Кримінологічні проблеми проституції

Вступ

Одеса – 2011

Мета:

Дидактична: активізація пізнавальної діяльності у курсантів, студентів (слухачів); розвиток абстрактного й логічного мислення; сприяння цілеспрямованому формуванню знань, умінь та навичок.

Навчальна: надання необхідних знань за темою лекційного заняття для засвоєння матеріалу з навчальної дисципліни для наступного їх використання у практичній правоохоронній діяльності майбутнього фахівця.

Виховна: подальше формування у курсантів, студентів (слухачів) позитивних якостей спрямованих на: дотримання законності, поважного ставлення до особи та його прав і свобод, розвиток морально-психологічних якостей тощо. Сприяння формуванню чіткого уявлення щодо криміногенної ситуації в державі.

Завдання лекційного заняття:

вільно й грамотно оперувати поняттями та надавати характеристику щодо: кримінологічної характеристики, детермінації (причин та умов), профілактики (запобігання) жіночої злочинності та шляхів запобігання торгівлі людьми.

Міжпредметні зв’язки:

1. Кримінальне право;

2. Міжнародне кримінальне право;

3. Кримінально-виконавче право;

4. Правова статистика;

5. Кримінально-процесуальне право;

6. Юридична психологія;

7. Управління в ОВС;

8. Судова медицина і психіатрія;

9. Соціологія;

10. Психологія;

11. Психіатрія;

12. Педагогіка…

ПЛАН

1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності.

2. Детермінанти жіночої злочинності.

3. Профілактика жіночої злочинності.

4. Кримінологічна характеристика торгівлі людьми та шляхи її протидії.

Злочинність жінок та проявів торгівлі людьми, здебільшого жінками - це не тільки драма окремої людини, це трагедія нашого людства, поступова втрата одного із останніх притулків кохання, ніжності, чистоти джерел життя. У XX столітті суспільство зштовхнулося з перспективою втрати жіночості, як найбільшої цінності людства. Руйнування жіночої культури - гірка реальність наших днів. Жіноча злочинність - одна з форм трансформації доброти в озлобленість, любові в ненависть, терплячості і м'якості в агресивність, чистоти і самовідданості на користь. Це результат піднесення материнського інстинкту в жертву честолюбству, сексу, комфорту тощо.

Аналіз жіночої злочинності та проблем пов'язаних з торгівлею людей, пошук шляхів впливу на це, не просто пошук рішення актуальної кримінологічної проблеми. Спроба знайти вихід з того тупика, у якому вже виявилася західна цивілізація і до якого стрімко наближається наше суспільство

1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Стан жіночої злочинності значною мірою є показником морального здоров'я суспільства, індикатором його духовності, ставлення до основних людських цінностей. Злочинність жінок тісно пов'язана із загальною злочинністю, особливо неповнолітніх Разом з тим, вона має певні особливості, що визначаються соціально-психологічними й біологічними характеристиками жінок. Жіноча злочинність має свої кількісні показники, особливості структури і видів злочинів, способи й знаряддя їх вчинення тощо.

За останні роки в Україні спостерігається збільшення кількості злочинів, вчинених жінками - з 1990 року вони зросли удвічі. Зросла і їх частка у загальній злочинності. Співвідношення жіночої і чоловічої злочинності нині становить 1:5 (у розвинених країнах злочини жінок становлять від 17 % у США до 25 % у ФРН і Нідерландах).

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої деякими якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноча кримінальна активність проявляється найчіткіше По-перше, це сфера побуту, де жінок штовхають до злочину негативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських стосунків. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють такі насильницькі злочини, як вбивство, у тому числі своєї новонародженої дитини, нанесення тілесних ушкоджень і хуліганство. По-друге, це сфера, де жінка виконує професійні функції, передусім пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей. Це, насамперед, торгівля, громадське харчування, медицина, освіта, легка промисловість. Тут жінки найчастіше вчиняють корисливі злочини: розкрадання майна шляхом крадіжки, привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, обман покупців, а також хабарництво. Зростає і число крадіжок особистого майна та шахрайств.

Щодо корисливо-насильницьких злочинів (убивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не характерні у чисто жіночому "виконанні", але й їх кількість останнім часом збільшується. Причому спостерігається їх вчинення з особливою жорстокістю. У зв'язку зі значним поширенням проституції та загальним падінням моралі зросла кількість таких злочинів, як зараження іншої особи венеричною хворобою і убивство своєї новонародженої дитини.

