В1тчизняними

Засновник самостійної школи фармації початку XIX ст. видатний вчений, професор і завідувач кафедрами фармації Медико-хірургічної академії Олександр Петрович Нелюбін (1785—1858) розробив курс фармації, план

фармацевтичної освіти, фармацевтичну термінолоогію тощо. Він удосконалив способи виготовлення багатьох ліків, був популяризатором вітчизняних лікарських рослин та раціональних засобів народної медицини, які були перевірені лікувальною практикою. Його праця "Фармакографія" не втратила своєї актуальності ідонині.

Володимир Андрійович Тихомиров (1841—1915) був фармакогностом, професором фармації
Московського Імператорського університету. Він
широко вводив у фармакогнозію анатомічний
аналіз лікарської рослинної сировини; його
підручник з фармакогнозії доповнений анатомі-
чними малюнками.:
Хімічному аналазу лікарської рослинної сировини присвятив свої роботи Георг Драгендорф
(1836—1898). Фармакогност та фітохімік, доктор
медицини і хірург, професор фармації Дерптсь-
кого (пізніше Юр'ївського) університету, в 1890 р. видав свій відо-
мий довідковий посібник "Лікарські рослини різних історія",
в якому описав близько 12 000 видів лікарських рослин. Він є
засновником фітохімії лікарських рослин, також розробив методику вивчення лікарської рослинної сировини і написав посібник
"Якісний та кількісний аналіз лікарської рослини".

Видатний російський фармацевт Юлій Карлович Трапп (1814—1908) брав активну участь у виданні вітчизняних фармакопей, був автором кількох навчальних посібників, підручників, у тому числі "Керівництва з фармакогнозії". Значний внесок у розвиток фармакогнозії зробили його учні: професор фармації Харківського університету О.Д. Чиржов, професори Варшавського університету М.Ф. Ментш, Д.О. Давидов; за їх підручниками навчались багато поколінь фармацевтів. У 1921 р. Радою Народних Комісарів було видано декрет про збирання та культивування лікарських рослин. У різних географічних зонах країни до 1930 р. вже існували дослідні станції (Лубни, Могильов, Сухумі, Бітца, Ольгино та ін.), на базі

яких вивчали лікарські рослини, а з 1931 р. всі вони були підпорядковані Всесоюзному науково-дослідному інституту лікарських та ароматичних рослин (ВІЛАР), Тут у різні роки працювали професори Сациперов Ф.О., Землінський С.Я. та ін.

Фахівцем у сфері лікарських рослин справедливо вважають Адель Федорівну Гаммерман (1888—1978). Завдяки їй фармакогнозія з невеликого курсу перетворилася на одну з провідних дисциплін фармацевтичної освіти. Учнями Гаммерман А.Ф. були Кузнецова М.О. (автор підручника з фармакогнозії для фармацевтичних училищ), професор Муравйова Д.А. (автор підручниюв з фармакогнозії для інститутів) та ін. Завдяки ініщативі харківської групи фармацевтів професорів М.А. Валяшка, М.П. Красовського, О.Д. Розенфельда, магістра фармації Л.Є.Розенфельда було порушено питания про створення фармацевтичного інституту. У 1921 р. постановою Народного комісаріату охорони здоров'я України в Харкові вдкрито перший в Украші фармацевтичний інститут. У 1992 р. він одержав статус академії, а згодом Національного університету.

Сьогодні українська вища фармакогностична школа представлена Державним науковим центром лікарських засобів (ДНЦЛЗ), Національною фармацевтичною академією України (НФАУ) (Харків), кафедрами фармакогнозії Запорізького державного ме- ' дичного університету, Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Київського медичного університету ім. О.О. Богомольця, кафедрою фармацевтичної хімії та фармакогнозії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Нині в Україні професію фармацевт можна отримати в Житомирському фармацевтичному коледжі ім. Г.С. Протасевича та фармацевтичних віддленнях при медичних училищах та коледжах в різних регіонах України.

Дата добавления: 2014-01-07