Консервативное лечение

План

1. Проблема харчування в минулому.

2. Шлях до здоров'я через правильне харчування в наші дні.

2.1 Критерії раціонального харчування

2.2 Незбалансоване харчування

2.3 Недостатнє харчування та його наслідки

3. Клімат і харчування.

Термінологічний словник: раціональне харчування, режим харчування, незбалансоване харчування, йодна недостатність, обмін речовин, вітаміни та мікроелементи, нормальний обмін речовин, дистрофія, ожиріння, атеросклероз, карієс

Усім відомо, що сучасна система освіти базується на вивченні таких наук, як біологія, фізика, механіка, соціологія, що необхідні для забезпечення виробництва й соціального жит­тя. Відрадно, що сьогодні освіта і суспільство робить ще одну спробу на користь людини, запроваджуючи в школах, вищих навчальних закладах науку про здоров'я людини.

Нічого дивного в цьому немає. Високоосвічена сучасна людина може бути неперевершеною в галузі техніки, науки або мистецтва, але так мало знає про те, як потрібно піклу­ватися про свій власний організм. Зокрема, це стосується нашого повсякденного харчування. Хвороби, обумовлені неправильно організованим харчуванням, серед високоосвічених лю­дей поширені так само, як і серед малоосвічених. Це логічний наслідок нашої системи освіти, в тому числі й шкільної.

1. Проблема харчування в минулому

Ще древні мислителі розуміли, що помірність у їжі — запорука здоров'я і довголіття, а про тих, хто занадто багато їв, говорили: "Ненажера риє собі могилу зубами".

Витоки науки про правильне (здорове) харчування знаходяться в далекому минулому. Наприклад, у Китаї перші лікарі-дієтологи були вже за часів династії Чжоу (бл. ІІ ст. до н е.), вони давали свої рекомендації щодо лікування і профілактики різних захворювань.

Згідно з традиційною медициною Китаю, усі харчові продукти поділялися на холоди: (хань) і гарячі (же), ті, які сприяють збільшенню маси (бу) і схудненню (се) організму.

На сьогодні в Китаї склався традиційний тип харчування, котрий ураховує не тільки сезонні кліматичні зміни, але й географічні, у першу чергу, особливості деяких областей країни. У вологих східних областях перевагу надають гострій, приправленій перцем, їжі. Во­на допомагає організмові звільнитися від надлишку вологи. На півдні люблять солодке, на за­ході — кисле, на півночі їжу добре присолюють.

У цілому традиційна медицина народів Сходу стверджувала, що в харчуванні необ­хідно враховувати індивідуальні особливості людини. Організм потребує всіх продуктів, але їх співвідношення і кількість повинні змінюватися в залежності від віку, конституції, звичок, клімату.

Тисячоліття тому наші предки вважали, що фізичний стан організму змінюється у відповідності до змін у фізичному стані природи, тобто до сезонних кліматичних змін.

Так, у зимовий час надавали перевагу їжі, що "зігрівала організм". Це яйця, страви, виготовлені із зернових продуктів: пшениці, ячменю, вівса. Вживали гостру їжу — цибулю, молоду редьку, перець; жирні сорти м'яса і риби. Вважалося, що зимою обмін речовин акти­візується, тому потрібно їсти більше жирної і гострої їжі.

Улітку, навпаки, організм потребує охолодження, і в раціоні повинні переважати "охолоджуючі" продукти: рис, картопля, морква, капуста, редька, фрукти, ягоди, телятина, риба (нежирна).

Говорячи про харчування, не можна забувати про таке. Вибір певних продуктів і страв різними верствами населення не є показником їх реальної поживної цінності. Перевага, як правило, надається їжі, яка швидко викликає почуття насиченості. Прийом їжі — одна з форм соціального самовираження, що відображає стиль життя, матеріальні ресурси, які є у розпорядженні людей.

Кулінарні традиції, що склалися у світових культурах, потрібно розглядати як одну з рис їх самобутності. Загальна трапеза передбачає й загальні відчуття. Тому в багатьох народів різні свята супроводжувалися банкетами.

Існували країни, де в минулі часи харчування було культом. Прийом їжі перетворювався навіть не в насичення, а в ненажерство, яке вважалося за відвагу. Так було в Стародавньому Римі. В той же час у Стародавній Спарті воїни були привчені до їжі бідної, їли один раз на добу, але були сильнішими і здоровішими.

Як правильно харчуватися? Видатний лікар древності Гіппократ так відповідав на це запитання: "Ваша їжа повинна стати ліками, а ваші ліки повинні стати їжею".

