Тема 17

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

2. Кримінально-правова характеристика опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

3. Кримінально-правова характеристика посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.

4. Кримінально-правова характеристика самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

5. Кримінально-правова характеристика одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації.

6. Кримінально-правова характеристика самоправства.

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян поєднані в розділі XV Особливої частини КК. До цієї групи відносяться злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують авторитет держави і встановленого в ньому державного і суспільного ладу, нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Слід зазначити, що значна частина цих злочинів разом із спричиненням шкоди авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян заподіює шкоду особі - життю, здоров'ю, особистій свободі та недоторканності потерпілого, а також власності. Спричинення шкоди цим об'єктам є у багатьох випадках більш небезпечним, ніж спричинення шкоди основним об'єктам цих злочинів (наприклад, при посяганні на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця - ст. 348 КК). На цю обставину слід звернути особливу увагу, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні щонайвищою соціальною цінністю.

Родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які передбачена розділом XV Особливої частини КК, є суспільні відносини, що забезпечують авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при здійсненні на основі закону або інших нормативних актів виконавчої та розпорядчої діяльності.

Безпосередніми об'єктами даних злочинів служать суспільні відносини, що забезпечують: 1) авторитет держави та встановленого в ньому державного і суспільного ладу; 2) нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, посадовців і представників громадськості; 3) встановлений порядок обігу предметів управлінської діяльності та засобів отримання інформації.

Додатковим безпосереднім об'єктом даних злочинів може бути життя, здоров'я, свобода і недоторканність потерпілого або близьких йому осіб, а також право власності.

Об'єктивна сторона більшості злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян характеризується здійсненням активних дій (наприклад, наруга над державними символами (ст. 338 КК), втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК) та ін.). Окремі з даних злочинів можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК).

Більшість злочинів, відповідальність за які передбачена розділом XV Особливої частини КК, сформульована як злочини з формальним складом - вони вважаються закінченими з моменту здійснення суспільно небезпечного діяння. І лише для деяких злочинів обов'язковими ознаками об'єктивної сторони є настання суспільно небезпечних наслідків і наявність причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками (наприклад, умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352 КК), умисне пошкодження ліній зв'язку (ст. 360 КК), самоправство (ст. 356 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян характеризується умисною формою вини. При цьому ті злочини, які сформульовані як злочини з формальним складом, можуть бути вчинені тільки з прямим наміром.

Для деяких складів даних злочинів обов'язковими ознаками є мотив і мета (наприклад, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК) повинно бути вчинено лише з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися ухвалення незаконних рішень; викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печатки, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ч.. 1, 2 ст. 357 КК) - з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах).

Суб'єктом цих злочинів є фізична осудна особа, що досягла 16 років. За окремі злочини вік кримінальної відповідальності понижений до 14 років (наприклад, захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349 КК), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадянського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК) та ін.). Для деяких складів злочинів потрібна наявність спеціального суб'єкта (наприклад, суб'єктом злочину, передбаченого ст. 354 КК - отримання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи або організації, може бути тільки працівник державного підприємства, установи або організації, що не є посадовою особою).

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян залежно від особливостей безпосереднього об'єкту можуть бути поділені на наступні групи:

1. Злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують авторитет держави і встановленого в ньому державного і суспільного ладу:

- наруга над державними символами (ст. 338 КК);

- незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339 КК);

- незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК);

- захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК);

2. Злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, службових осіб і представників громадськості:

- опір представникові влади, працівнику правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК);

- втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК);

- втручання в діяльність державного діяча (ст. 344 КК);

- погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК);

- погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ст. 346 КК);

- умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347 КК);

- посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК);

- захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349 КК);

- погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350 КК);

- перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст. 351 КК);

- умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352 КК);

- самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи (ст. 353 КК);

- одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК);

- примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК);

- самоправство (ст. 356 КК).

3. Злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок обігу предметів управлінської діяльності і засобів отримання інформації:

- викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК);

- підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК);

- незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 359 КК);

- умисне пошкодження ліній зв'язку (ст. 360 КК).

2. Кримінально-правова характеристика опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим факультативним об'єктом може бути здоров'я особи.

Потерпілими від злочину є: 1) представник влади; 2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; 4) військовослужбовець.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні опору, тобто в активній фізичній протидії здійсненню представниками влади, працівниками правоохоронних органів, членами громадських формувань або військовослужбовцями своїх службових обов'язків.

Виконання службових обов'язків представником влади або працівником правоохоронного органу - це дії щодо охорони громадського порядку, навколишнього природного середовища, здійснення різноманітних перевірок, запобігання злочинам та дисциплінарним проступкам з боку засуджених тощо.

Опір - це активна фізична протидія здійсненню вказаними особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Суб'єкт злочину - загальний. Ним може бути не лише правопорушник, якому потерпілий поставив законні вимоги, пов'язані з виконанням свого службового обов'язку чи взятого на себе обов'язку з охорони громадського порядку, а й інша особа, яка активно перешкоджала їм виконувати ці обов'язки.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є опір, поєднаний з примушуванням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій (ч. 3 ст. 342 КК).

