Природжені причини

Ендогенні причини

Зміна спадкових структур (мутації) — найбільш часті причини розумової відсталості. Генні мутації — зміна внутрішньої структури генів. Хромосомні мутації — зміна структури хромосом. До них належать транслокації, делеції, дуплікації. Клінічно усі хромосомні форми розумової відсталості, пов'язані із структурними перебудовами, є наслідками або часткових трисомій, або часткових моносомій. Геномні мутації — зміна кількості хромосом. Зустрічаються як трисомії (збільшення числа хромосом на одну), так і моносемії (відсутність однієї з хромосом). Поширеність хромосомних хвороб серед новонароджених складає — 0,5%. У людини мутації виникають постійно — це природний процес, що відбувається в ході життєдіяльності. Крім того, вони відбуваються під впливом фізичних дій (іонізуюча радіація: електромагнітні випромінювання, гама— і рентгенові промені). Шкідливими можуть стати хімічні речовини (інсектициди, фунгіциди, гербіциди, формальдегід, ароматичні вуглеводні, протипухлинні засоби). Небезпечна також дія деяких біологічних чинників (вірусів гепатиту, грипу, краснухи, кору, вітряної віспи, свинки та ін.). Окрім цього, для появи мутацій має значення вік батьків і сімейний нахил, що може бути пов'язане з порушенням генетичного управління діленням клітин.

Ендокринні захворювання й метаболічні дефекти. Діабет матері може бути причиною відставання в розумовому розвитку її дитини. Фенілаланінова ембріопатія виникає у тому випадку, якщо у матері має місце фенілкетонурія, вміст фенілаланіну в її крові перевищує 30 мг/л.

Перезрівання статевих клітин. Це поняття включає комплекс змін в яйцеклітинах і сперматозоїдах, що сталися від моменту їх повного дозрівання до моменту утворення зіготи. Ці зміни можуть бути пов'язані, зокрема, зі збільшенням терміну між овуляцією і заплідненням, гормональними розладами, нерозходженням статевих хромосом.

Вік батьків. Частота народжень дітей з трисоміями 13, 18 або 21 у жінок у віці 30-34 років складає один випадок на 510, у віці 35-39 року 1 на 185, у віці 40-44 року 1 на 63, а в старших 45 років 1 на 24. Частота трисомій залежить і від віку батьків. Головною причиною вікового чинника є старіння статевих клітин, збільшення частоти мутацій (із-за зниження стійкості хромосом до хімічних мутагенів, падіння активності ферментів, гормональних порушень та ін.).

Серед причин, що викликають порушення дозрівання плоду, відомі більше 400 зовнішніх чинників. Оскільки у внутрішньоутробному періоді центральна нервова система (ЦНС) плоду особливо чутлива, то її ушкодження зустрічаються часто і призводять у результаті до психічного недорозвинення (70-90%).

Високий ризик народження розумово відсталих дітей пов'язаний з гіпоксією плоду у матерів, що страждають у важкій формі хронічними захворюваннями: серцево-судинною недостатністю, хворобами печінки й нирок, діабетом, хворобою щитовидної залози. Ці хвороби сприяють також недоношеності та ускладненням під час пологів. Порушення психічного розвитку дитини може виявитися наслідком взаємодії багатьох вреднощів, що діють як внутрішньоутробно, так і впродовж пологів.

Несумісність по Ph- чиннику. Приблизно в однієї з восьми жінок Ph - чинник у крові відсутній. Діти цих жінок можуть постраждати від Ph - несумісності, якщо у чоловіків цей чинник є. Ph - позитивний плід провокує вироблення антитіл у крові матері. Ці антитіла, проникаючи в кровоток дитини, руйнують її еритроцити. У результаті виникає еритробластоз, що призводить до порушення ЦНС, що надалі може проявитися в розумовій відсталості, порушенні слуху й інших неврологічних симптомах. Еритробластоз зустрічається в одного з 150-200 новонароджених.

