Патології особистості

Поняття особистості в нормі.

Порушення емоцій і почуттів.

Патологія емоцій може бути зв'язана як з органічними, так і з функціональними поразками мозку. Зміни настрою можуть бути пов'язані з пухлиною, що розвивається, мозку, сифілісом мозку, прединсультного стану.

На емоції впливають інтоксикації, зміни потоків імпульсів від органів при їхній патології. Особливо впливають на емоції гормони, тому спостерігаються зміни емоційних станів при ендокринних захворюваннях, половім дозріванні.

Патологія емоцій може виникнути в результаті крайнього виснаження процесів порушення й гальмування в корі, що наступає внаслідок перенапруги цих процесів.

Патологія емоцій проявляється:

- У вигляді невідповідності переживань дійсному значенню навколишніх впливів.

- При ейфорії – усе навколишнє, навіть об'єктивно шкідливе для людини, сприймається їм в «рожевому кольорі». Прекрасне самопочуття, нерідко зовсім не відповідне до стану здоров'я, приводить до того, що хворий не обертає уваги на прояв хвороби (наприклад, анемія, киснева недостатність при легких ступенях сп'яніння). Якщо ейфорія супроводжується пустотливістю, то можна припустити розвиток пухлини головного мозку або шизофренічний процес.

- При манії (характерної для маніакальної фази МДП) поряд з підвищеним настроєм спостерігається підвищена активність, прагнення в усі втручатися, прискорений плин мислення.

- При дисфории проявляються не відповідні до обставин невдоволення, похмурість, дратівливість, злостивість. Цей стан спостерігається у хворих епілепсією, причому хворі стають небезпечними для навколишніх.

- При депресії – невдоволення тривале, і може бути спрямоване на самого себе, на свій стан. З'являються ідеї самозвинувачення, тенденції до суїциду. Депресії – при МДП, при судинних захворюваннях.

- При емоційній лабільності – настрій частий і різко коливається без скільки-небудь значимого приводу. Цей стан характерний для ослаблених хворих.

- При апатії – майже повністю відсутня емоційна діяльність. Зберігаючи здатність мислити, вони повністю втрачають здатність діяти (важливість емоції). Характерна для Sch і органічних поразок мозку.

- Патологічні афект.

- Амбивалентность.

Особистість – конкретна людина із сукупністю суспільних відносин, психічних і фізичних реакцій, індивідуальність яких виражається внутрішнім щиросердечним миром.

Структура особистості: здатності, потреби, інтереси й переконання, характер, вольові особливості.

Патології особистості становлять особливу главу психіатрії – вчення про психопатії.

Психопатія – цей патологічний розвиток особистості, обумовлене як уродженими або придбаними порушеннями будови й діяльності мозку, так і несприятливим впливом середовища, неправильним вихованням і самовихованням. Психопатія проявляється в дисгармонійності особистості, у неадекватних невідповідних реакціях на зовнішні впливи. Психопатія стоїть на грані психозу, а при декомпенсації стану психопатичної особистості прирівнюються до психічного захворювання.

Розрізняють різні форми психопатій:

- Збудливі – дають бурхливі реакції по незначному приводу, не виносять ніякої перешкоди їх бажанням, часто вступають у конфлікт, у всьому бачать «несправедливість». З патофізіологічної точки зору в них проявляється слабість коркового гальмування.

- Астеничные характеризуються слабістю й истощаемостью процесів порушення й гальмування. Це веде до боязкості й сором'язливості. Дуже вразливі, легко вразливі, цураються людей, особливо малознайомих. Настрій звичайний знижене. Тривожно ставляться до проявів нездоров'я, схильні до нав'язливих побоювань і страхам.

- Психастеніки – те ж, що й в астеніків, але тому що в них різко виражений розумовий склад характеру, то головне, що впливає на їхню поведінку – це постійне внутрішнє обмірковування (так або не так зробив, правильним чи ні був розв'язок і т.д.).

Дата добавления: 2014-01-07