Переважна більшість жінок-злочинців мешкають у містах (приблизно 3/4). У сільській місцевості ними найчастіше вчиняються крадіжки. Жінки, що входять у змішані злочинні групи, як правило, займають у них другорядне становище. Вони виконують ролі, пов'язані з переховуванням злочинців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, можуть бути навідницями чи відвертальницями уваги потерпілих. Останніми роками число жінок у змішаних групах має тенденцію до зростання, причому їх роль стає вагомішою, а подекуди і вирішальною (скажімо, жінка-організатор зґвалтування або розбійного нападу).

Показник жіночого рецидиву не менш значний, ніж чоловічого, крім того, ресоціалізація жінок-рецидивісток проходить важче. Чоловіки удвічі частіше покидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж жінки чоловіків. Причому таке явище спостерігається й тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок. Чимало жінок-повій є водночас і злодійками, розповсюджувачками наркотиків, такими, що заманюють чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Варто зазначити, що слідчі працівники при вирішенні долі жінок-крадійок, ставляться до них м'якше, ніж до чоловіків, тому більшість таких справ не доходить до суду. Особливо це стосується вагітних жінок і тих, що мають малолітніх дітей.

Таким чином, до особливостей жіночої злочинності можна віднести:

· значно меншу питому вагу у загальній злочинності, порівняно з чоловічою;

· вужчу "ділянку роботи", порівняно із злочинцями чоловіками;

· загалом меншу суспільну небезпеку жіночих злочинів. Але ця ознака останнім часом змінюється в гірший бік, оскільки зростає число тяжких злочинів, вчинюваних жінками, та їх роль у змішаній злочинності;

· помолодшання злочинності жінок за рахунок збільшення відсотку злочинів, вчинених неповнолітніми жіночої статі, які, до речі, нерідко мають характер тяжких.

2. Детермінанти жіночої злочинності. Кримінологічні проблеми проституції

Особливості зовнішнього прояву жіночої злочинності викликали різного роду її теоретичні обґрунтування. В історичному плані ці теорії можна розподілити на: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціологічні. Дві перші були поширені у минулі століття, а нині домінує остання.

Моралістична теорія виходить з того, що жінка з часів Єви удатна на будь-які злочини. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інститоріс писали у "Молоті відьом" (XV ст.), що через брак розуму жінки швидше за чоловіків відступають від віри. Тому немає нічого дивного у тому, що серед жінок так багато відьом.

Антропологічна (біологічна) теорія причину неповноцінності жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ломброзо у своєму творі "Жінка злодійка і повія" (кінець XIX ст.) писав, що "у жінки, при порівнянні з чоловіком, помічається відповідний дитині недорозвиток". Звідси він робив висновок, що жінка більше схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він відносив і проституцію).

Соціологічна теорія визнає примат соціальних факторів у детермінації злочинності. Це повною мірою стосується і жіночої злочинності, хоча певні біологічні чинники, властиві жінкам, не можна відкидати при розгляді цього питання. Саме соціальні фактори, у першу чергу, визначають відмінності між жіночою і чоловічою злочинністю. І справа тут не у переважаючій буцімто духовності жінок, ведеться щодо різниці, яка історично склалася у соціальних ролях жінок і чоловіків, що звичайно ж відбивається на особливостях їх поведінки, в тому числі кримінальної. Характерний для XX століття процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативний бік. Жінки все більше оволодівають чоловічими професіями (армія, поліція, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим не можуть (або й не хочуть) займатися тільки домашнім господарством та вихованням дітей.

Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів убивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайства, грабежів, розбоїв тощо). Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Поява суто чоловічих рис у характері жінок спричинює їх потяг до безладного статевого життя, паління, надмірного вживання алкоголю. Кожна десята злочинниця залежна від наркотиків, а п'ята - від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, сприяє соціально-психологічній деградації їх особи; як наслідок, становлення на шлях злочинності та проституції. Так, майже 40 % злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані. 3 % жінок були при цьому організаторами зґвалтувань неповнолітніх.

