Кредитно-фінансова діяльність

Функції Міжнародного валютного фонду

МВФ виконує такі групи функцій: нагляд за валютною політи­кою країн-членів; кредитно-фінансова діяльність, технічна допомога;

емісія СДР.

Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів у галузі встановлення валютних курсів. Кожна країна зобов'язана ^;- надати МВФ за його запитом інформацію, необхідну для здійснен-^ ня нагляду. Це — інформація про реальний грошовий, бюджетний і зовнішній сектори економіки, про структурну політику уряду (при­ватизація, ринок праці, навколишнє середовище). У процесі нагляду ^\ виявляються потенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати ва-Ілютні курси. За підсумками нагляду МВФ надає урядам відповідні І рекомендації.

І Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консультації, ба-| гатосторонній нагляд, поглиблений нагляд.

у Консультації являють собою підсумкову діяльність місій МВФ, |які щороку навідують країну-члена й ведуть переговори з керівника-|ми основних економічних інститутів, з міністрами фінансів, еконо-|міки, директорами центральних банків. За результатами переговорів Рмісія складає свою думку про стан економіки країни й розробляє від-йіовідні рекомендації. Ці документи доповідаються на засіданні Ви-ЙКонавчої ради, яка приймає остаточне рішення.

Ц Багатосторонній нагляд здійснюється у формі аналізу Виконав-рою радою міжнародної економіки в цілому. Аналіз міститься в спе-Цяіальній доповіді «Світовий економічний огляд» («ЛУогй Есопошіс ІОиіІоок»), на основі якої складається прогноз розвитку світової Економіки на найближчі 2—3 роки. Прогноз включає визначення Йгемпів зростання реального ВВП, інфляції, стану платіжних балансів, |юзмірів зовнішнього боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. У процесі аналізу виявляється місце кожної країни-члена в Міжнародній економіці й специфіка її проблем.

Поглиблений нагляд здійснюється на прохання уряду країни з Ііетою виправлення мікроекономічних дисбалансів. Звичайно він Вроводиться тоді, коли країна опиняється у тяжкому фінансовому становищі, має велику зовнішню заборгованість і просить перенести ^оки платежів по зовнішньому боргу. У такому разі МВФ йійснює поквартальний аналіз економіки країни.,3я наслідками

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин..

аналізу розробляються рекомендації щодо коригування економічної політики; цим рекомендаціям уряд повинен неухильно слідувати.

Ця діяльність є однією з найважливіших функцій МВФ. Вона по­лягає у використанні фінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитуванні за допомогою залучених ресурсів.

Формування ресурсів МВФ. Структура ресурсів фонду склада­ється з двох блоків:

• внесок кожної країни в уставний капітал МВФ відповідно з її квотою;

• запозичені кошти: кредитні лінії від урядів і центральних бан­ків його членів.

Станом на 2ОО8 р. уставний капітал МВФ становив 217 млрд СДР (1СДР°1,5дол.США).

Квоти. Внесок кожної країни в капітал Фонду здійснюється на 25% в іноземній твердій валюті (раніше — золотом), а решта — в на­ціональній валюті. Розміри квот установлюються на підставі частки країни в світовій економіці. При цьому враховуються розмір ВВП країни, пересічномісячні резерви; пересічнорічні поточні платежі й надходження.

Квоти періодично переглядаються, звичайно через кожні п'ять ро­ків, у зв'язку з тим, що змінюється місце країни в світовій економіці.

Фонд також використовує запозичені кошти. За узгодженням з «Групою Десяти» (Г-10), МВФ користується кредитом країн Г-10 в межах ліміту до 17 млрд СДР. Крім того, Фонд одержує позики у центральних банках і казначейств Саудівської Аравії і деяких інших держав. Загальна величина запозичених коштів не повинна переви­щувати 60% загального обсягу квот.

Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється в двох моди­фікаціях:

• угода або трансакція (їгапзасііоп), яка полягає в наданні краї­нам коштів із власних ресурсів Фонду;

• операція (орегаїіоп), яка полягає в наданні посередницьких (фі­нансових і технічних послуг за рахунок запозичених коштів. Кредитні операції здійснюються тільки з центральними банками і стабілізаційними фондами.

Міжнародне регулювання фінансової сфери ______________________

Угода або трансакція не є кредитуванням у повному розумінні І* цього слова. Це фінансова допомога. Вона являє собою обмін наці-I ональної валюти на відповідну суму іноземної валюти. Коли країна |бере кредит МВФ, вона здійснює купівлю іноземної валюти за влас-|иу; коли сплачує борг — здійснює зворотну операцію: викуповує [власну валюту за іноземну.

| Країни-члени можуть використати ресурси МВФ відповідно до їхніх квот. Квота поділяється на 4 частини, які називаються транша-ми. Перший кредитний транш — до 25% квоти. Ця частина квоти на­зивається першою часткою квоти; вона може бути використана авто­матично за першою вимогою. Перша частка квоти називається також д»езервною часткою. Сума позик, що надається Фондом понад резерв-іру частку країни, називається її кредитною позицією. Резервна част-':а і кредитна позиція разом утворюють резервну позицію країни.

