Тема 1. Суть і функції фінансів

Первинне оброблення сировини

Первинне оброблення полягає у видаленні з сировини сторонніх домішок, дефектних частин рослини, а також у підготовці сировини до сушіння.

Після збирання трави, особливо після косіння, необхідно перебрати рослини, видалити всі сторонні домішки. За необхідності видаляють нижні здерев'янілі частини, обрубуючи їх. Якщо рослини (однорічні) виривають разом з корінням, таке обрублення обов'язкове. Листя перебирають з метою видалення дефектних екземплярів і сторонніх домішок. Із квіткової сировини видаляють передусім квітки, що втратили природне забарвлення, частини квітки або суцвіття, які не підлягають збиранню, а також листя. У липи зрізують верхівки гілок і суцвіття общиплюють разом з прицвітниками. Квіткові кошики ромашки дуже тендітні, тому сортувати їх (видаляти домішки) треба дуже обережно. Трав'янисті рослини, зібрані для насіння або плодів, перебирають, видаляють інші рослини і в'яжуть у снопики; після чого висушують і молотять (плоди селерових). Соковиті ягоди очищують від плодоніжок, частин суплідь (горобина, черемха), недозрілих ягід, домішок листків і шматочків гілок. Корені і кореневища звільняють від надземних частин. Кореневища з додатковими коренями (валеріана) добре вимивають ві!д грунту. Деякі корені і підземні пагони (корнь алтеї лікарської, солодка) звільняють від грунту, але не миють. Бульби салепу поміщують на короткий час в киплячу воду, після чого нанизують на нитку для поліпшення сушіння. При заготівлі кори відбирають шматки старої кори; можна очитити кору від наростів листоподібних лишайнишв. Після збирання бруньок відбирають ті, що розпустились. Гриб чагу добре оглядають на наявність ділянок, уражених шкідниками. За необхідності уражені ділянки вирубують.

1. Суть фінансів як економічної та історичної категорії.
2. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність в умовах товарного виробництва.
3. Функції фінансів.
4. Фінансова система: поняття і загальна характеристика її сфер та ланок.
5. Поняття фінансових ресурсів та джерела їх формування.
6. Взаємозв’язок фінансів з іншими вартісними категоріями.

1. Суть фінансів як економічної та історичної категорії.

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Виник термін у ХІІІ ст. Фінанси (від лат. „financia”) в перекладі означає готівка, доход, в широкому розумінні, - грошові засоби, обов’язкова сплата грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту. Так тривало майже до ХVІІІ ст. Під фінансами розуміли державне публічне господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо. У цей же період в деяких державах, наприклад у Німеччині, слово „фінанси” мало негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнями тощо.

Очевидно тому поняття „фінанси” й ототожнюють з поняттям „гроші”. Але це дві різні, хоча й взаємопов’язані категорії. Фінанси суттєво відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями.

Як історична категорія фінанси з’явились одночасно з виникненням держав при поділі суспільства на класи. Перший поділ суспільства на класи – рабовласницький лад, пізніше – феодальний. Але про фінанси в сучасному розумінні говорити ще рано. В докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте лише в армії. Головними витратами тих держав були затрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату, будівництво громадських споруд (храмів, каналів, доріг тощо). Основними доходами були надходження від державного майна і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич; данина з підкорених народів; натуральні повинності і збори. Тобто на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю. З розкладом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більше значення стали набувати грошові доходи і видатки держави; частка натуральних зборів різко скоротилася. Державна казна відокремилася від власності монарха. Виникли поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Платники податків поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективну фінансову політику.

З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання держави в економіку тощо.

Вперше у сучасному тлумаченні термін „фінанси” став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. В науковий обіг термін „фінанси” ввів французький професор Ж. Боден в 1577 р. У праці. „Шість книг про республіку”.

Отже, розвиток товарно-грошових відносин і формування держав призвели до виникнення фінансів.

Суть фінансів як економічної категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Грошовий характер фінансових відносин – важлива ознака фінансів. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Поява фінансових відносин завжди дає про себе знати реальним рухом грошових коштів. Відсутність такого руху на стадіях виробництва і споживання процесу відтворення свідчить про те, що вони не є місцем виникнення фінансів.

Реальний рух грошей відбувається тільки на другій і третій стадіях процесу відтворення – в розподілі й обміні. Проте характер руху вартості (в її грошовій формі) на цих стадіях різний, що не дозволяє їх обох віднести до сфери функціонування фінансів.

На другій стадії рух вартості в грошовій формі здійснюється відособлено від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом з рук одних власників в руки інших) або цільовим відособленням кожної частини вартості (в рамках одного власника). На третій стадії розподілена вартість (в грошовій формі) обмінюється на товарну форму, тобто здійснюється процес купівлі-продажу. Відчуження самої вартості тут не відбувається: вона лише змінює свою форму – з грошової на товарну. Таким чином, на другій стадії відтворення має місце односторонній рух грошової форми вартості, а на третій – двохсторонній рух вартостей (в грошовій і товарній формах). На третій стадії процесу відтворення обмінні операції обслуговуються двома категоріями: 1) грошима, як всезагальним еквівалентом, що виступає посередником обмінних актів (товар – гроші, гроші – товар), в результаті яких суспільний продукт розподіляється між суб’єктами суспільного відтворення; 2) ціною, на основі якої відбувається кількісний вимір вартостей, що обмінюються, і які знаходяться в різних формах. Ніякого іншого суспільного інструменту тут більше не потрібно. Значить, при обміні немає місця фінансам.

Сферою виникнення і функціонування фінансів є друга стадія процесу відтворення, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб’єктами господарювання, кожний з яких повинен отримати свою частку у виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільчий характер відносин.

Таким чином, фінанси – це система грошових відносин з приводу формування і використання грошових фондів необхідних державі для виконання своїх функцій.

Фінансам притаманні три ознаки, які діють лише в сукупності:

1) це завжди грошові відносини;

2) це грошові відносини, викликані фактом наявності держави як органу управління;

3) це відносини, які мають розподільчий характер.

Якщо грошовим відносинам двох чи більше суб’єктів притаманні всі ці ознаки, то це фінанси.

Дата добавления: 2014-01-07