Причини розумової відсталості

ПЛАН

1. Характеристика розумової відсталості та її ознаки.

2. Причини розумової відсталості.

3. Види розумової відсталості.

4. Систематика форм розумової відсталості.

5. Ступені розумової відсталості.

6. Диференціація розумової відсталості та подібних станів.

1. Характеристика розумової відсталості та її ознаки

Правильне визначення поняття «Розумова відсталість» має не лише теоретичне, але й практичне значення.

Теоретичне значення такого визначення полягає в тому, що воно сприяє глибшому розумінню суті атипового психічного розвитку дітей.

Не менш важливе практичне значення правильного визначення поняття «Розумова відсталість». Для розумово відсталих дітей створена спеціальна система навчання, мережа спеціальних шкіл і дитячих будинків. Усі розумово відсталі діти повинні навчатися не в масових, а в допоміжних школах. Від правильності й чіткості визначення поняття «Розумова відсталість» залежить доля багатьох дітей. Якщо визначення буде помилковим або розпливчатим, важко буде правильно вирішити, яку дитину слід віднести до числа розумово відсталих. Це означає, що важко буде вирішити й те, в яку школу її направити — в масову, допоміжну або ще яку-небудь, наприклад, в школу для алаліків, туговухих і т. ін.

Розглянемо визначення поняття «Розумова відсталість».

Розумово відсталою називають таку дитину, в якої стійко порушена пізнавальна діяльність внаслідок органічного ураження головного мозку (успадкованого або придбаного).

З педагогічного погляду розумово відстала дитина — це дитина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами аномалій, які для навчання за програмою масової школи потребують спеціальних умов. Одразу привертає увагу відносність поняття розумової відсталості: адже ускладнення програми навчання призводить до розширення кола осіб, які неспроможні її засвоїти, і навпаки, — спрощення програми звужує це коло. Здебільшого спеціальна психологія й корекційна психопедагогіка ґрунтуються на такому визначенні розумової відсталості.

Розумова відсталість — це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку.

У цьому визначенні слід підкреслити наявність трьох ознак:

1) органічного дифузного пошкодження кори головного мозку;

2) системного порушення інтелекту;

3) виразності та незворотності цього порушення.

Брак хоча б однієї з цих ознак свідчитиме про те, що ми маємо справу не з розумовою відсталістю, а з якимось іншим видом дизонтогенезу. Справді:

— недорозвиток розумової діяльності за відсутності органічного пошкодження кори головного мозку є ознакою педагогічної занедбаності, яка піддається корекції;

— локальне пошкодження мозку може зумовити випадіння або розлади тієї чи іншої психічної функції (вади слуху, мовлення, просторового гнозису, зорового сприймання тощо), але при цьому інтелект у цілому виявляється збереженим і є можливість компенсації дефекту;

— функціональні порушення мозкових структур можуть призвести до вад пізнавальної діяльності тимчасового характеру, які за певних умов можуть бути усунуті;

— невиразне зниження інтелекту обмежує можливості людини щодо опанування певних видів складної пізнавальної діяльності, проте не впливає на успішність самостійної соціальної адаптації індивіда;

— органічне пошкодження мозку не обов'язково викликає порушення когнітивних функцій, а може зумовити розлади емоційно-вольової сфери та дисгармонійний розвиток.

Слід зазначити, що не всі дефектологи погоджуються з наведеним визначенням. Наприклад, Л.М. Шипіцина вважає, що за легкої розумової відсталості не завжди має місце органічне пошкодження мозку. Деякі вчені поняття розумової відсталості розширюють за рахунок тих випадків, коли відставання у розвитку зумовлене несприятливими соціальними умовами, депривацією, педагогічною занедбаністю. Справді, педагогічна занедбаність може бути настільки глибокою, що призводить до незворотних змін у вищій нервовій діяльності. Дитина пропускає сенситивні періоди формування найважливіших вищих психічних функцій, зокрема мовлення, і фактично зупиняється на натуральній стадії розвитку. Спроби відновити психічні здібності, як і в часи Ж. Ітара, залишаються невдалими.

За Міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (1994), розумова відсталість — це стан затриманого або неповного розвитку психіки, що характеризується порушенням тих здібностей, які виявляються в пе­ріод дозрівання й забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовленнєвих та соціальних здібностей. Для розумово відсталих характерним є порушення пізнавальної діяльності та адаптивної поведінки.

За визначенням Д.М. Ісаєва та Л.М. Шипіциної (2005), розумова відсталість — це сукупність етіологічно різних (спадкових, вроджених, набутих у перші роки життя), непрогресуючих патологічних станів, які виявляються в загальному психічному недорозвитку з переважанням інтелектуального дефекту й призводять до ускладнення соціальної адаптації.

Причиною виникнення психічних порушень при розумовій відсталості може бути широке коло шкідливих дій. Для того, щоб краще зрозуміти не лише причину, але й патогенез психічного недорозвинення, звернемося до теорій його виникнення.

З достовірністю етіологія встановлена приблизно лише у 35% розумово відсталих індивідів. В одних випадках - це спадкові чинники (70-90%), що діють до зачаття й вражають статеві клітини майбутніх батьків. В інших - це природжені шкідливості, що діють на плід. По-третє, це різноманітні несприятливі впливи, що вражають дитину в перші три роки життя.

Дата добавления: 2014-01-07