Профілактика (попередження) економічної злочинності

Результати економічного розвитку України кінця 2000 року свідчать, що наша економіка нарощує темпи. Приріст валового внутрішнього продукту склав 5 %. Найбільший він у промисловості - 12 %. Зростають обсяг будівельно-монтажних робіт та вантажообіг залізничного транспорту. Вперше за перехідний період одержане невелике, на 1,3 %, зростання виробництва у сільському господарстві. Позитивні зміни намітилися і в структурі економіки. Випереджаючими темпами зростають галузі, що працюють на споживчий ринок - легка, харчова, деревообробна, целюлозно-паперова, де приріст становить 27 - 39 %. Все це сприяє загально соціальній профілактиці економічних злочинів, яка має своїм завданням усунення чи нейтралізацію негативних явищ, що їх детермінують.

Проблемам попередження економічних злочинів приділялась значна увага у вітчизняній кримінологічній літературі. Зокрема, відмічалося, що ефективність протидії економічній злочинності пов'язана насамперед з удосконаленням податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної злочинності - тіньову економіку. Це завдання має виконати законодавча і виконавча влада, щоб уникнути генеруючих імпульсів суспільної напруженості. Крім того, у правотворчій діяльності слід запровадити кримінологічну експертизу законопроектів. Без неї Верховна Рада продовжуватиме приймати закони не на користь громадянам і суб'єктам приватного бізнесу.

Не менш значущим у запобіганні економічним злочинам має ста­ти поліпшення діяльності всіх правоохоронних органів, громадських організацій, які задіяні у цій справі. Майже всі автори приходять до висновку, що треба виділити три напрямки їх профілактичної роботи:

1) виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють ці злочини (загальна профілактика);

2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);

3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру (індивідуальна профілактика).

У зв'язку з тим, що процес боротьби з економічною злочинністю досить складний, необхідно залучати до цієї справи науковий потен­ціал держави з метою внесення конкретних пропозицій щодо удос­коналення діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинів та їх ско­ординованої взаємодії. Розробку організаційно-практичних заходів доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати злочинам у сфері економіки.

В системі правоохоронних органів такими підрозділами є Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) і Державна податкова служба (ДПС). Діяльність зазначених служб, при сумлінності, чесності, й непідкупності їх працівників, має відповідати міжнародним стандартам, бути максимально прозорою і зрозумілою як громадськості, так і підприємцям з тим, щоб ефективно виконувати наступні завдання:

- своєчасно запобігати, розкривати і розслідувати злочини в сфері економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах, добиватися повного відшкодування нанесених збитків, забезпечувати захист громадян від злочинних посягань;

- активно використовувати засоби масової інформації для висвітлення стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею.

Неабиякий профілактичний ефект можуть принести заходи щодо вдосконалювання діяльності контролюючих органів, наділених правами органів дізнання. Поєднання поглибленої перевірки господарської діяльності з вживанням відповідних оперативних заходів позитивно зарекомендувало себе в багатьох країнах.

Розкриті останнім часом резонансні злочини у зовнішньоекономічній сфері свідчать про необхідність створення принципово нового механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових, банківських і митних органів. Через недосконалість такого контролю наша держава щорічно втрачає мільярдні валютні кошти, що осідають на банківських рахунках зарубіжних країн.

Стримуючим фактором економічної злочинності є вживання місцевими державними адміністраціями заходів організаційно-господарського характеру, передусім, розширення можливостей системи матеріально-технічного постачання, упорядкування правил оренди нежилих приміщень; проведення спеціалізованих ярмарків з матеріально-технічного постачання бізнесових структур тощо.

Не менш важливою перешкодою економічній злочинності є заходи, спрямовані на ліквідацію кризи неплатежів і нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

- проведення із залученням практичних працівників відповідних міністерств і відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, що створені при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

- погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

- забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по заробітній платі.

На нинішньому етапі першочерговим завданням в боротьбі з економічною злочинністю є вихід з тотальної кризи, що охопила Україну в 90-х роках минулого століття, а стратегічним - перехід до соціальне орієнтованої ринкової економіки, її демонополізація, створення умов для добросовісної конкуренції.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

2. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

3. Криминология / Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. - М., 1998.

4. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, профессора А.И. Долговой. - М., 1999.

5. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І.М. Даньшин В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За ред. І.М. Даньшина. - Харків, 1999.

6. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Зминова. - 2-е изд. перераб. и доп. - М, 2000.

7. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник. / За заг. ред. О.М. Джужи О.М. - К.: Атіка, 2001. - 368 с.

8. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Загальна частина. / Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під редакцією Лихолоба В.Г.; УАВС. - К., 1996.

9. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. - К., 2000.

10. Хохряков Г.В. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М., 1999.

11. Шнайдер Ганс Йоахим, Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. Л.О. Иванова - М., 1994.

Дата добавления: 2014-01-07