Тема 16

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

1. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

2. Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці.

3. Кримінально-правова характеристика втрати документів, що містять державну таємницю.

4. Кримінально-правова характеристика передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

1. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які встановлена розділом XIV Особливої частини КК, є відносини, що забезпечують обороноздатність України, її незалежність і територіальну недоторканність.

Безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть виступати відносини у сфері охорони державної таємниці або іншої конфіденційної інформації, що є власністю держави, відносини у сфері недоторканності державних кордонів, а також відносини, що забезпечують належне комплектування озброєних сил України, що є необхідною умовою її обороноздатності.

Предметом окремих злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації можуть виступати відомості, що становлять державну таємницю, конфіденційну інформацію, що є власністю держави, а також документи та інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які складають державну таємницю, сировина, матеріали, обладнання, технології, які можуть бути використані для створення ракетного, ядерного, хімічного та інших видів зброї й спеціальної техніки.

Об'єктивна сторона даних злочинів характеризується скоєнням діянь, що посягають на зазначені об'єкти кримінально-правової охорони. Основна частина цих злочинів скоюється тільки шляхом активних дій, а такі злочини, як втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК), ухилення від призову по мобілізації (ст. 336 КК) і ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК) можуть бути вчинено і шляхом бездіяльності.

Моментом закінчення цих злочинів є здійснення суспільно небезпечних діянь. І лише кваліфіковані склади розголошення державної таємниці (ч. 2 ст. 328 КК), втрати документів, що містять державну таємницю (ч. 2 ст. 329 КК) і передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК), передбачають настання тяжких наслідків. Поняття «тяжкі наслідки» у зазначених статтях є оціночним і визначається у кожному конкретному випадку залежно від цінності втраченої інформації, її об'єму, фактичної можливості її використання особами, у яких вона опинилася, у шкоду інтересам України.

Суб'єктивна сторона злочинів, відповідальність за які передбачена розділом XIV Особливої частини УК, характеризується умисною формою вини за винятком розголошення державної таємниці (ст. 328 КК), яке може бути вчинене як умисно, так і по необережності, а також втрати документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК), яка може бути вчинена тільки по необережності.

Суб'єкт більшості з даних злочинів є спеціальним. Їм може виступати особа, якій відомості, що становлять державну таємницю або конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також особи, що призиваються на строкову військову службу, по мобілізації, і військовозобов'язані.

Залежно від безпосередніх об'єктів злочину, відповідальність за які передбачена розділом XIV Особливої частини КК, можуть бути поділені на наступні види:

1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці й іншої конфіденційної інформації, яка є власністю держави:

- розголошення державної таємниці (ст. 328 КК);

- втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК);

- передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК).

2. Злочини, що посягають на відносини у сфері недоторканності державних кордонів:

- незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК);

- порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК);

- порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК);

3. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують належне комплектування Озброєних сил України:

- ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК);

- ухилення від призову по мобілізації (ст. 336 КК);

- ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК).

2. Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці. Об'єктом злочину є цінність держави у вигляді таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, які становлять державну таємницю. Предметом злочину є інформація, яка віднесена до державної таємниці.

Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному обнародуванні відомостей, які містять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі, внаслідок чого стали надбанням сторонніх осіб.

Розголошення державної таємниці слід відрізняти від державної зради у формі шпигунства, де передача відомостей, які містять державну таємницю, пов'язана з наявністю іноземного адресата і бажанням винного, щоб такі відомості стали надбанням іноземної держави, іноземної організації. Під розголошенням слід розуміти діяння або бездіяльність особи, в результаті чого секретна інформація стала відома хоча б одній сторонній особі.

Диспозиція є бланкетною.

Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом документа, виробу чи іншого матеріалу, що становлять державну таємницю. Тяжкі наслідки мають місце, якщо такі відомості стали надбанням іноземної розвідки або якщо розголошення державної таємниці завдало значної шкоди обороноздатності, економіці або іншим державним інтересам країни.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є службова особа, якій такі відомості довірені, або інша особа, якій ці відомості стали відомі по службі чи по роботі, а також військовослужбовці за тих же умов.

Суб'єктивна сторона - умисна (прямий і непрямий умисел) чи необережна (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість).

3. Кримінально-правова характеристика втрати документів, що містять державну таємницю. Об'єктом злочину є встановлений порядок охорони таємної інформації, розголошення якої може спричинити шкоду національній безпеці України. Предметом злочину можуть бути документи, що містять державну таємницю, та інші матеріальні носії секретної інформації, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві, який може бути як первинним, так і вторинним. Документ, який містить державну таємницю, повинен відповідати встановленій формі, тобто мати обов'язкові ознаки: реєстраційний номер, найменування, гриф таємності тощо. Існує особливий порядок його зберігання і видачі.

Об'єктивна сторона злочину характеризується порядком користування і зберігання документів, що містять державну таємницю, а також предметами, відомості про які становлять державну таємницю.

Порушення порядку поводження із вказаними матеріальними носіями інформації або предметами містить склад злочину лише у випадку, якщо воно стосувалось порядку, встановленого законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, і може полягати в недотриманні: а) режиму секретності під час роботи з відповідними документами чи предметами; б) правил таємного діловодства.

Втрата предметів або документів, що містять державну таємницю, вважається закінченим злочином незалежно від того, чи заподіяла така втрата шкоду інтересам України.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути особа, якій були довірені вказані в цій статті документи або предмети по службі чи по роботі.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає тільки необережну вину - злочинну самовпевненість або злочинну недбалість. Ставлення до порушення правил поводження з вказаними документами (предметами) може бути й умисним.

Кваліфікованим видом злочину є втрата матеріального носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, яка спричинила тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 329 КК).

4. Кримінально-правова характеристика передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави. Об'єктом злочину є встановлений порядок поводження з конфіденційною інформацією та державна цінність у вигляді матеріального носія інформації, яка є власністю держави і за ступенем секретності віднесена до службової таємниці. Предметом посягання можуть бути тільки відомості, які становлять конфіденційну інформацію на підставі закону, постанови Кабінету Міністрів України, розпорядження центральних органів виконавчої влади.

Іноземна організація - це будь-яка недержавна організація, заінтересована в отриманні відомостей, що становлять службову таємницю. Представник іноземної організації - це особа, яка є офіційним співробітником іноземної недержавної організації або за спеціальним повноваженням представляє інтереси цієї організації.

Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні права передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави та може виявлятись у таких формах: 1) передача іноземним суб'єктам відомостей, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави; 2) збирання таких відомостей. Мотиви діяльності при вчиненні злочину можуть бути різні.

Злочин вважається закінченим з моменту передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є службова особа, якій такі відомості були довірені, або інша особа, якій такі відомості стали відомі по службі або роботі, а також військовослужбовець, якщо він передає чи збирає відомості, які не становлять військової таємниці, але містять конфіденційну інформацію.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винна особа усвідомлює, що вчиняє дії, зазначені в диспозиції статті і бажає їх вчинити. Обов'язковою ознакою є мета діяльності винної особи - ознайомити з відомостями, що становлять службову таємницю, іноземну організацію або її представника.

Література до теми

1. Бантишев О., Шмара О. Державна таємниця як предмет злочину в Україні та деяких інших країнах // Юридичний радник. – 2005. - № 5. – С. 75.

2. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. – 2-е вид., перераб. і допов. – К.: Юрінком Інкрет, 2004. – С. 100-102.

Дата добавления: 2014-01-07