Кримінологічна характеристика торгівлі людьми та шляхи її протидії

Торгівля людьми – багатогранне явище, яке розвивається, зростаюче і мінливе поряд з економічною глобалізацією і трудовою мобільністю, технологічним прогресом, бідністю й економічними і політичними змінами, культурною взаємодією із соціальними процесами й явищами, політичною корупцією.

Міжнародні мережі, які використовують работоргівці щодо торгівлі сексуальними послугами і рабською працею мають поширений характер. Така мережа істотно поповнюється за рахунок винятково бідних країн. Інформаційна служба ФНА (Французька Національна Асамблея) зазначила, що за останні роки в Республіці Молдова «зникли» 30 % жінок у віці від 18 до 25 років. Більш 30 млн. жінок і дітей південно-східної Азії стали жертвами работоргівців за останні 30 років. На думку міжнародної Організації праці, жертвами торгівлі людьми у світі є понад 8 млн. неповнолітніх. За оцінками Міжнародної Організації з міграції, у даний час у Західній Європі проституцією займаються приблизно 500 тис. громадян східноєвропейських країн.

Найчастіше саме жінки з бідних родин та з фальсифікованими документами перетинають кордони багатьох східноєвропейських країн, а також з Колумбії. У переважній більшості випадків молодих жінок работоргівці купують в Італії (країна з великими можливостями перевалочного пункту), де сприйнято за 10 тис. євро зафрахтувати корабель, і за одну ніч перевезти сотню їх для надання в подальшому сексуальних послуг. Надалі їх «дресирують», а потім перепродують від 250 до 2,5 тис. євро й змушують займатися важкою працею, проституцією тощо.

Держдепартамент США склав список з 15 країн, яким слід більше приділяти уваги проявам, які пов’язані саме запобіганню торгівлі людьми і наполягає, щоб ці країни втілювали більш дієві заходи щодо боротьби з цими проявами, доходи від яких оцінюються в 7-10 млрд. доларів США щорічно. У зазначений список потрапили 3 європейські країни – Греція, Боснія-Герцеговина і Туреччина. (Афіни й Анкара виразили рішучий протест щодо зазначеної класифікації).

Міжнародні організації стурбовані помітним зростанням торгівлі людьми у світовому масштабі. Відповідно до цього створюється враження, що мережі переміщення нелегальних мігрантів, які займаються згодом наданням сексуальних послуг і підневільною працею зовсім безкарні і діють під захистом урядів країн, яким бракує політичної волі, для того щоб подолати зазначене суспільно негативне явище.

Шляхи протидії:

Запобігання злочинів пов’язаних з торгівлею людьми невід’ємна частина системи запобігання злочинності взагалі. Вона також здійснюється на двох рівнях: загально соціальному і спеціально кримінологічному.

Загально соціальне запобігання щодо проявів торгівлі людьми – це завдання соціально економічної та політичної систем країни вжити обґрунтованих, ефективних, комплексних, конкретних, реальних за часом заходів щодо вдосконалення тих відносин, які стосуються проблеми становища людини у нашому суспільстві.

Спеціально кримінологічне запобігання торгівлі людьми складається із заходів забезпечення захисту жертв і системи їх реабілітації, кримінологічної профілактики, відвернення злочинів та його припинення.

Забезпечення захисту жертв і система їх реабілітації. Для спрацювання відповідного напряму, який є складовою й наступного заходу необхідно, з одного боку забезпечити дотримання прав і свобод людини і громадянина, з іншого боку – кримінальне переслідування злочинних проявів злочинця.

Ефективність кримінального переслідування, є складним процесом, де без згоди жертви(в) работоргівлі виступати як свідок в кримінальному судочинстві неможливе. Отже, правоохоронним органам необхідно і надалі втілювати співробітництво із громадськими організаціями щодо захисту їх і проводити комплекс реабілітаційних заходів.

