Б.1. Загальна характеристика тенденцій у процесах світової глобалізації

Державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

Лакція 3-б. Особливості оперативної обстановки у сфері

Реальність сьогодення констатує: в останню чверть XX ст., особливо після розпаду СРСР та впровадження нових телекомунікаційних технологій (комп’ютеризації, Інтернету, мобільного зв’язку тощо) процеси глобалізації різко прискорилися і охопили практично всі держави. Сучасний світ має сталу і незворотню тенденцію до глобалізації, тобто до підвищення загальної взаємозалежності учасників світогосподарських відносин та певної уніфікації усіх сфер життєдіяльності національних суспільств, держав, неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, окремих регіонів, які утворюють цивілізаційні об’єднання.

Поява проектів нових цивілізаційних об’єднань (інформаційних суспільств, за своїм характером — імперій) передбачає єдиний інформаційний простір. У цьому просторі ініціатори ( тобто свого роду „метрополії” ) нав’язують:

1) свою ідеологію;

2) певні політичні уподобання;

3) модель способу життя, вживаючи відповідні заходи „перевиховання” аборигенів на підвладній території, тобто в заданому інформаційно-психологічному просторі.

Зазначені стратегічні завдання реалізуються комплексно як по політико-дипломатичних і соціально-гуманітарних каналах, так і по каналах розвідувальних та інших спецслужб, в окремих випадках із застосуванням збройних сил, укомплектованих спецпідрозділами особливого призначення, оснащеними високоточною новітньою зброєю четвертого-п’ятого поколінь.

В основу ідеології зазначених цивілізаційних проектів покладені атлантистські (англосаксонські) цивілізаційні традиції, цінності англіканської і католицької церков, ліберал-демократичні політичні уподобання американського зразка для іноземних аборигенів.

Встановлення латентними транснаціональними елітарними співтовариствами повного контролю над національними політичними елітами та процесами в пострадянських і посткомуністичних державах, а також наявність залежності характеру політичних подій від їх впливу — підтверджують висунуту автором лекції ще у 1990 р. наукову гіпотезу про те, що нині насправді відбувається таємне протистояння за перерозподіл сфер геостратегічного впливу на таких рівнях:

1) світових суспільно-політичних рухів (ліберал-демократизму, соціал-демократизму, сіонізму, комунізму, націонал-соціалізму та інших новітніх різновидів крайніх правих політичних течій нацизму, фашизму тощо);

2) світових релігійних рухів (католицизму, протестантизму, православ’я, магометанства, іудаїзму, конфуціанства, індуїзму);

3) новітніх релігійних та містичних культів;

4) громадських елітарних закритих об’єднань, союзів, лож, громад масонського типу;

5) транснаціональних фінансово-економічних і військово-політичних об’єднань;

6) мафіозних та інших організованих транснаціональних злочинних угруповань;

7) міждержавних відносин.

Глобалізація, в умовах якої розгортається зазначене вище інформаційно-психологічне протиборство, нині розглядається як явище в декількох взаємозалежних аспектах, основними з яких є:

1. „Ментальна” чи культурно-ідеологічна глобалізація має тривалу історію, репрезентує комплексний процес, який зачіпає національні традиції, релігію, культуру та ідеологію. Процес релігійної глобалізації розпочався з появи перших монотеїстичних релігій. Нині світ „розподілений” між шістьма релігійними системами, які контролюють владу (християнство та іудаїзм), фінанси (іудаїзм та іслам), трудові ресурси (індуїзм і конфуціанство), „ментальну” сферу (іслам і буддизм).

Ще одним важливим аспектом „ментальної” глобалізації є безупинний процес уніфікації культурних переваг людства. Починаючи з італійського Ренесансу, культурна глобалізація пройшла через так звані французький, англійський та американський впливи з географічним ареалом, що розширюється. Нині англосаксонсько-іудейський вплив у вигляді масонського руху в американській оболонці є домінуючим, зухвалим, з постійно зростаючим опором з боку континентальних народів Світового острова (Євразії).