3. Кримінально-правова характеристика посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна службова діяльність працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів, а також встановлений порядок охорони громадського порядку. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину є життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування і військовослужбовця. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу, його близький родич, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовець.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вбивстві або замаху на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування і військовослужбовця. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є те, що посягання на життя потерпілого причинно обумовлене виконанням службових обов'язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського порядку.

Виконання службових обов'язків - це зокрема дії, пов'язані із провадженням дізнання, досудового слідства, дії з охорони громадського порядку та запобігання злочинам з боку засуджених. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого або вчинення діяння, яке утворює замах на вбивство.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку, передбачає настання смерті вказаних осіб внаслідок своїх дій і бажає чи свідомо допускає її настання.

4. Кримінально-правова характеристика самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи. Об'єкт злочину - нормальна діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Владними повноваженнями є сукупність прав та обов'язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави і конкретних завдань органу, в якому вона працює.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: самовільним присвоєнням владних повноважень або звання службової особи; вчиненням з використанням самовільно присвоєних владних повноважень або звання службової особи будь-якого суспільно небезпечного діяння.

Самовільне присвоєння - це дії приватної особи, яка шляхом обману інших осіб видає себе за службову особу і використовує її повноваження шляхом введення в оману інших осіб. Наприклад, видає себе за працівника правоохоронного органу та проводить певні слідчі дії, затримання особи тощо або видає себе за працівника податкових органів та проводить незаконні дії, спрямовані на вилучення документів тощо.

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи утворює склад злочину лише тоді, коли воно поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь. Суспільно небезпечне діяння - це правопорушення, яке передбачає кримінальну чи адміністративну відповідальність.

Суб'єкт злочину - загальний. Ним є осудна особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кримінально-правова характеристика одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації. Об'єктом злочину є авторитет державних установ, підприємств, організацій. Предметом - матеріальні блага; вигоди майнового характеру в будь-якому вигляді.

Матеріальні блага - це будь-які матеріальні цінності: гроші, товари, речі, рухоме і нерухоме майно, вартість яких може бути виражена в грошовому еквіваленті. Вигоди майнового характеру - це майнові права, будь-які дії та послуги майнового характеру.

Об'єктивна сторона злочину полягає в отриманні працівником державного підприємства, установи чи організації шляхом вимагання в будь-якому вигляді матеріальних благ чи вигод майнового характеру за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням займаного ним на підприємстві, в установі чи організації становища.

Дії і послуги майнового характеру - це передача майнових вигод чи відмова від них, безоплатне надання послуг майнового характеру, виконання будь-яких робіт тощо.

Одержання винагороди карається, коли було вимагання; одержання винагороди-подяки не є злочином.

Злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту отримання незаконної винагороди.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є будь-які працівники, які з використанням займаного ними становища можуть вчинити певні дії в інтересах іншої особи, за вчинення яких вони вимагають незаконну винагороду (наприклад, лікар вимагає гроші за хірургічну операцію). Ці дії відмежовуються від одержання хабара за суб'єктом злочину. При одержанні хабара суб'єктом є тільки службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає наявність прямого умислу, корисливого мотиву і мети незаконного збагачення. Злочин має місце і тоді, коли матеріальні блага передаються родичам винного.

6. Кримінально-правова характеристика самоправства. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Самовільне вчинення будь-яких дій - це вчинення особою дій, на які, на її думку, вона має право, всупереч встановленому законом порядку.

Об'єктивна сторона характеризується сукупністю трьох ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією; 3) заподіянням такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Крім того, об'єктивна сторона характеризується причинним зв'язком між діями винної особи та зазначеною шкодою.

Оспорюваність дії особи означає, що інший громадянин, підприємство, установа чи організація вважають такі дії неправомірними, вчиненими всупереч закону.

Склад злочину - матеріальний, тобто злочин буде закінченим з моменту настання наслідків - заподіяння внаслідок самовільних дій значної шкоди інтересам громадянина, держави чи громадським інтересам або інтересам власника. Значна шкода повинна встановлюватися в кожному випадку окремо з урахуванням всіх обставин справи. Матеріальна шкода не може бути меншою ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єкт злочину - загальний. Самоправні дії службової особи, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, слід кваліфікувати за ст. 365 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди також характеризується умислом. Відповідальність виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку. Мотиви вчинення самоуправства різні (відсутність житла, тривалий розгляд судом цивільної справи про відшкодування матеріальних збитків, помста тощо). Вони не впливають на кваліфікацію злочину, повинні враховуватися судом при призначенні покарання.

Література до теми

1. Андрушко П. Коментар до статті 358 Кримінального кодексу України // Нотаріат для Вас. – 2002. - № 3. – С. 10-15.

2. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.: Атака, 2004. – С. 220-222.

3. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. – 2-е вид., пере раб. і допов. – К.: Юрінком Інкрет, 2004. – С. 102-104.

4. Осадчий В. Особливості суб’єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності // ПУ. – 2001. - № 2. – С. 108-111.

5. Тучков С. Проблеми кваліфікації використання завідомо підробленого документа підроблювачем. // Підприємство, господарство та право. – 2003. - №5. – С. 98.

6. Тучков С.Кваліфікація підробки документів// Прокуратура, людина, держава. – 2004. - № 1. – С. 45.

Дата добавления: 2014-01-07