Правове регулювання відносин у галузі розробки та використання засобів зв'язку і телекомунікацій

В інформаційному праві термін «зв'язок» означає будь-яку передачу, випромінювання або прийом знаків, сигналів, тексту, зображень і звуку або даних будь-якого характеру за допомогою дротових, радіо, оптичних чи інших електромагнітних систем.

Телекомунікацією є передача і прийом звуку, знака, сигналу, письмового тексту, зображення по проводовій, кабельної, оптичної, магнітній, радіо-і інших електромагнітних системах.

Телекомунікаційні мережі та системи - мережі та системи, що забезпечують електрозв'язок та передачу даних.

Зв'язок є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури Республіки Білорусь і функціонує на її території як взаємопов'язаний виробничо-господарський комплекс, призначений для задоволення потреб громадян, органів державної влади (управління), оборони, безпеки, охорони правопорядку в Республіці Білорусь, фізичних та юридичних осіб у послуги зв'язку.

Засоби зв'язку разом із засобами обчислювальної техніки складають технічну базу забезпечення процесу збору, обробки, накопичення та розповсюдження інформації.

Єдина мережа електрозв'язку Республіки Білорусь складається з розташованих на території Республіки Білорусь мереж електрозв'язку наступних категорій:

· мережа електрозв'язку загального користування;

· виділені мережі електрозв'язку;

· технологічні мережі електрозв'язку;

· мережі електрозв'язку спеціального призначення.

Відповідальність за загальне регулювання зв'язку в країні несуть Рада Міністрів Республіки Білорусь і Міністерство зв'язку та інформатизації.

Найважливішим напрямом робіт у галузі зв'язку є розвиток мереж зв'язку, тобто технологічних систем, що забезпечують один або кілька видів передач: телефонний, телеграфний, факсимільний передачу даних та інших видів документальних повідомлень, включаючи обмін інформацією між ЕОМ, телевізійне, звукове та інші види радіо- і проводового мовлення.

Поштовий зв'язок - це вид зв'язку, що представляє собою єдиний виробничо-технологічний комплекс технічних і транспортних засобів, що забезпечує прийом, обробку, зберігання, перевезення, доставку (вручення) поштових відправлень та надання інших послуг поштового зв'язку.

Поштовий зв'язок загального користування - вид поштового зв'язку, що забезпечує прийом, обробку, зберігання, перевезення, доставку (вручення) поштових відправлень, пенсій та допомог, а також поширення друкованих засобів масової інформації та надання інших послуг поштового зв'язку на підставі публічного договору.

Поштові відправлення - відправлення письмової кореспонденції, посилки, упаковані відповідно до встановлених вимог, спеціальні відправлення, грошові перекази, прийняті операторами поштового зв'язку для доставки (вручення) адресату за вказаною адресою.

Засоби зв'язку, в тому числі використовувані для цілей телерадіомовлення, та інші технічні засоби, що є джерелами електромагнітного випромінювання, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Радою Міністрів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, пов'язана з наданням послуг зв'язку, здійснюється на підставі належним чином отриманої та оформленої для цієї мети ліцензії відповідно до закону.

Всі засоби зв'язку, використовувані в мережі зв'язку Республіки Білорусь, підлягають обов'язковій перевірці (сертифікації) на відповідність встановленим нормам і технічним вимогам.

На території Республіки Білорусь підприємства зв'язку створюються і функціонують на основі єдності економічного простору, різноманіття форм власності і в умовах конкуренції.

Мережі і засоби зв'язку в республіці Білорусь можуть перебувати в республіканській власності, власності адміністративно-територіальних одиниць, а також власності фізичних та юридичних осіб, які виступають в якості операторів зв'язку, включаючи іноземні організації та іноземних громадян.

Тарифи на послуги зв'язку встановлюються на договірній основі. У випадках, передбачених законодавством, за окремими видами послуг зв'язку, що надаються підприємствами зв'язку, тарифи можуть регулюватися державою.

При проектуванні та розвитку міст та інших населених пунктів, житлових районів і комплексів, окремих будівель і споруд органи архітектури та містобудування і проектні організації зобов'язані передбачати у відповідності з нормативами будівництво будинків для розміщення підприємств зв'язку.

Кошти, споруди зв'язку, радіочастотний спектр і орбітальні позиції супутників зв'язку перебувають під захистом держави. Порядок охорони засобів, споруд зв'язку і радіочастотного спектру встановлюється законодавством.

Всі користувачі зв'язку на території Республік Білорусь на рівних умовах мають право передавати повідомлення по мережах електричного і поштового зв'язку. Ніякому користувачу не може бути відмовлено в доступі до послуг мережі загального користування.

Оператори зв'язку зобов'язані надавати користувачам послуги зв'язку, які відповідають за якістю стандартам, технічним нормам, сертифікатам, умовами договору на надання послуг зв'язку.