2. Територіальна глобалізація — процес укрупнення державних і наддержавних утворень. Поряд з економікою, державне будівництво і формування військово-політичних союзів максимально демонструють світові сутність глобалізації. Концентрація фінансових, трудових та інших ресурсів в обмеженому міському просторі (процес урбанізації) також є характерним прикладом територіальної глобалізації.

3. Економічна глобалізація репрезентує сукупність двох процесів:

• глобалізації ринків (капіталу, трудових ресурсів, товарів і послуг);

• глобалізації економічних форм, під якими розуміється укрупнення організаційних структур економіки — від середньовічних цехових організацій до глобальних суперкорпорацій.

На держави усього світу з боку міжнародних фінансових організацій здійснюється безпрецедентний тиск з метою приведення їх економічних систем до світових стандартів, тобто проводиться насильницька інтеграція всіх економік у єдину світову економіку.

4. Інформаційно-комунікаційна глобалізація, яка нині є найбільш показовою з інтеграційних процесів, містить у собі:

• розвиток комунікаційних можливостей і використання космічного простору для передачі інформації;

• появу і швидкий розвиток глобальних інформаційних мереж;

• комп’ютеризацію багатьох процесів життєдіяльності людства.

Водночас велика частина інформації, що проходить по світових комунікаційних мережах, нині знаходиться під контролем США. Висновок: хто володіє інформацією, той володіє світом.

5. Етнічна глобалізація складається з двох основних процесів:

• зростання загальної чисельності населення планети;

• взаємної асиміляції різних етнічних груп.

Все зростаюча імміграція (як легальна, так і нелегальна) до країн Заходу значно прискорює цей процес і робить його загальним, ключовим чинником, який впливає на сучасні глобалізаційні процеси. Певна (поки що чітко не визначена) наддержавна структура виконує роль головного штабу „Нового світового порядку”. Проте у своїй діяльності згадана транснаціональна організація орієнтується тільки на інтереси нечисленної еліти, об’єднаної етнічним спорідненням (переважно це англосаксонські та іудейські клани) та відповідними закритими ложами.

З урахуванням зазначених вище обставин для формування концепції державної інформаційної політики в умовах використання іноземними державами та іншими учасниками інформаційно-психологічного протиборства великого арсеналу сил, засобів та новітніх інформаційно-психологічних методів, спеціальних форм організації їх застосування (СІО – спеціальні інформаційні операції, АЗА – акції зовнішньої інформаційної агресії, IB – інформаційні війни, ІПВ – інформаційно-психологічні війни, ОЗ – оперативні заходи) необхідно відзначити особливу роль системи органів державної влади в організаційно-правовому забезпеченні відповідної системи ефективної протидії зовнішньому інформаційно-психологічному втручанню і забезпеченні надійної інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства і держави протягом усього процесу протиборства.

При розробці положень державної інформаційної політики також має враховуватися та обставина, що система органів державної влади в сучасних умовах може бути присутня в інформаційно-психологічній сфері як у традиційному явному вигляді, так і у віртуальній формі так званого „електронного уряду”, що багато в чому визначає інший набір форм і методів впливу, який має здійснюватися державою для регулювання суспільних (внутрішньодержавних) і міжнародних відносин в інформаційно-психологічній сфері. Для визначення положень концепції загальнонаціональної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства необхідно на державному рівні проводити дослідження проблемних питань і процесів, результати яких мають надати додаткові можливості для вдосконалення організації і здійснення протидії таємним інформаційно-психологічним операціям зовнішніх сил. Одним із напрямків досліджень мають бути проблеми визначення стратегії,оптимальної форми і тактики інтеграції державної влади в інформаційне суспільство.

Особливу роль в інформаційно-психологічному протиборстві набувають ЗМІ та МК (міжнародні комунікації), транснаціональні інформаційно-телекомунікаційні корпорації (ТНІТК) та віртуальні соціальні (мережні) співтовариства (ВССТ). Діяльність зазначених суб’єктів має постійно знаходитися під пильним оком співробітників спецслужб та правоохоронних органів, інформаційно-аналітичних підрозділів, дослідників і науковців для визначення місця та ролі та прогнозування наслідків їх участі в інформаційному протиборстві на боці різних учасників конфлікту.

Дата добавления: 2014-01-07