих країнах. Теорія відносного ПКС — зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційно відносній зміні рівня цін у цих країнах. Переоцінена/недооцінена валюта — валюта, реальний курс якої зростає швидше/повільніше, ніж курс, що розраховує на основі ПКС.

Дата добавления: 2014-01-07