Віра в те, що цілющі сили приховані всередині самого організму, який лікує природа, а лікар тільки допомагає, лежала в основі принців лікування Авіценни, Парацельса та інших відомих лікарів минулого.

З середини XVIII століття натуропатія (вживання в їжу натуральних продуктів) як окремий напрямок стала розвиватися в Німеччині. У XX столітті особливого розвитку вона досягла в Швейцарії, Німеччині, Англії, Америці, де стали розроблятися її наукові принципи (Біхнер-Беннер та ін.), а також практичні рекомендації дієтики, тобто науки про раціональне харчування (Г.Шелтон, П.Брегг, А.Шмідт та ін.).

Усі традиційні медичні системи (індійська, китайська, тібетська та ін.) широко використовували харчові рослини для дієтичного харчування і, навпаки, лікарські рослини часто потрапляли на стіл у вигляді страв. Так, наприклад, алтей, лікарську рослину, відому своїми вражаючими властивостями, розводять на Цейлоні як овочеву культуру. В їжу йдуть квіти й листя, а плоди використовують для подолання спраги. А такі відомі зернові і овочеві культури, як рис, пшениця, ячмінь, овес, горох, часник, цибуля, редька, ріпа тощо, широко використовувалися тібетськими медиками з лікувальною метою.

Цілий розділ стародавніх тібетських трактатів "Чжуд-ши" та "Вайдурья-онбо" присвячений рослинам, які використовуються як харчові продукти. Вважалося, що проварена рисова каша зупиняє пронос, вона приємна і задовольняє спрагу, цибуля продовжує сон, збуджує апетит, а часник сприяє лікуванню паразитичних хвороб.

Важко не погодитися з цими на сьогодні практично всім відомими властивостями рисової каші, цибулі, часнику. Але досвід використання рослинної сировини стародавніми медичними системами, не обмежується цими відомими прикладами. Сьогодні не можна стверджувати, що він достатньо вивчений, а те, що вивчене, не завжди береться на озброєння.

Рослини і препарати на їх основі були улюбленими засобами лікування, у тому числі дієтичного, в медицині стародавніх народів.

Так, традиційна медицина Грузії велику увагу приділяла рослинній їжі. В "Усцоро карабадіні читаємо: "Коли пізнаєш хворого, добре подумай, які ліки потрібні, які ні і яка їжа потрібна". У щоденний раціон у Грузії входила велика кількість дикорослих і культивованих рослин: щавель, кропива, черемша, дикий часник, портулак, спаржа, люпин, хміль, петруш­ка, лебеда, естрагін та ін.

Навряд чи сучасний житель може похвалитися таким асортиментом трав на своєму столі щодня. У кращому випадку навесні дехто урізноманітнює свій стіл першими стравами з кропиви або щавеля і салатом з листків кульбаби. У той же час відомо, що в минулі часи наші предки дуже широко використовували рослини в їжу, в тому числі й дикорослі. Так, у Сибіру в допетровські часи молоді, ще м'які ялинові шишки служили ласощами для людей. Шишки варили з патокою і вживали "для здоров'я". Настої соснових і ялинових бруньок приймали як внутрішній засіб при хворобах дихальних шляхів.

Так, усім відому зараз лікарську рослину хвощ польовий вживали в їжу. Широко було відоме прислів'я: "Хвощ — селянський овоч". Шишковидні утвори на коріннях хвоща, схожі на горшки, у давнину вживали замість ріпи й картоплі. З цими горшками, багатими на крохмаль, жарили яєчню, використовували в сирому вигляді як зелень. Хвощ відомий як,,зілля потрібне “ при цинзі.

Поширене в народі вживання в їжу дикорослих трав пояснюється тим фактом, що ввізні рослини були не доступні через дорожнечу. Так, ціна одного лимона наприкінці XVI-XVII століття була рівна ціні коня.

Досвід використання древніми культивованих і дикорослих рослин з поживними і лікарськими властивостями ще більш цікавий для сучасника тому, що в останній час погляди вчених на харчування значною мірою змінилися.

2. Шлях до здоров'я через правильно харчування в наші дні

Ми живемо у важкий час. Особливо дає про себе знати повсякденна напруга сучасній людині середніх років, яка відображається у швидкому зношенні і руйнуванні організму. Причиною багатьох захворювань, у тому числі хронічних, як стверджують лікарі є неправи­льне харчування. Список цих захворювань очолюють: атеросклероз, ожиріння, високий кров'яний тиск, цукровий діабет, серцеві напади, рак та ін.