Кримінологічна профиактика злочинів. Важлива роль у радикальному зниженні таких проявів належить передбаченню і своєчасному випередженню виникнення і поширення криміногенних явищ, які можуть детермінувати або детермінують ці прояви. Профілактика випередження включає широкий комплекс заходів: соціально економічних (забезпечення жерти роботоргівлі роботою і заробітною платою, підвищення її освіти і кваліфікації, допомога сім’ї тощо); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі відповідної верстви населення, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-виховних, які перешкоджають виникненню, поширенню криміногенних явищ зовнішнього середовища, де відбувається фізична і моральна деформація людини (рання сексуальна деморалізація, розпад сім’ї, позашлюбна народжуваність, розумова відсталість, дезадоптація, наївність тощо); лікувально-профілактичних (наприклад, рання діагностика та виправлення різних психічних аномалій, психопатій, вдосконалення системи соціально-трудової адаптації осіб з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо). Слід зазначити, що проведення кримінологічної профілактики щодо проявів торгівлі людьми потребує значних матеріальних та інших ресурсних витрат.

Неаби яке місце займає контроль мережі Інтернету як важливого заходу протидії торгівлі людьми. Позитивна дія щодо безперервного контролю мережі Інтернет було розпочато шибер-центром Митної служби США (the Cybersmuggling Center of the US Customs Agency) і вважає, що незаконне перевезення дітей до пострадянських країн СНД та навпаки, з порнографічною метою зростає, і є однією з чотирьох головних проблем з якими вимушені ці країни мати справу. Позитивним досвідом для України стали кілька випадків співробітництва між МВС України і представництвом США в м. Київ щодо розкриття злочинів сексуального характеру, вчинених проти дітей з використанням мережі Інтернет і затримання злочинців. Відповідно до цього, слід зауважити, що переміщення жертв може відбуватися, як фактично, так і віртуально – за допомогою передачі фотокарток, “картинок” через кордони тощо.

Ще багато негативних суспільних явищ у сучасному житті не можуть бути усунуті такими заходами, які є зараз і розпорядженні у суспільстві. Це реальний факт і на нього необхідно звертати увагу. Єдино можливий засіб профілактичного впливу на такі явища – обмеження їх криміногенного впливу. Обмеження криміногенного сімейного неблагополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пияцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва – шлях до скорочення такого виду злочинності.

За сучасних умов важливого значення набувають питання усунення детермінант злочинної поведінки. До речі, суспільство не може похвалитися успішним знищенням найбільш поширених негативних явищ, що супроводжують людство. Навпаки, все більше членів суспільства уражаються цими антисуспільними явищами.

Криміногенні явища, які детермінують торгівлю людьми, як відомо, розрізняються залежно від соціального рівня суспільних відносин: від недоліків, пов’язаних з порушеннями у сімейно-побутовій сфері конкретних осіб чи груп населення, до криміногенних явищ і процесів, що охоплюють значний прошарок населення і суспільство взагалі.

Отже, компетентні органи повинні максимально конкретизувати заходи щодо профілактики криміногенних явищ у певні строки. Невдачі у проведенні профілактики цього виду злочину, можуть свідчити як про неадекватність використання засобів, так і про неналежний для цього час. Надати допомогу жертві злочину або конкретним неблагополучним сім’ям набагато легше, ніж, наприклад, підвищити соціальний контроль щодо усунення серед них пияцтва, наркоманії, проституції тощо. Тому напрями запобігання злочинності взагалі потребують розроблення цільових програм з профілактики, які допоможуть економічно підтримати потенційну жертву злочину і попередити насильство щодо них. Поряд з цим слід проводити тренінги щодо запобігання насильства та підтримувати постійний зв’язок з закладами охорони здоров’я у відповідних регіонах зі складною криміногенною ситуацією. А також, потребує подальше вдосконалення розробки спеціальних програм навчання в рамках ВУЗу й інших навчальних закладів з підготовки майбутніх фахівців правоохоронних органів.

Відвернення злочинів. Головне завдання відвернення злочинів полягає в тому, щоб не допустити їх вчинення з боку певних осіб чи груп, у яких виник чи є вже сталим умисел на вчинення злочину, або їх поведінка свідчить про можливість такого розвитку подій. Це стосується перш за все щодо тих жертв у яких склалася несприятлива конкретна життєва ситуація в сім’ї чи на виробництві, або які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, наркотиками тощо. Крім того, ефективним запобіганням злочинам може бути тяжка, але необхідна робота з бродягами, проститутками тощо. Індивідуальна робота щодо запобігання злочинам по суті не відрізняється від будь якої іншої, але й тут є своя специфіка. Робота щодо відвернення злочинності повинна охоплювати ті сфери життєдіяльності лідей, які формують їх негативні риси. Це сім’я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній мотивації складаються із заходів переорієнтації антисуспільної установки, тобто створення та підтримання на належному рівні спеціальних економічних і соціально-психологічних програм (як зазначалося вище), які розраховані на те, щоб людина у соціальній групі одержувала б більш-менш повне задоволення необхідних для нормальної життєдіяльності потреб, і заходів активної протидії. Мета останніх – активно протидіяти криміногенній обстановці, ситуаціям, створювати такі умови, які б усували або обмежували поширення тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобігання злочинів можна віднести заходи переконання, примусу, застереження. Ці заходи досить різноманітні і для їх здійснення повинні залучатися різні суб’єкти запобігання злочинності.