Якщо ж країна бажає одержати кошти, що перевищують її резерв-іу позицію, то МВФ виставляє більш жорсткі вимоги для її отри-йання. Особливо вони зростають при наданні третього і четвертого граншів. Умови, які при цьому висуває МВФ, стосуються проведен-ия урядом країни певної економічної політики. Вона повинна бути спрямована на зниження дефіциту національного бюджету до визна-|еного відсотка від ВВП, поліпшення торговельного балансу, обме-кення номінальної заробітної плати до певного рівня. Стабілізаційні Ірограми Фонду включають також скорочення державних витрат на іювіту здоров'я, пенсійне забезпечення. Вони містять часто вимоги Йільшення податків, особливо непрямих, скасування субсидій на Вродовольчі товари. Іноді однією з вимог є девальвація національної |алюти. У зв'язку з цим виконання жорстких програм МВФ в країнах 1-дефіцитом платіжного балансу часто призводить (принаймні, на де-|ікий час) до обмеження життєвого рівня населення.

Механізм фінансування. Фінансові ресурси МВФ надаються у ормі трьох модифікацій, які називаються фінансовими можливос-вми: регулярні, концесійні і спеціальні.

1. Регулярне фінансування поділяється на короткострокове й по-Овжене.

> Короткострокове, або «стенд-бай» (зІапсІ-Ьу) здійснюється в Кежах резервних угод строком на 12—18 місяців. Це фінансування ія виправлення короткострокових макроекономічних дисбалансів.

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Надається траншами в 25% від квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2—7% щорічних. Крім того, надаючи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійний збір у розмірі 0,5% від суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років.

Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вони спря­мовані на підтримку економічних реформ у країнах-членах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років.

2. Концесійне фінансування призначене для найменш розвину­тих країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 доларів. Цей вид фінансування надається на пільгових умовах під 0,5% що­річних з виплатою боргу через 10 років.

3. Спеціальне фінансування надається у зв'язку з надзвичайни­ми обставинами. До них належать стихійне лихо, соціальні завору­шення, різке падіння цін на експортні товари або підвищення їх — на імпортні. Спеціальне фінансування здійснюється також з урахуван­ням труднощів перехідного періоду, що відноситься, зокрема до країн Центральної та Східної Європи.

Для такого виду фінансування створено спеціальні фонди:

• Фонд компенсаційного й непередбаченого фінансування на­дає можливість давати допомогу державам-членам у разі збит­ків від стихійного лиха й інших зовнішніх причин;

• Фонд фінансування буферних запасів призначено для віднов­лення запасів сировини або накопичення його резервів;

• Фонд системної трансформації надає фінансову допомогу країнам, що відчувають труднощі в торговельній та платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки;

• Фонд структурної адаптації призначено для надання допомо­ги в проведенні структурних економічних реформ у країнах, що розвиваються, й мають низький доход, а також для реаліза­ції середньострокових макроекономічних програм. Цей фонд обслуговує також країни з перехідною економікою. Кошти, одержані зі спеціальних фондів, є доповненням до кре­дитних часток країн-членів; вони дають змогу збільшити в МВФ за­пас їхньої національної валюти понад установлені межі.

Розміри фінансування. В рамках регулярного фінансування країна може одержати коштів до 3ОО% своєї квоти; за концесійною угодою — до 50%; спеціальне фінансування здійснюється в розмірі до 30% квоти.

, Міжнародне регулювання фінансової сфери _________

р? Кредитні операції МВФ. Крім фінансових операцій, Фонд здій-

Існює й чисто кредитні. До середини 70-х рок<в кредити надавалися переважно розвинутим країнам; потім ситуація різко змінилася, і.практично всі кредити йдуть до країн, що розвиваються, і країн з пе-;рехідною економікою.

, МВФ часто укладає угоду з країною-членом із зобов'язанням на- ';дати певну суму кредиту в момент її звернення до Фонду. В такому разі країна одержує не готівку, а домовляється про позику на означе­ну суму. Країна може використати цю суму на передбачених угодою ^умовах. Такі кредити можуть бути подовжені на строк, що перевищує ^; започаткований.

І Найменш розвинутим країнам кредити надаються на пільгових |умовах.

| Кредити МВФ, крім прямого призначення, відіграють роль га-І^ранта для одержання країною коштів від інших кредиторів. Якщо [МВФ дав кредит, то це — вираження довіри до країни щодо її плато-їспроможності.

Дата добавления: 2014-01-06