Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема: Культурний ландшафт - культура на природній основі




1. Культурний ландшафт як одна із основних категорій географії культури.

2. Ландшафт природний, антропогенний, культурний – співвідношення та взаємозв’язок.

3. Типи культурних ландшафтів: цілеспрямовано створені, природно сформовані (реліктові та ті, що розвиваються) та асоціативні.

4. Типи асоціативного ландшафту: садибний, палацово-парковий, монастирський, гірничозаводський, військово-історичний (ландшафт поля битви), архаїчний, традиційний сільський, міський.

5. Культурний ландшафт як об’єкт природно-культурної спадщини.

6. Культурне та світоглядне значення відкриття культурного ландшафту.

Лтература до теми:

1. Веденин Ю.А., Кулешова М.Е. Культурный ландшафт как объект культурного и природного наследия // Изв. РАН. Сер. геогр. — 2001. — № 1. — С. 7–14.

2. Замятин Д.Н. Гуманитарная география: Пространство и язык географических образов. — СПб.: Алетейя, 2003. — 331 с.

3. Исаченко А.Г. О двух трактовках понятия «культурный ландшафт» // Известия РГО. 2003. 135. №1. С. 5-16.

4. Каганский В.Л. Ландшафт как земное тело человека и его герменеврирование // Логос живого и герменевтика телесности. Постижение культуры: Ежегодник. Вып. 13-14. – М.: Академический Проект; РИК, 2005.

5. Каганский В.Л. Путешествие в ландшафте и путешествие в культуре // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. 2001, вып.2., с. 3 – 18.

6. Калуцков В.Н. Основы этнокультурного ландшафтоведения: Учебное пособие. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2000. – 96 с.

7. Калуцков В.Н., Красовская Т.М. Представления о культурном ландшафте: от профессионального до мировоззренческого // Вестник Моск. ун-та. — Сер. 5. География. — 2000. — № 4. — С. 3–6.

8. Лаврёнова О. А. Пространства и смыслы: Семантика культурного ландшафта. — М.: Институт Наследия, 2010. — 330 с.

 

Нині у багатьох науках намітилися радикальні зміни в методологічних підходах вивчення дійсності, які підсумовані в поняттях "постнекласичної науки" («нова раціональність»), ключовими положеннями якої є уявлення про "самоорганізацію", "еволюцію", "цілісність" стосовно до системи «природа-суспільство». Конструктивним поняттям постнекласичної науки для формування теорії культурного ландшафту є органічна включеність людини в ціле універсуму.

У соціогуманітарних галузях представлені широкі трактування ландшафту аж до повної його метафоризації та відриву від земного ландшафту, перетворення ландшафту в категорію філософствування. У ландшафтній практиці - куди більш вузькі (сучасний ландшафтний дизайн як облаштування невеликої земельної ділянки).

Культурний ландшафт - земний простір, що включає всі властиві йому природні й антропогенні компоненти.

ЮНЕСКО визначає культурний ландшафт як результат співтворчості людини і природи.

Лавренова О. А. Пространства и смыслы: семантика культурного ландшафта. М., 2010.

По мнению автора, культурный ландшафт — проблемное поле взаимоотношения культуры и пространства, простран­ственных характеристик культуры; это часть семиосферы, где знаками выступают географические объекты, топонимы, ги­дронимы. В ней огромное значение имеют созданные культу­рой смыслы географического пространства. Культура заново структурирует пространство своего обитания, и представления о среде превращаются в знаковую систему. Таким образом, зна­ковая система, создаваемая культурой, генетически связана с базовыми установками и кодами культуры. Реализуясь в про­странстве, любая культура становится пространственным яв­лением, которые невозможно изучать без опоры на концепты ноосферы и пневматосферы.

Работа интересна применением ярко выраженной семио­тической и культурно-философской методологии, а также кон­кретным анализом различных географических пространств, включая семиотику Санкт-Петербурга, Москвы и Перми.

для развития со­временной культуры в целом характерно укрупнение объектов изучения. Город как феномен культуры и социальной жизни вызывает все возрастающий интерес. Здесь встречаются инте­ресы истории, антропологии, социологии, политологии и гео­графии.

Культурний ландшафт - це цілісна, територіально-локалізована сукупність природних, технічних і соціально-культурних явищ, що сформувалися в результаті впливу природних процесів і художньо-творчої, інтелектуально-творчої і життєзабезпечуючої діяльності людей.

Культура завжди - поєднання людини і ландшафту; її важко мислити поза спрямованості до ландшафту (справа не в початкової етимології). Бачення культури передбачає ландшафт - бачення ландшафту передбачає культуру.

Мислячи культуру в ландшафті, ми бачимо його "текстом", один шар якого - культура. Звернувшись до ландшафту, можна багато чого довідатися про культуру. Ландшафт - несподівана сфера культури, її свідоцтво, виворіт. Культура в ландшафті - на відміну від літератури, філософії, мистецтва тощо - "непріглаженная", невідрефлексована. (Але є "культурогені" ландшафти; напр. - Садово-паркові).