Припинення злочинів. Для запобігання незакінчених злочинів можуть використовуватися заходи спонукання, обережності або активного втручання. Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочинної діяльності (своєчасне виявлення розпочатої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, проведення органами внутрішніх справ різних оперативних заходів щодо виявлення работоргівців, пропаганда законодавства про добровільну відмову, усунення умов, які безпосередньо сприяють вчиненню цього злочину тощо). Заходи обережності застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають саму можливість чи перешкоджають продовженню розпочатої злочинної діяльності. Заходи активного втручання – це оперативна робота відповідних державних органів і громадських організацій щодо припинення розпочатого злочину, яких не встигли попередити (затримання під час вчинення незаконних дій, притягнення злочинців до кримінальної відповідальності за інші закінчені злочинні дії, їх арешт тощо).

Зрозуміло, що ефективність заходів запобігання торгівлі людьми потребує наявності добротної оперативної інформації, технічної оснащеності і професіоналізму працівників правоохоронних органів і співробітників громадських формувань.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 25. 06. 2008 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

2. Кримінальний кодекс України [ Електронний ресурс ]: закон України від 05. 04. 2001 р. № 2341-III із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 10. 09. 2009 р. № v020p710-09. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 12. 1960 р. № 1001-05 із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 07.05.2008 р. – Електрон. дан. (3 файли). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

4. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: закон України від 17. 11. 1992 р., № 21/95-ВР зі змінами, внесеними згідно із Законами № 312-ХIV від 11. 12. 98, ВВР, 1999, № 4, ст. 35 № 864-ХIV від 06.07.99.

5. Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми: затверджена постановою КМ України від 25. 09. 1999 р. № 1768. – К., 1999.

6. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю): закон України від 04. 02. 2004 р., № 1433-IV.

7. Иншаков С. М. Криминология: Учебник / С. М. Иншаков. – М.: Юриспруденция, 2000. – 432 с.

8. Кримінологія: Навч. пос. / П. М. Бузало, С. Ф. Денисов, О. В. Кириченко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.

9. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / О. М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В. В. Василевич; під заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 400 с.

10. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 264 с.

11. Кримінологія: навчально-методичний посібник / В. В. Василевич, Т. Л. Кальченко, Н. В. Кулакова та ін.: за ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.

12. Кримінологія: Загальна та особлива частина [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; за ред. проф. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2009. – 288 с.

13. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 4-е изд. перераб. и доп. – М.: Юрист, 2006. – 678 с.

14. Криминология: Учебник. / Под. ред. д.ю.н. В. Н. Бурлакова, д.ю.н. Н. М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т. Питер, 2002. – 432 с.

15. Курс кримінології: Особлива частина: підручник: у 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.

16. Весельский В. К., Пясковський В. В., Сербін М. М. Торгівля людьми в Україні (проблеми розслідування): Навч. Посібник / В. К. Весельский, В. В. Пясковський, М. М. Сербін. – К.: КНТ, 2007. – 266 с.

17. Волков К. А. Противодействие торговле людьми как направление современной уголовной политики // Российский следователь. – 2006. – № 2. С. 34 – 36.

18. Евстифеева Е. В. Организованная преступность и торговля людьми: криминологический и уголовно-правовой анализ: специализированный учебный курс / Е. В. Евстифеева; под ред. доц. Е. В. Кобзевой. – Саратов: Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции, 2004. – 114 с.

19. Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: Монографія / В. О. Меркулова. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – 250 с.

20. Номоконов В. А. Транснациональная организованная преступность: дефиниции и реальность: Монография / В. А. Номоконов. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та. 2001. – 375 с.

21. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / За заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х.: Кроссроуд, 2008. – 364 с.

22. Предотвращение торговли людьми: Учебно-метод. пособие. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 174 с. с илл.

Дата добавления: 2014-01-07