Водночас вольові якості пересічної жінки значно м'якші, вона швидше піддається навіюванню, що нерідко дозволяє чоловікам-злочинцям. З її оточення втягувати жінку до злочинної діяльності, особливо якщо це стосується інтересів подружжя, коханця. При вчиненні посягань на власність жінки здебільшого виправдовуються тим, що "всі так роблять", і "жити хочеться не гірше, ніж інші". Для жінок, які вчиняють крадіжки й шахрайство, характерне небажання чесно працювати, у них неорганізований побут, вони ведуть безладне статеве життя. Останнє, як і проституція, тісно пов'язане з жіночою злочинністю взагалі.

Криміногенним фактором є також конфлікти у родині, їх зростанню сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це прояв емансипаційної хвилі, а з іншого, - необхідності підтримання життєздатності сім'ї, яку не може забезпечити матеріально чоловік, не кажучи вже про випадки, коли він взагалі відсутній. Це відбувається на фоні само руйнуючої поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного чи обох подружжя, а нерідко й дітей. У сімейних конфліктах спостерігається підвищення активності саме жінок, їх поведінка часто-густо набуває провокуючого характеру або вони виступають як "рівноправні" учасники конфлікту з непередбаченими наслідками щодо того, хто в кінцевому підсумку стане злочинцем, а хто - жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому грунті вчиняється жінкою безпосередньо чи на її замовлення. Почастішали непорозуміння між матерями і дітьми, які доходять до побоїв і мордувань, відмов у годуванні, вигнання з дому, а то й вбивства. Так, жителька м. Макіївки втопила у озері трьох своїх дітей заради того, щоб залишитися з коханцем.

Зазначимо, що подібні негативні явища спостерігаються на фоні подальшого зростання конфліктності та агресивності у суспільстві в цілому, бездуховності та небаченого раніше матеріального розшарування людей. Все це призводить до збільшення кількості жінок, які мають так званий психологічний тип "контініо", коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до інших, не має до них ані жалю, ні поваги. На жаль, такими людьми для жінки є, як правило, її чоловік, співжитель, батьки, діти. Так, 16-річна Ш. ненавиділа свою матір, яка постійно дорікала їй у зв'язку з розпусною поведінкою. Засвоївши погляди хижацької моралі, Ш. підмовила двох 15-річних хлопчиків убити матір, аби потім продати квартиру і поділити гроші, що ті й зробили.

Розглянемо також деякі біологічні чинники, які можуть негативно впливати на психіку жінки, що призводить до протиправної поведінки. В їх числі назвемо: 1) фази менструального циклу; 2) період вагітності й післяпологовий період; 3) період клімаксу. Очевидно, що ніякі соціальні фактори не можуть усунути передменструальне напруження, коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливого стану психіки (реактивний стан, галюцинації) у період вагітності і після пологів (адже недаремно законодавець розглядає,вчинення злочину жінкою у стані вагітності як пом'якшуючу відповідальність обставину) або клімактеріологічних змін у психіці жінки (скажімо, маячіння, ревнощі). Все це треба враховувати, аналізуючи злочинну поведінку жінок.

У світовій художній та науковій-літературі набула, як нам здається, зайвого розповсюдження думка про особливу мстивість жінок, які кохали чоловіка і були ним зраджені. Певні історичні приклади цьому є, і все ж не можна сказати, що такі факти мають скільки-небудь загальний характер. Йдеться про так званий комплекс Медеї, назва якого пішла від п'єси стародавнього грецького драматурга Еврипіда "Медея" (431 p. до н.е.). Дочка Колхідського царя Медея, закохалась у ватажка грецького загону Ясона, який прибув за золотим руном. Заради Ясона вона зраджує батька, через смерть свого брата здобуває руно і тікає з коханим. Але Ясон через деякий час кидає її, щоб одружитися з дочкою царя Коринфу. Медея помстилася - вбила царя і його доньку, а згодом - і своїх двох синів від Ясона. Останній залишився жебраком до кінця своїх днів.

Деякі акцентуйовані жінки з істеричними реакціями іноді вважають своїх чоловіків (чи коханців) своєю власністю. Зрада тягне їх до помсти злочинними способами. І все ж більшість таких жінок вихованість та страх відповідальності відвертають від злочину. Водночас, навіть одиничні "медеївські" прояви дістають широкого розголосу, чого не можна сказати про аналогічні злочини, вчинені чоловіками.