Незважаючи на те, що культурний ландшафт - досить «молоде» поняття в науковій думці, воно встигло отримати належне визнання як інструмент вирішення як низки науково-теоретичних завдань у проблемі взаємодії людини і природи, так і соціально-практичних. Останнє особливо актуально, враховуючи масштаб і глибину системної кризи, що охопила світ. У зв'язку з цим у розробці концепції культурного ландшафту беруть участь не тільки представники географічної науки, але й ряду гуманітарних: філософії, культурології. Широкі перспективи застосування теорії культурного ландшафту в сфері оптимізації, гармонізації відносин людини і природи, подальшої культурної еволюції людини, змушують звернути найпильнішу увагу на проблему розробки компонентної структури культурного ландшафту, а також критеріїв їх включення в дану структуру, що часто і породжує жваві дискусії між географами, культурологами і філософами. Можна вважати, що застосування ряду природничих і гуманітарних підходів внесе певну ясність у вирішення даного питання.

Одним з головних компонентів, що опосередковує взаємодію людини з природним шаром ландшафту, є господарство, яке створює середовище життєдіяльності людини. В культурному ландшафті господарська компонента відповідає низці критеріїв:

· виконання екологічних функцій - по підтриманню природного балансу;

· вітальних - по забезпеченню людини дійсно необхідними матеріальними благами при обліку ресурсного порогу природного ландшафту.

Особливо цінними в становленні світоглядних основ такої господарської стратегії є ідеї С.Н. Булгакова, П.Н. Савицького про світобудовчу і духовну функціях господарства як творчого процесу.

Іншим невід'ємним компонентом культурного ландшафту, утворюючим його верхній шар, є духовна культура, що відбиває уявлення про світобудову, про природу, ціннісні орієнтири людини, її ідеали. Всі вони втілені в артефактах, візуальному образі ландшафту.

Звернення до духовно-культурної складової допомагає «прочитати» ландшафт, побачити його ідеальну сторону. У цьому випадку сам ландшафт може виступати неодмінним образом місця, відбитим у свідомості етносу, соціуму, індивіда, і часто є культурною темою в мистецтві.

Осередком вищих духовних смислів, значУщих для людей, які безпосередньо живуть в ландшафті, є святі / сакральні місця. Тому монастирі, церкви, гори, гаї відіграють роль вузлових точок у природно-культурному каркасі ландшафту.

Так, вкорінені людиною в ландшафті святі місця формують етичну поведінку людини по відношенню до культурного ландшафту. Важливість естетичної складової культури в організації культурного ландшафту продемонстрована на прикладі принципів організації простору, покладених в основу організації простору в традиційних культурах. Вміння втілити при організації «місця» естетичні принципи гармонії, чистоти, а отже і краси, демонструють творці багатьох традиційних етнокультур. Крім того, використання аксіологічного методу дозволяє в оцінці освоєного людиною ландшафту керуватися такими індикаторами, як стан природної і культурної спадщини, завдяки чому можна зрозуміти, чи маємо ми справу з культурним ландшафтом або його профанацією.

Категорія використовується для характеристики географічних зон, визнаних як всесвітня спадщина людства.

2. Ландшафт природний, антропогенний, культурний – співвідношення та взаємозв’язок.

Конкретну місцевість з однотипним рельєфом і гірськими породами, певним кліматом, ґрунтами, рослинним і тваринним світом називають природним ландшафтом. У перекладі з німецької мови «ландшафт» означає вид місцевості.

Ландшафт природний – це ландшафт, не перетворений людською діяльністю, а тому він розвивається природно.

Природний ландшафт - це просторове середовище, в межах якого основні ландшафтні компоненти сформувалися й існують без участі людини. Провідну роль в природному ландшафті відіграють рельєф і грунт.

У природному ландшафті складається біогеоценоз - стійкий обмін речовин між всіма компонентами ландшафту. У цьому сенсі природний ландшафт виступає як єдиний живий організм, наділений функціями захисту і самовідновлення. Скелетом цього організму є рельєф: його зміни неминуче викликають зміни у всіх компонентах.

У самому загальному вигляді під антропогенними ландшафтами розуміють один з генетичних типів географічного ландшафту, що утворився в результаті цілеспрямованої діяльності людини або в ході ненавмисної зміни природного ландшафту. Термін "антропо-генний ландшафт" утворений від греч. anthropos - людина і genes - народжений.

Антропогенний ландшафт - географічний ландшафт, змінений господарською діяльністю людського суспільства і насичений результатами його праці. Прикладами такого ландшафту можуть бути оазиси на зрошуваних землях в пустелях, розорані степові рівнини з лісовими смугами, осушені болота.

