Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Фактори розміщення продуктивних сил (РПС) - це сукупність матеріальних об'єктів, природних, соціально-демографічних, господарських та просторових явищ і відносин, що суттєво впливають на процеси і результати територіальної організації виробництва. Зрозуміло, що на досить складний (як за змістом, так і за формами) процес розміщення продуктивних сил впливає велика різноманітність факторів, які можна згрупувати наступним чином:

Природно-ресурсні.

Екологічні.

Техніко-технологічні.

Демографічні.

Соціальні.

Загальноекономічні.

Суспільно-географічні.

Суспільно-політичні.

Історичні.

Національно-етнічні.

Фактори розміщення можна згрупувати в чотирьох напрямках: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні й соціально-економічні. Докладний облік, аналіз і оцінка їх є найбільш важливою частиною економічного обґрунтування розміщення підприємств.

1) Природно-географічні фактори включають якісну й кількісну
характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових,
земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови.
Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей добувної
промисловості, галузей промисловості, які переробляють сільськогосподарську
продукцію. Кількісна і якісна характеристики корисних копалин, їхні фізико-
технічні властивості, характер залягання визначають розмір підприємств,
методи видобутку й рівень техніко-економічних показників (собівартість,
продуктивність праці, фонду й капіталоємність, рентабельність тощо).

2) Демографічні фактори: чисельність населення і його розміщення, кількісна і якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів. Нерівномірність розселення населення визначає потребу розміщення промисловості щодо споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових ресурсів має потребу в розміщенні виробництва в невеликих і середніх містах і обмеження нового будівництва - у великих. Демографічні фактори найбільше впливають на розміщення трудо- і наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальних, радіотехнічних, електронних, електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей по більшій частині залежить від наявності кваліфікованих кадрів.

3) Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми громадської організації виробництва. Вирішальне значення має науково-технічний прогрес. Його прискорення послабляє вплив природно-географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів науково-технічного прогресу, особливо нових передових трудо- і ресурсозберігаючих технологій знижує трудо-, матеріало-, фондо- і капиталоємність, а це, в свою чергу, створює відносно однакові умови для прискореного розвитку виробничих сил економічних районів, сприяє їх рівномірному розміщенню. Особливо велика роль у розміщенні виробництва належить хімії, що значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині й основних матеріалах, дає можливість заощаджувати натуральні види сировини, утилізувати відходи, а, отже, поліпшити охорону навколишнього середовища.

Істотний вплив на характер розміщення промислового виробництва мають форми його громадської організації - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Удосконалення цих форм визначає зростанню потужності підприємств, розмірів сировинних і паливно-енергетичних баз в економічному районі. При вирішенні питань раціонального розміщення виробництва враховується й транспортний фактор: розвинена транспортна мережа в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.

4) Соціально-економічні фактори мають винятково велике значення у розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю й сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці й життя людей, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.

З розвитком науки й техніки дія окремих факторів розміщення послабляється. Одночасно підсилюється дія інших факторів, тобто їхня актуальність зростає. Так, впровадження трудозберігаючих технологій може послабляти залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. У сучасних умовах росте роль фактора часу, оскільки суспільству не байдуже, протягом якого часу буде побудований певний виробничий об'єкт.

Саме слово "фактор" (від латинського factor — той, хто робить; виробник) означає причину, рушій якогось процесу або явища. Але стосовно розміщення продуктивних сил це не повністю розкриває зміст поняття. У першому наближенні можна вважати факторами деякі умови, що впливають на розміщення продуктивних сил. Проте передумови розміщення також є певними умовами, одначе передумови й фактори — не одне й те саме. Якщо передумови — це загальні умови, що визначають можливість або неможливість розміщення виробництва й населення хоча б на мінімально ефективному рівні, то фактори — це конкретні умови, що визначають ступінь ефективного розміщення.

Передумови й фактори не завжди розмежовуються. Наприклад, для галузей сільського господарства провідну роль відіграють природні передумови, які репрезентують комплекс природних умов. Водночас окремі елементи цього комплексу — якість ґрунтів, режим зволоження, кількість сонячної радіації — є факторами розміщення окремих галузей сільського господарства.

Можна розглядати фактор як певне співвідношення між об'єктом розміщення й територією, на якій він розміщується. У такому випадку факторами розміщення можна назвати усю сукупність аргументів, стосовно яких роль функції відіграє вибір місця розміщення об'єкта. Якщо змінюється склад факторів, повинне змінюватись і місце, придатне для розміщення об'єкта. Насправді кожна територія (регіон) характеризується набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. У дійсності нема такого об'єкта, розміщення якого залежало б лише від одного фактора. Тільки сукупність кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення.

Один з засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три найважливіших фактори: праця, сировина й транспорт. Згодом кількість факторів, що використовуються в економічному аналізі, значно збільшилась. Їх можна об'єднати у групи, які справляють найбільший вплив на розміщення виробництва: сировинна, трудова (фактор трудових ресурсів), транспортна, споживча, енергетична, водна, ринкової кон'юнктури, науково-технічного прогресу, економіко-географічної ситуації, екологічна. Дія цих факторів є наслідком їхнього взаємозв'язку та взаємовпливу.

Дата добавления: 2014-01-07