Значення деяких слів балади

Жанрові особливості

«Причинна» відбиває світову романтичну традицію баладного жанру,

Властива баладі фантастика у Шевченка, як і в інших поетів, спирається на народну міфологію, зокрема демонологію.

Сюжет
Розвиток сюжетної лінії починається з ліричного відступу й пейзажів в романтичному дусі.

Буря на Дніпрі. Горами зіймаються величезні хвилі, гнуться під поривами вітру високі верби («Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива...»). А на березі, біля гаю, дівчина блукає. Ворожка зробила її причинною, аби менше сумувала за молодим козаком. Торік він пішов у похід, обіцяв повернутися, та чомусь не їхав. Дівчина-сирота щиро полюбила козака і побивалася за ним, не знаючи, чи він живий, чи, може загинув; чи кохає її, чи знайшов собі іншу.

Так вона ходила берегом, а тим часом з води повиринали русалки і залоскотали причинну. Вранці з діброви виїхав козак. Доїхав до того дуба, де розлучився з дівчиною, і побачив її:

Невдовзі проходили там дівчата, що йшли в поле жати. Побачили коня і козака з дівчиною, думали, що вони сплять, і хотіли їх злякати, але зрозуміли, що ті мертві,— і втекли.

Козака і дівчину, як сиріт, поховали громадою. Насипали край дороги дві могили в житі, посадили над козацькою могилою явір та ялину, а над дівчиною — червону калину. На гілках співають птахи, поки зійде місяць і повиходять з Дніпра русалки.

Причинна — та, якій «спричинено» душевну хворобу; в Шевченковій баладі героїня, зачарована ворожкою, стає сновидою.

Ще треті півні не співали... — одна з найважливіших функцій півня як провісника в східнослов’янській та християнській міфології — часова: його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил.

Сичі в гаю перекликались... — сич (сова, пугач) — народнопоетичний символ смерті, пітьми. Крик сича віщує пожежу, смерть, біду взагалі.

Китайка — первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина місцевого виробництва. За козацьким звичаєм, тіло померлих козаків покривали червоною китайкою, про що згадано в численних народних піснях і думах.

Не розплете довгу косу, хустку не зав’яже... — весільний звичай, що символізував перехід дівчини у статус молодиці.

Дунай — в баладі, як і в багатьох творах народної поезії, не конкретна географічна реалія, а узагальнений епічний образ — символ великої ріки.

Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила... — до балади введено рядки народної пісні, яку, за повір’ям, співають народжені на землі русалки, коли виходять з води на всю Зелену неділю. Зелений, або Русальний, тиждень припадає на останню третину травня або першу третину червня. Таким чином можна локалізувати час «подій» шевченківської балади.

Як провожала сина мати... — можливо, йдеться про народну пісню «Засвистали козаченьки...», в якій є слова «Мати сина в дороженьку слізно провожає».

Поховали громадою Як слід, по закону. Насипали край дороги Дві могили в житі... — самогубство, за приписами церкви, вважалося тяжким гріхом. Тому самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена.

Явір, ялина, калина — багатозначні фольклорні символи. Явір — символ суму, журби, безсмертя (тому явір садили на могилах); може уособлювати парубка. Калина — в баладі символ загиблої дівчини

Дата добавления: 2014-01-07