Свідоме конструювання ландшафту ґрунтується на пізнанні зв'язків як між компонентами ландшафту, так і між його морфологічними складовими частинами (урочищами, горами тощо), і передбачає:

· досягнення максимального відтворення природних (в першу чергу біологічних) ресурсів, запобігання несприятливим природним процесам,

· створення здорового середовища для життя людини,

· раціональну організацію території (науково обґрунтоване співвідношення між охоронними елементами природного ландшафту, с.-г. угіддями, житловими масивами, промисловими підприємствами і т. д.).

При стихійному впливі людини на ландшафт нерідко відбувається різке порушення природної структури останнього і виникають небажані вторинні процеси (ерозія грунтів, розвівання пісків та ін, а також забруднення повітря і природних вод)

До цих пір немає повної ясності і щодо самих об'єктів дослідження - антропогенних ландшафтів: що під ними мається на увазі, де проходить грань між природними і антропогенними ландшафтними комплексами, які їхні відмітні ознаки. Як це зробити, якщо в даний час майже не залишилося ландшафтів, які не зазнали б прямого чи непрямого впливу людини, що проявляється у найрізноманітніших формах. Діяльність людини вплинула на властивості всіх ландшафтних компонентів і ландшафтних комплексів в цілому, а в багатьох випадках зумовила виникнення нових антропогенних ландшафтів. Але навіть найбільш сильно перетворений ландшафт залишається частиною природи, так як розвивається за природними законами.

Антропогенними ландшафтами слід вважати як заново створені людиною ландшафти, так і всі ті природні комплекси, в яких корінної зміни під впливом людини зазнав будь-який з їхніх компонентів, в тому числі рослинність з тваринним світом.

За ступенем зміни природних ландшафтів господарською діяльністю їх можна поділити на такі шість основних груп:

· практично незмінені: льодовики, полярні, високогірні та дуже сухі пустелі, неексплуатовані ліси і луки (в тому числі заповідники) тобто неосвоєні або свідомо зберігаються людиною ландшафти

· слабо змінені, в яких основні природні зв'язку не порушені. Такі раціонально експлуатовані лісу, природні луки, пасовища, водойми та національні парки

· порушені - виникли внаслідок тривалого нераціонального використання природних ресурсів

· сильно порушені, що виникли з тих же причин, що і ландшафти третьої групи і найчастіше в умовах нестійкої рівноваги природних процесів (вторинне засолення і заболочування, рухливі піски, занедбані гірничі виробки

· перетворені - поля, сади, плантації багаторічних культур, сіяні луги, лісонасадження, природні лісопарки. У цих ландшафтах природні зв'язки в тій чи іншій мірі цілеспрямовано змінені. Вони постійно підтримуються шляхом культивації, меліорації, хімізації грунту, розведення корисних людині рослин і тварин, створення полезахисних лісо чагарникових смуг

· штучні ландшафти, створені людиною на природній основі. Це міста і села, промислово-енергетичні та транспортні вузли, гірські розробки, греблі, водосховища.

 

Таким чином, антропогенний ландшафт в тій чи іншій мірі перетворений людиною природний ландшафт, у ньому змінені природні компоненти: водний режим, рослинність, фауна, рельєф і грунт. До нього входять різні споруди, культурні рослини, змінений грунт та ін. Істотна особливість антропогенних ландшафтів - складне поєднання природної самоорганізації та управління з боку людей.

Більшість сучасних ландшафтів належать до антропогенних.

Культурним ландшафтом доцільно називати, з одного боку, будь-який освоєний людиною земний простір. І тоді все просто, вся поверхня землі, якщо вона зазнає впливу людської діяльності, - культурний ландшафт. Але тоді це визначення виявляється занадто широким. Воно може бути доповнене і доповнюється наступним чином, що

культурний ландшафт - це

· освоєний людиною простір земної поверхні

· простір, освоєний не тільки прагматично, але і семантично, що наповнений певним змістом, освоєний символічно

· простір, в якому досить довго може протікати життя досить великої групи людей.

Розуміючи культурний ландшафт широко, просто як освоєний простір, ми не бачимо зараз на земній поверхні нічого, крім культурного ландшафту. Навіть поверхня Антарктиди досить пристойно зачіпається людською діяльністю, взяти хоча б хімізм її снігу. Але якщо ми починаємо розуміти культурний ландшафт з належною часткою вузькості, то виявляється така дивна річ - не всі освоєні території, не всі території, де живуть люди, це культурний ландшафт, споживачам в такому статусі не разом із всіма іншими, а замість всіх інших, і мальовничість - єдине ціноване в таких місцях.

Антропогенний, але не культурний ландшафт.

Один з найбільш істотних критеріїв культурного ландшафту - гармонійне поєднання культурної спадщини, традиційної та сучасної культур.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 3147; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.027 сек.