В індивідуальній профілактичній роботі слід пам'ятати, що психіка чоловіків більш раціональна і значно швидше може переключатися на інших осіб і події. Жінки ж частіше зосереджуються на хворобливих станах, пов'язаних з особистими стосунками. Ось чому не кожна від них відмахуватись, особливо коли жінка сама звертається за допомогою.

Серед інших синдромів, які можуть мати вихід у злочин, можна назвати комплекс Леді Макбет (героїня однойменної шекспірівської трагедії). Це "фатальна жінка", яка вміє підкоряти собі чоловіків і Для досягнення своєї мети (влади, заможності тощо) підбурює їх на тяжкі злочини. Щодо "синдрому Мюнхгаузена", який нерідко зустрічається і серед чоловіків, то це випадки, коли людина здатна на все задля того, аби на неї звернули увагу, щоб вона опинилась у епіцентрі подій, які вона сама може провокувати, переходячи межі закону.

Специфічним для жінок є й такий злочин як завідомо неправдива заява про її зґвалтування. Причиною цьому найчастіше бувають:

- звинувачення колишнього чоловіка (або коханця) з метою його засудження, як акт помсти, ревнощі;

- отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш - заберу заяву");

- примусити взяти шлюб;

- виправдання вагітності чи покривання "гріха".

Термін "проституція" походить від латинського слова "prostatuеге", що можна перекласти як "виставлення на продаж". З давніх часів проституція поділялась на жіночу і чоловічу. Ми зупинимося на жіночій проституції, що значно поширеніша і небезпечніша для суспільства.

Під проституцією розуміють систематичне надання свого тіла для задоволення сексуальних потреб інших осіб для отримання матеріальної вигоди. Громадська думка сходиться на тому, що проституція є аморальною поведінкою. Що ж до її оцінки як правопорушення, існують різні погляди: від визнання злочином (частина мусульманських країн) до легалізації при визначених правилах заняття проституцією. В Україні проституція вважається адміністративним правопорушенням (cт. 181¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення України), а за систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу - кримінально-караним діянням (cт. 303 Кримінального кодексу України).

Проституція і злочинність тісно пов'язані між собою та значною мірою обумовлюють одне одного. По-перше, проституцію як засіб наживи широко використовують злочинці, які створюють цілу мережу сексбізнесу - зі звідниками, утримувачами будинків розпусти, сутенерами, водіями, охоронцями тощо. По-друге, повій використовують як співучасниць крадії, грабіжники, вимагачі, шахраї. По-третє, повії самі вчиняють чимало злочинів, передусім, крадіжок у клієнтів. По-четверте, для того щоб мати можливість платити повіям та їх господарям вчиняються інші корисливі злочини. По-п'яте, повії є найактивнішими розповсюджувачами венеричних хвороб та СНІДу, а також наркотиків.

Одним із головних факторів зростання проституції в Україні є убожіння народу і на цій основі падіння суспільної моралі. Кількість повій і попит на них зростають, а боротьба з цим негативним явищем належним чином не здійснюється.

За результатами кримінологічних досліджень можна провести і Своєрідну класифікацію повій. Так, за місцем "роботи" і "ціною" вони поділяються на:

1). Валютних повій, які "працюють" у готелях, ресторанах, баpax, театрах, мають стосунки з іноземцями, але за валюту не гребують і доморощеними клієнтами. Багато з них мають вищу освіту, володіють іноземною мовою, мають модний зовнішній вигляд і зазвичай "охоплені" сутенерами та рекетирами.

2). Повій, які "працюють" за кордоном. Частина з них виїжджає сама, а декого вивозять постачальники "живого товару", в тому числі обманним шляхом. Для виявлення бажаючих, злочинці використовують різні рекламні оголошення. "Організовані" повії за Кордоном діють під контролем своїх і тамтешніх сутенерів, "неорганізовані" - на свій ризик. Сьогодні за межами України знаходиться понад 100 тис. жінок, які займаються проституцією.

3). Повій "за викликом". Такі проститутки перебувають під контролем "секс бригади", яка поставляє їх у певне місце за замовленням, а потім "прикриває", тобто забезпечує збір платні, захист від знущання тощо.

Названі категорії належать до вищих верств світу повій. Нижчими є повії вокзальні (місцеві і заїжджі); ті, що "промишляють" на автошляхах (так звані "плечові"), та в інших громадських Місцях. На найнижчому щаблі знаходяться вуличні повії (здебільшого алкоголічки чи наркоманки), які є безнадійними покидьками суспільства.