У кожного з нас ще з дитинства виробився певний стереотип харчування. Сьогодні внаслідок економічної нестабільності, зниження матеріального рівня життя багатьох громадян харчовий раціон дуже збіднів. Але прикро те, що ми, з властивою нам наполегливістю все ж ухитряємося їсти не ті продукти, які нам корисні, а навпаки. Та й щодо норм, культури харчування можна поставити багато знаків питання.

Соціально прийняті норми харчування передусім залежать від рівня розвитку, який переживає суспільство, національних традицій, кліматичних умов і, нарешті, індивідуальних особливостей людей: віку, стану здоров'я, способу життя, звичок, релігійних переконань.

Та й раніше, у важкі часи, яких у нас було немало, харчування вважалося достатнім, якщо воно мінімально підтримувало сили організму. Тому найбільшу цінність являли собою висококалорійні продукти — жири, вуглеводи (хліб), м'ясо, необхідні для поновлення енергетичних витрат. Якщо десятки мільйонів у перше тридцятиліття радянської влади стали прямими жертвами голоду, то навіть у відносно "ситих" п’ятдесятих, раціон основної маси народу залишався вкрай далеким від дієтологічно обґрунтованих норм.

Психологічні фактори, свіжа ще пам'ять про пережиті голодні роки підштовхнули до переїдання, тим більше, що вуглеводні продукти (цукор, хліб, мучні вироби) стали нарешті загальнодоступними. У цих умовах стало звичайним "крохмальне ожиріння", яке спричиняється до діабету, серцево-судинних та інших захворювань.

Слід пам'ятати, що неправильно підібрана їжа не тільки впливає на травний тракт, подразнюючи його, викликаючи в ньому запалення, виразки або новоутворення. але також впливає на біохімію організму в цілому. Вираз: "Ми суть те, що ми їмо" — справедливий як у давнину, так і сьогодні. Людина, котра живе на хлібі, м'ясі, м'ясних підливках, картоплі, каві і спиртних напоях, плюс таких приправах, як перець, гірчиця і оцет, кінець-кінцем розплачується хронічними патологічними зрушеннями в організмі.

Неправильне харчування, переїдання, прагнення забезпечити погреби організму в поживних речовинах за рахунок кількості, а не їх якості, спричиняють:

— підвищений механічний і фізичний вплив на опорно-руховий апарат і серцево-судинну систему;

— схильність до варикозного розширення вен, тромбозів, емболії, утрудненого дихання;

— схильність до утворення грижі, серцевої недостатності;

— підвищену схильність до інфекційних захворювань, захворювань шкіри:

— збільшення небезпеки ускладнень і смертності: при хірургічних захворюваннях;

— підвищення тиску;

— захворювання, пов'язані з порушенням обміну речовин;

— діабет;

— захворювання нирок, камені в жовчних протоках:

— нервово-психічні захворювання;

— ускладнення під час вагітності й пологів;

— зменшення тривалості життя та ін.

Існує багато факторів, що впливають на наші стереотипи харчування. Деякі з них ми можемо контролювати, а деякі не підлягають нашому контролю (див. схему № 6). Важливо, щоб кожен навчився розпізнавати ті фактори, які грають певну роль в їхньому житті: позитивну чи негативну. Узагалі кожній людині потрібно усвідомити, що вона може приймати самостійно правильні рішення, зокрема щодо вибору продуктів харчування.

Фактори, що впливають на вибір продуктів харчуванні

Вартість

Особисті пристрасті й упередження

Етнічне оточення

Смак

Релігія

Вплив ровесників

Упаковка

Фактори, що впливають на вибір продуктів харчування

Енергетична цінність

Зручність у приготуванні

 

Емоції

Реклама

Склад продукту (вміст білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів

Родинні зв’язки і спосіб життя

Настрій

Аналіз негативних стереотипів харчування сучасної людини дозволив визначити такі помилки:

Помилка 1-ша: Ми неправильно вибираємо їжу. Неповноцінність їжі пов'язана з від­сутню достатньої кількості вітамінів, що містяться у свіжих овочах та фруктах, клітковини, повноцінного білка, молока і риби. Але в нашому раціоні надмірна кількість білого хліба, тістечок та інших борошняних виробів.

Помилка 2-га: Ми намагаємося вживати багато жирної їжі. При добовій нормі 80 г, людина з'їдає в середньому 132 г жиру, що створює реальну небезпеку для здоров'я.

Помилка 3 - тя: Ми нехтуємо природними запасами рідини — водою. Натомість вво­димо в організм багато алкоголю і солодких напоїв.