Внутрішньоутробні інфекції. Багато інфекцій передається від матері плоду, проте лише мала їх частина викликає розумову відсталість. Вони стають причиною поразки ЦНС плоду в 4 — 5% випадків важкої — і 1% легкої розумової відсталості. Серед мікроорганізмів, що викликають розумову відсталість, найчастіше зустрічаються віруси, прості (протозоа) і спірохети. У 5% вагітних інфекційну поразку плоду викликають віруси. Проте оскільки тільки у частини інфікованих вагітних народжуються діти з розумовою відсталістю, то нерідко складно оцінити, чи одна тільки інфекція її причина. Інфекція, що потрапила в материнський організм, у ряді випадків не дає зовнішніх ознак захворювання у вагітної, але при цьому може вражати плід. Ймовірно, це пов'язане з тим, що ЦНС плоду через нестачу кисню, порушеного живлення й незрілості гематоенцефалічного бар'єру — сприятливіше середовище для мікроорганізмів. Для виникнення розумової відсталості дуже важливий час поразки плоду, міра благополуччя його розвитку і наявність неушкоджених тканин, здатних компенсувати ушкодження або уповільнення розвитку, викликані інфекційним агентом. Чим раніше діє шкідливість на плід, тим, швидше за все, станеться викидень або виникнуть вади розвитку. Надалі ці ж шкідливості вражають тканини плоду й уповільнюють його розвиток. Прикладом може бути вірус краснухи, який у різні терміни вагітності діє по-різному. При цьому припускають, що основний механізм ушкодження ЦНС плоду — аноксія (брак кисню), внаслідок чого зупиняється клітинне ділення, що призводить до виникнення потворності або обмеження зростання органів. Вірогідність поразки плоду залежить також від плаценти, яка не пропускає до нього збудників багатьох гострих інфекцій. Проте ефективність цього плацентарного бар'єру різна. Збудники сифілісу, токсоплазмоза й деякі інші мікроорганізми проникають через цю перешкоду, а також можуть потрапляти з навколоплідної рідини. Плід захищається від інфекцій антитілами матері. Проте і цей механізм не завжди ефективний. Так, вагітна, будучи імунною до певного захворювання, все ж здатна передати збудник ембріонові. Передбачається, що висока лихоманка вагітної також може порушити нормальне функціонування ЦНС ембріона.

Вірусні захворювання. Після пандемії 1918 року було доведено, що вірус грипу здатний викликати розумову відсталість при внутрішньоутробному зараженні. Під час пандемії 1957 року число дітей, народжених із внутрішньоутробними ушкодженнями, зросло з 1,6% до 3,6%. Віруси західного і східного енцефаліту (кінського хвоста), коксеки, ЭКХО, простого вагінального герпесу і, можливо, гепатиту проникають через плацентарний бар'єр. Проте не ясно, яка частота поразки ЦНС плоду, що призводить до виникнення розумової відсталості.

Краснуха. Якщо вагітна захворює нею в перші три місяці вагітності, то ризик розумової відсталості в дитини складає від 15% до 20%.

Цитомегалія. Викликається вірусом слинових залоз, що потрапляє від матері до плоду, який призводить до запалення мозку і його оболонок, що завершується смертю або важким захворюванням ембріона. Від 1% до 2% немовлят, що померли, виявляють цитомегалію.

Природжений сифіліс. Сифілітична спірохета передається плоду через плаценту матір'ю, зараженою під час вагітності. Вона не проникає в ембріон до п'ятого місяця вагітності. У сорокових роках XX століття 4% розумової відсталості зв'язували з сифілісом. Застосування антибіотиків для лікування сифілісу різко зменшило поразку плоду. Збільшення в десятки разів числа хворих сифілісом в останні десятиліття спричинило зростання ризику появи природженого сифілісу.

Лістеріоз. Лістерії, що мають здатність проходити плацентарний бар'єр, вражають переважно нервові тканини плоду. Це може призводити до його загибелі або до менінгоенцефаліту, залишаючи грубі органічні поразки ЦНС. Після народження у зв'язку з цим виникає важка розумова відсталість.

