Злочини проти встановленого порядку несення військової

ТЕМА 20.

служби (військові злочини)

1. Поняття військового злочину.

2. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

3. Кримінально-правова характеристика непокори.

1. Поняття військового злочину. Об'єктом злочину є встановлений порядок несення військової служби. Цей порядок закріплений в законах України, військовій присязі, військових статутах, положеннях про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, настановах, наказах міністра оборони та інших актах військового законодавства.

Безпосереднім об'єктом конкретного військового злочину є ті відносини військової служби, проти яких спрямоване діяння. Спеціальним суб'єктом злочину є військовослужбовець чи військовозобов'язаний. Останній є суб'єктом лише тоді, коли знаходиться на навчальних або перевірних зборах.

Військовослужбовці - це особи, які проходять строкову військову службу та службу за контрактом. Військовозобов'язані - це особи, які перебувають в запасі. Не можуть бути суб'єктами військових злочинів особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.

Початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військового-навчального закладу, вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку зі звільненням з військової служби, відрахуванням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного в приписі.

2. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Військовими злочинами відповідно до ч. 1 ст. 401 УК визнаються передбачені розділом XIX Особливої частини КК злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, що вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними учбових (або перевірочних) або спеціальних зборів.

Військові злочини за своїми об'єктивними і суб'єктивними ознаками істотно відрізняються від інших злочинів. Так, вони характеризуються спеціальним об'єктом - встановлений в Озброєних силах порядок несення військової служби, який визначається законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, а також виданими на їх основі наказами відповідних начальників.

Суб'єктом військових злочинів можуть бути тільки військовослужбовці Озброєних сил України, Служби безпеки України, державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

За здійснення військових злочинів як співучасник відповідальність може нести будь-яку особа, у тому числі, яка не є військовослужбовцем або військовозобов'язаним під час проходження їм учбових (або перевірочних) або спеціальних зборів (організатори, підбурювачі, посібники і співвиконавці).

З об'єктивної сторони військовий злочин може бути виражений у формі діяння (дії або бездіяльності), вчиненого проти встановленого порядку несення військової служби.

Об'єктивна сторона військового злочину часто включає як обов'язкову або кваліфікуючу ознаку обстановку, час і місце здійснення злочину (в умовах військового положення, в бойовій обстановці, на полі бою, під час бою, в районі бойових дій).

При цьому під військовим положенням слід розуміти період фактичного знаходження України у стані війни. Бойова обстановка - це період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців в безпосередньому зіткненні з супротивником, підготовка або ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка наступає з часу отримання або фактичного виконання бойової задачі. Полем бою називається фактичний простір (частина суші, водний і повітряний простір), де відбуваються або тільки що відбувалися бойові дії. Часом бою признається той відрізок часу, протягом якого безпосередньо вівся бій. Район бойових дій включає простір (сушу, водний і повітряний простір), на якому діють Озброєні сили України під час військових дій в межах від переднього краю фронту до того, що розташовує тилових підрозділів фронту.

Суб'єктивна сторона військового злочину може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини.

Виходячи з індивідуальних особливостей безпосереднього об'єкту, всі військові злочини, передбачені УК, підрозділяються на наступні види:

1. Злочини проти порядку підлеглості і дотримання військової честі:

- непокора (ст. 402 КК);

- невиконання наказу (ст. 403 КК);

- опір начальнику або примушування його до порушення службових обов'язків (ст. 404 КК);

- погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК);

- порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

2. Злочини проти порядку проходження військової служби:

- самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК);

- дезертирство (ст. 408 КК);

- ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК).

3. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання:

- викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК);

- умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 411 КК);

- необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412 КК);

- марнотратство або втрата військового майна (ст. 413 КК);

- порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 414 КК).

4. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки:

- порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415 КК);

- порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416 КК);

- порушення правил кораблеводіння (ст. 417 КК).

5. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб:

- порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання (ст. 418 КК);

- порушення статутних правил несення прикордонної служби (ст. 419 КК);

- порушення статутних правил несення бойового чергування (ст. 420 КК);

- порушення статутних правил внутрішньої служби (ст. 421 КК).

6. Злочини проти порядку зберігання військової таємниці:

- розголошування відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК);

7. Військові службові злочини:

- зловживання військовою військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423 КК);

- перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424 КК);

- недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК);

- бездіяльність військової влади (ст. 426 КК).

8. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою і в районі бойових дій:

- здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК);

- залишення гинучого військового корабля (ст. 428 КК);

- самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК);

- добровільна здача в полон (ст. 430 КК);

- злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431 КК);

9. Злочини проти законів і звичаїв війни, визнаних міжнародним співтовариством:

- мародерство (ст. 432 КК);

- насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК);

- погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК);

- незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними (ст. 435 КК).

3. Кримінально-правова характеристика непокори. Об'єктом злочину є встановлений порядок несення військової служби. За своїм службовим становищем і військовим званням один військовослужбовець стосовно іншого може бути начальником або підлеглим. Цей порядок закріплений в законах України, Військовій присязі, військових статутах, положеннях про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, настановах, наказах міністра оборони та інших актах військового законодавства.

Об'єктивна сторона злочину полягає у відкритій відмові від виконання наказу або в іншому умисному невиконанні наказу.

Наказ - це обов'язкова для виконання вимога командира про вчинення чи невчинення підлеглим якоїсь дії по службі.

Відкрита відмова виконати наказ начальника виявляється в усній або письмовій заяві підлеглого про небажання виконувати одержаний ним наказ чи в мовчазному демонстративному вчиненні дій, які свідчать про те, що наказ не буде виконуватися. Незаконні накази не виконуються.

У разі іншого умисного невиконання наказу особа, яка одержала наказ, відкрито не заявляє, що вона не буде виконувати наказ начальника, але і не виконує його.

Злочин буде закінченим з моменту відкритої відмови від виконання наказу або з моменту умисного його невиконання незалежно від настання наслідків. Склад злочину - усічений.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути військовослужбовець, який за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглим начальнику, що віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину полягає у формі відкритої відмови від виконання наказу, вчиняється лише з прямим умислом. Інше умисне невиконання наказу може бути вчинене з прямим чи евентуальним умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) що призвело до тяжких наслідків; 3) в умовах воєнного стану; 4) у бойовій обстановці (чч. 2, 3 ст. 402 КК).

Література до теми

1. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк.- К.: Атака, 2004. - С. 237-239.

2. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., перераб. і допов. - К.: Юрінком Інкрет, 2004. - С. 107-108.

3. Леонов Б. Особливості об’єктивної сторони складу злочину “бездіяльність військової влади” // Підприємство, господарство та право. - 2003. - № 5. - С. 94.

4. Леонов Б. Форми бездіяльності військової влади: порівняльний аналіз із законодавством зарубіжних країн // Підприємство, господарство та право. - 2003. - № 2. - С. 91.

5. Турков М. Військова службова особа як суб’єкт злочину // Прокуратура, людина, держава. - 2005. - № 11. - С. 58

6. Турков М. Об’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 3. - С. 65.

Дата добавления: 2014-01-07