Помилка 4 - та: Ми неправильно готуємо їжу. Зловживаємо кухонною сіллю, жаре­ним і вареним навіть тоді, коли цього можна було б уникнути.

Помилка 5 - та: Ми харчуємося без урахування досягнутого віку. Дорослі не ліміту­ють прийом їжі і не привчають до цього дітей. Люди похилого віку забувають про те, що їм необхідно обмежити харчування через зменшення витрат енергії.

Помилка 6 - та: Ми погано знаємо про основи здорового харчування. Наука має вели­ку кількість даних про раціональне харчування, але більшість людей, нажаль, користуються ними мало.

3. Клімат і харчування

В умовах суворого холодного клімату вимагається один вид харчування, а в жаркому кліматі — інший. Деякою мірою можна погодитися з тим, що люди бувають здоровіші, коли їдять те, що їли їх предки.

Холодна мої ода або холодний клімат передбачають сніданки, обіди і печері, складені з калорійних продуктів, які легко засвоюються. Не слід вживати на сніданок печені пиріжки і м'ясо, як це роблять деякі американці й нанайці.

Обіди в умовах холодного клімату можуть складатися з двох страв: багатої гарячої страви овочевого супу; компоту; звареного рису або іншої круп'яної або білкової страв.

Страви на вечерю повинні містити рівну кількість свіжої сирої їжі та їжі, яка зварена на пару або у воді.

Жарка погода і теплий клімат вимагають холодної їжі. Людина, котра живе в жаркому кліматі, вживає в їжу у великій кількості сирі фрукти.

Без сумніву, в жаркому кліматі не слід харчуватися жирною їжею: страви з цукром також не рекомендуються. У літній період у спеку не потрібно зовсім вживати м'ясо, навіть горіхи не бажані.

Солодкі фрукти, такі, як фініки, фіги та ізюм, не рекомендується використовувати в їжу плітку. їх можна їсти тільки на вечерю, коли не так спекотно. Фрукти, особливо ті, які захищені щільною шкірочкою, такі, як апельсини, виноград, ананаси і дині, не шкідливі. Фрукти, зрозуміло, вживають тільки свіжі й чисті.

Люди, які дотримуються такої дієти, хоч і живуть у тропічному кліматі, не хворіють інфекційними захворюваннями.

Розумне харчування населення, яке відповідає клімату і погоді, зробить будь-яке суспільство більш здоровим і щасливим.

Питання для самоперевірки

1. Який підхід був характерним у створенні норм харчування в давнину? Відповідь обґрунтуйте.

2. Які тенденції переважають у виборі продуктів харчування сучасною людиною?

3. Прокоментуйте схему "Фактори, що впливають на вибір продуктів харчування ".

4. Які патологічні зрушення в організмі спричиняються переїданням, вибором продуктів за кількістю, а не за якістю тощо?

5. Назвіть помилки, проаналізувавши негативні стереотипи нашого повсякденного харчу­вання. Чи характерні вони для вас?

6. Який існує взаємозв 'язок між кліматом і вибором продуктів харчування?

Література

1. Григорян Г. Была ли диетотерапия в прошлом? Чего бы такого поесть...//Твое здоровье. — 1991 —№ l.-С. 3-8.

2. Лозинский B.C. Учитесь быть здоровыми. — К., 1993. — С. 40-43.

3. Мсдкова И.Л., Павлова Т.Н. Пища, которая лечит. — М., 1995 — С. 97-98.

4. Шмидт A.A. Вопросы питания здорового и больного человека. — Рига, 1960. — 68 с.

· Антимикробная терапия. Антибиотики назначаются с учётом чувствительности препарата к возбудителю ХИ (по результатам бактериоскопии мазка). Антисептики, противовоспалительные, противоотёчные препараты.

· Дезинтоксикационная терапия. Направлена на снижение всасывания токсинов из очага воспаления: разведение, связывание и выведение их из кровеносного русла. Назначается внутривенное введение кристаллоидов, коллоидов, белковых и дезинтоксикационных препаратов.

· Иммунокорригирующая терапия. Назначается введение препаратов, содержащих готовые антитела (гипериммунные сыворотки, плазма, γ-глобулин, иммуноглобулин). Активная иммунизация заключается во введении стафилококкового анатоксина, иммуномодуляторов: тималин, интерферон, Т-активин и др.

· Создание покоя для больного органа: постельный режим, иммобилизация конечности.

· Физиотерапевтическое лечение (ФТЛ).

· Разнообразное сбалансированное питание.

Дата добавления: 2014-01-07