Власники мереж і засобів зв'язку повинні надавати абсолютний пріоритет всім повідомленням, що стосуються безпеки людського життя на землі, в повітрі, космічному просторі, проведенні невідкладних заходів у сфері оборони, безпеки та охорони правопорядку Республіки Білорусь, а також повідомленнями про великі аварії, катастрофи, епідемії, епізоотій і стихійних лихах. Захист прав користувача зв'язку на надання послуг електричного і поштового зв'язку неналежної якості, отримання інформації про такі послуги і про їх виконавців, а також механізм реалізації цих прав регулюється законодавством Республіки Білорусь. Таємниця листування, телефонних переговорів, поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень, переданих по мережах електричного і поштового зв'язку, охороняється Конституцією Республіки Білорусь. Всі оператори зв'язку зобов'язані забезпечити дотримання таємниці зв'язку. Прослуховування телефонних переговорів. Ознайомлення з повідомленнями електрозв'язку, затримка, огляд і виїмка поштових відправлень та документальної кореспонденції, отримання відомостей про них, а також інші обмеження таємниці зв'язку допускаються тільки з санкції прокурора. Посадові та інші особи, працівники зв'язку, які допустили порушення зазначених положень, притягуються до відповідальності. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення з оголошеною цінністю оператор зв'язку відшкодовує відправнику збиток. При невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань при наданні послуг чи виконання робіт у галузі зв'язку користувач має право пред'явити оператору зв'язку, що надає послуги або виконує роботу, претензії, в тому числі вимоги про відшкодування збитку. Міжнародне співробітництво в галузі зв'язку здійснюється на основі міжнародних договорів та угод Республіки Білорусь.

4. Правове регулювання відносин у галузі розробки і використання інформаційних систем з архітектурою «електронного уряду»

В останні роки інформаційно-комунікаційні технології набувають все більшого значення для державного управління. Змінюються процедури, вимоги і підходи до роботи органів державної влади. З метою модернізації державного сектору здійснюється формування «електронного уряду». До теперішнього часу не існує єдиної точки зору на зміст поняття «електронний уряд». Так, «електронний уряд» визначається як організація державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі й поширення інформації, надання послуг державних органів всіх гілок влади всім категоріям громадян електронними засобами, інформування тими ж засобами громадян про роботу державних органів.

Технології «електронного уряду» розглядаються як спосіб переходу на електронний документообіг, скорочення надлишкових функцій в державному управлінні, підвищення відкритості державного управління та усунення корупційності, зниження адміністративних бар'єрів (реалізація принципу «одного вікна»).

Основними завданнями інформаційних систем, що формуються на основі концепції «електронного уряду», є:

1. організація електронного документообігу в органах державної влади;

2. організація інформаційної взаємодії між суб'єктами державної влади всіх рівнів;

3. створення надійних централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних;

4. розвиток електронного ринку товарів і послуг;

5. оптимізація процесу надання державою послуг населенню і бізнесу електронними засобами в інтегрованому вигляді в доступній формі без часових обмежень;

6. перебудова взаємини з населенням, створення форми правління з великим участю громадян для забезпечення відкритості державного управління.

Повноцінне впровадження «електронного уряду» вимагає вирішення цілого комплексу організаційних, технічних, економічних, законодавчих, політичних і кадрових проблем.

Актуальним є проведення теоретичних досліджень з проблеми правового регулювання використання розвиваються інформаційних і комунікаційних технологій.

До основних проблем, характерним для регулювання суспільних відносин у даній сфері, можна віднести:

· регулювання ключових питань на рівні відомчих нормативних правових актів;

· відставання законодавства по відношенню до можливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій у державному управлінні;

· невідповідність правових норм реальним потребам учасників правовідносин.

Важливим елементом у правовому регулюванні є принципи такого регулювання. У сфері інформатизації можна виділити наступні принципи:

· конституційність прийнятих правових актів з урахуванням дійсних потреб суспільства для регулювання суспільних відносин у сфері виробництва, реалізації, споживання та передачі інформації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

· забезпечення права кожного на вільне отримання інформації із загальнодоступних інформаційних систем;

· створення правових умов для широкого використання електронних документів в державному управлінні і цивільно-правовій сфері;

· охорона авторських прав і захист інтелектуальної власності в умовах інформатизації суспільства;

· системно-комплексний підхід до вдосконалення законодавства Республіки Білорусь у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, його гармонізація з законодавствами Російської Федерації, європейської спільноти та нормами міжнародного права;

· гласність і відкритість розробки регулюючих норм шляхом залучення фахівців в області інформатизації до підготовки проектів нормативних правових актів і при їх обговоренні.

Правове забезпечення єдиної архітектури «електронного уряду» має грунтуватися на ряді існуючих нормативних актів, аналізі світової практики, на корегуванні існуючих і прийняття нових нормативних актів за такими напрямами:

1. інформаційну взаємодію держави, бізнесу і суспільства;

2. розробка та впровадження електронних адміністративних регламентів (ЕАР), які дозволять здійснити модернізацію процесів державного управління, вийти на якісно новий рівень взаємовідносин влади, громадян і бізнесу, забезпечивши дебюрократизацію держапарату і усунення зайвих адміністративних бар'єрів;

3. регулювання телекомунікаційного сектора;

4. впровадження системи електронної торгівлі для державних потреб;

5. захист інтелектуальної власності. У цій області проблеми пов'язані з відсутністю затверджених процедур обліку об'єктів інтелектуальної власності як нематеріальних активів; змістом прав на інформаційні об'єкти в Інтернеті (сайт, доменне ім'я, гіперпосилання тощо);

6. транскордонної передачею об'єктів інтелектуальної власності через Інтернет;

7. впровадження електронного документообігу;

8. забезпечення інформаційної безпеки.

У суміжних з Білоруссю державах зараз ведеться інтенсивна опрацювання нормативно-правової бази створення єдиної архітектури «електронного уряду» як в цілому, так і її складових. Активізуються дані процеси і в Республіці Білорусь.

Правове забезпечення впровадження концепції «електронного уряду» має здійснюватися комплексно по всіх основних напрямах. Чітка вироблення стратегії реалізації електронних державних послуг, реформування адміністративних процесів і регламентів на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій в кінцевому підсумку повинно привести до реалізації ідей «електронного уряду».

Дата добавления: 2014-01-06