Рідко описуються випадки природженого туберкульозу.

Токсоплазмоз. Токсоплазма — одноклітинний паразит — передається від тварин людині імовірно через їх м'ясо. Поширеність природженого токсоплазмоза від 5-7 на 10000 нормальних немовлят. Інфікуються немовлята до народження й після пологів. Приблизно 10% заражених немовлят помирає через один-два місяці. У багатьох дітей, що вижили, є численні вади розвитку й розумова відсталість.

Найбільш часті хімічні шкідливості, такі, що призводять до інтелектуального дефекту, — свинець, алкоголь, лікарські препарати. У період органогенезу з початку третього й до кінця десятого тижня будь-який шкідливий чинник може призвести до смерті ембріона або появи вад розвитку. Отрути можуть вплинути на ЦНС і пізніше, не піддаючи руйнуванню органи, що завершили свій розвиток. Частота вад у померлих в пренатальному періоді розвитку складає від 21 до 42%. Поширеність вад розвитку в дітей у різних країнах коливається від 2,7 до 16,3%.

До лікарських речовин, що мають тератогенну дію, належать гормональні препарати статевих залоз, надниркових залоз, підшлункової залози (інсулін); препарати, що пригнічують обмін речовин (антипуріни, антиглютаміни); препарати, що вибірково руйнують ракові клітини; антибіотики; галюциногени та ін.

Деякі наркотичні речовини (ЛСД), контрацептивні засоби, надмірне паління також роблять тератогенну дію. Крім того, білково-калорійна недостатність і голодування матері, а також дефіцит надходження в її організм деяких вітамінів (А, В, Е, фолієвої і пантотенової кислоти) ставлять під загрозу інтелектуальний розвиток майбутніх дітей.

Тератогенна дія різних речовин різна. Сульфонаміди, наприклад, ушкоджують мозок, викликаючи жовтяницю плоду. Препарати, що перешкоджають згортанню крові, можуть привести до крововиливів у мозку й до його стійких ушкоджень. Ушкодження плоду залежать і від способу, і від часу дії речовини. Різні реакції на один і той же агент у різних плодів можуть бути пов'язані з їх генетичною своєрідністю. Крім того, та або інша вада може бути викликана генетичною слабкістю локусу. Таким чином, генотип визначає, які тканини або органи будуть чутливі до певного тератогена. У зв'язку з цим з'являються етіологічно поліморфні типи захворювань, при яких розумова відсталість поєднується з природженими дефектами органів і систем.

Фізичні чинники. Радіаційні дії на вагітних жінок при діагностичних, терапевтичних, професійних або випадкових рентгенівських опроміненнях при катастрофах на атомних електростанціях можуть викликати тератогенний ефект і розумову відсталість. Ця дія залежить не лише від стадії розвитку плоду, але й від дози, виду й потужності іонізуючого опромінення, а також від індивідуальної чутливості. Виникнення вад під впливом іонізуючого опромінення пов'язане з прямим ушкодженням плоду, а також з порушенням метаболізму і проникності клітинних мембран в організмі майбутньої матері. Найчастіше при цьому спостерігаються вади нервової системи, очей і черепу.

Механічні дії, що викликають вади: амніотичні зрощення, надмірний тиск матки або пухлини на плід при маловодді або великій міомі. Підвищення температури тіла, а також дія шуму на вагітну в експерименті викликають тератогенний ефект.

Гострі або хронічні емоційні стреси впродовж вагітності можуть виявитися причиною вад розвитку, малої маси плоду і розумової відсталості.

Вплив недоношеності (менше 1500 гр.) і переношеності на психічний розвиток дитини визначається не лише недоліком маси тіла, але й тривалістю вагітності. Частота неврологічних і психічних порушень у таких дітей складає не менше 20%.

Дата добавления: 2014-01-07