Певну частину жінок легковажний спосіб життя засмоктує, робить психічно залежними не менше, ніж алкоголь чи наркотик. Стимулюють проституцію і багаті чоловіки, здатні витрачати на повій великі гроші, а також низька активність у цій справі правоохоронних органів, через недосконалість законодавства про боротьбу з проституцією.

3. Профілактика злочинів, вчинюваних жінками, і проституції

Стаття 24 Конституції України передбачає рівність прав жінок і чоловіків, створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, матеріальну і моральну підтримку материнства й дитинства. На жаль, ці положення не виконуються. Безсумнівно, що профілактика правопорушень з боку жінок буде ефективною лише тоді, коли жіноча доля стане однією з головних проблем держави і суспільства. Потрібні широкомасштабні програми допомоги сім'ї та материнству. Всі це розуміють, але скрутний економічний стан, соціальна напруженість не дають можливості реалізувати такі програми, хоча певні кроки у цьому напрямі вже робляться.

В основі боротьби із жіночою злочинністю лежать заходи загально соціальної профілактики. Як показують дослідження, більшість працюючих жінок, не заперечуючи проти емансипації, погодилася б залишити роботу та присвятити себе сім'ї, якби мала для того відповідні умови. Матерям, які хочуть працювати, має бути надана можливість працювати скорочений робочий день без зниження їх заробітної плати. Матерям-одиначкам та багатодітним сім'ям треба надавати значно більшу матеріальну допомогу.

Практика свідчить, що більшість працівників, яких звільняють за скороченням штатів, становлять жінки, які виховують дітей, мають немічних батьків на утриманні тощо. Такі особи потрапляють у важке матеріальне становище з усіма негативними наслідками. Для таких категорій мають існувати громадські роботи.

Потребує розробки концепція виховання дітей у суспільстві, особливо дівчат. В її основі має лежати притаманна українському народу моральність і порядність. Без оголошення рішучої боротьби з пропагандою вседозволеності, сексу та насильства, які панують зараз у духовній сфері, не може бути й мови про нормальне виховання підростаючого покоління. У вказаній концепції потрібний розумний підхід у формах і методах виховання хлопчиків і дівчат. Властиві їм від природи особливості фізичної та психічної структури мають не нівелюватися, а сповна використовуватися для досягнення кінцевої мети виховання. Те, що чимало школярок при анонімному опитуванні кажуть, що хочуть стати валютними повіями, має сприйматися як тривожний сигнал. Розвінчування образу повії як привабливого - важливе завдання засобів масової інформації, всіх, хто займається вихованням. Нині ж спостерігається не прихована ідеалізація "найстародавнішої професії".

Не можна погодитися і з пропозиціями легалізувати проституцію, завдяки чому держава буцімто отримуватиме баснословні податкові надходження. За будь-яких умов повія не має діставати визнання з боку держави. Навпаки, треба посилити адміністративно-правову боротьбу з проституцією, удосконаливши для цього чинне законодавство, а також роботу медичних закладів щодо профілактики венеричних хвороб та СНІДу. Кримінальне законодавство, за Прикладом багатьох країн світу, передбачає відповідальність усіх, хто прямо чи побічно паразитує на проституції. Для боротьби з кримінальним секс-бізнесом створена спеціальна служба в структурі " територіальних органів внутрішніх справ.

Подальшого вдосконалення вимагають форми і методи індивідуальної профілактики злочинів, вчинюваних жінками різного віку, та серед тих, від кого можна очікувати вчинення злочину, судячи з їх антисуспільної поведінки. Важливого значення набуває виховна робота з жінками в установах виконання покарань для зниження рецидиву. Тут варто запровадити комплексну систему психолого-педагогічного впливу на засуджених із застосуванням аутогенних тренувань, індивідуальних програм самовиховання, заняттями у споріднених групах, проводити бесіди, дискусії, лекції з правових питань тощо. Ix завданням є самопізнання засудженої, виробити уміння володіти своїми емоціями, створити позитивні установки. Це сприятиме зниженню тривожності й агресивності, адаптації до умов установ відбування покарання, потягу до переосмислення своєї ролі і місця у подальшому житті. В основі всієї профілактичної роботи мають бути повага, чуйність і доброта.

Дата добавления: 2014-01-07