Ь1 і 9.3.2. Міжнародна фінансова корпорація — МФК (Іпіегпаііопаї

І Ріпапсе Согрогагіоп — ІРС)

' Заснована в 1956 р. Штаб-квартира — у Вашингтоні. Нараховує І 79 членів, серед них — Україна (з 1993 р.).

нняс

__ Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню кра­їн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.

Джерела фінансування: внески країн—членів у статутний капі­тал; кредити від МБРР; відрахування від прибутків; кошти від повер­нення кредитів; кошти, залучені на зовнішніх ринках.

Кредитна діяльність. МФК, як правило, кредитує тільки висо­корентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвинутим країнам важче одержати кредит через високу кредитну ставку, яка вище пересічних ставок на.основних ринках позичкових капіталів. Привабливою ж стороною цих кредитів є те, що вони спря­мовані на реалізацію таких проектів, які не одержали б коштів з ін­ших джерел. Звичайно МФК фінансує не більше як 25% загальної вартості проекту, решта коштів відшукується за рахунок приватних компаній і комерційних банків.

На відміну від МБРР, для інвестування коштів МФК не вимагає урядових гарантій. Це позбавляє приватні компанії від державного контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, а й здійснює інвестиції в акціонерний капітал підприємств, іцо ство­рюються, з наступним перепродажем акцій приватним інвесторам. З моменту утворення й до середини 1998 р. МФК здійснила інвестицій на суму 24 млрд доларів [25, с. 470].

Крім своєї головної функції — заохочення приватних інвестицій — МФК надає країнам-членам також і технічну допомогу. В 1986 р. вона заснувала Консультативну службу з іноземних інвестицій для надання допомоги урядам країн, що розвиваються, щодо ефективно­го використання інвестицій. Сфера консультування — капітали, тех­нологія, менеджмент. Видається регулярний довідник «База даних» за новими ринками.

9.3.3. Міжнародна асоціація розвитку — МАР (Іпіегпагіопаї Веуеіортеїн; Азяосіаїіоп — ГОА)

Утворена в 1960 р. Місце знаходження — Вашингтон. Нарахо­вує більше ніж 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати. Друга група — це країни, що розвива­ються, і країни з перехідною економікою.

Міжнародне регулювання фінансової сфери Основні цілі МАР:

сприяння економічному розвиткові країн-членів;

підвищення продуктивності праці;

; • зростання рівня життя в державах-членах, насамперед таких, ^Е що розвиваються.

^ Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу.

Джерела фінансування: прибутки МБРР, внески країн-членів першої і частково другої груп; повернення кредитів, що були надані раніше. В основному ресурси МАР формуються за рахунок «донорів» — країн першої групи. Частка «Великої сімки» становить 80% загальної суми внесків.

Розподіл ресурсів. МАР надає безвідсоткові позики йайбіднішим країнам. Критерієм «бідності» є рівень ВНП на душу населення, що не перевищує 925 доларів. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і погашаються протягом 35—40 років. Решті країн кредит надається за ставкою 5% щорічних.

Кредити надаються в основному на розвиток інфраструктури і І в сільське господарство. Так, у 1998 р. на кредитування сільського; господарства пішло 18% виділених коштів МАР, на освіту — 16, на ^: охорону здоров'я — 14, на транспорт — 13, на енергетику — 12% [25, " с. 69]. Іноді МАР і МБРР спільно кредитують один і той самий об'єкт, ^! якщо на нього необхідні великі кошти. Кредити МАР надаються тіль­ки урядам під їхні гарантії. МАР сформувала Фонд для скорочейня боргів у 1ОО млн доларів; його призначено для найбідніших країн. Кредити надаються в національній валюті держав.

9.3.4. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — БАГІ (МиШІаІегаІ Іпуеаітепі Сиагапіее А§епсу — МІСА)

Заснована в 1988 р. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 172 члени. Україна стала членом БАГІ з 1995 р. Основні цілі:

• сприяння збільшенню припливу інвестицій у країни, що роз­виваються, через надання гарантій, включаючи страхування, за некомерційними ризиками;

• здійснення досліджень, збирання й поширення інформації для сприяння інвестуванню;

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

• надання технічної допомоги країнам, проведення консульта­цій з інвестиційних питань.

Основні напрями діяльності БАГІ. Вона була утворена з тим, щоб залучити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, убезпе­чити їх від некомерційних ризиків і таким чином стимулювати туди потоки інвестицій. До некомерційних ризиків належать: війни, соці­альні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість пере­ведення прибутку за кордон і т. ін.

Гарантії надаються тільки інвесторам із кран—членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років за прямими інвестиціями, за позиками — по­над три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни—члена БАГІ; інвестиція ж може призначати­ся для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.

Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити 0,25—1,25% за кожні 1ОО доларів вартості гарантії.

БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.

9.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів — МЦУІС (Іпїегпаііопаї Сепїег їог 8еи1етепі о{ Іпуеаітепі Оі$ри<:е8 — ІС8Ш)

Заснований у 1966 р., місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 143 члени.

Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Всесвітнього банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

Діяльність МЦУІС. Центр виступає в ролі арбітра між інвесто­ром та урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулю­вання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається перекопати обидві сторони в можливості вирішення конфлікту узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС ви­носить аргументоване рішення на користь однієї зі сторін; така про­цедура має назву арбітражу.

Міжнародне регулювання фінансової сфери ____ 9.4. Регіональні банки розвитку

Розпад колоніальної системи і поява великої групи незалежних держав утворили нову ситуацію па світовому валютно-кредитному ринку. Практично кожна країна, що розвивається, поставила собі за І найважливішу мету провести індустріалізацію, причому в якомога | короткі строки. Ідея прискорення індустріалізації захопила й ті дер-| жави, які вже були незалежними до середини XX ст., але затримались; на аграрній стадії розвитку, наприклад, латиноамериканські країни. ' Для проведення індустріалізації і створення необхідної інфра-' структури необхідні були кошти, які навіть МВФ і МБРР надати в достатньому обсязі не могли. Для вирішення проблеми було створено регіональні банки, які охоплюють велику кількість країн, розташова-• них на одному з континентів. Найчисленнішими за складом учасни­ків і найбільшими за розмірами операцій є Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвитку. Є й інші банки розвитку, які вирішують більш локальні цілі.

Характерною рисою регіональних банків розвитку є участь у них не тільки країн, іцо розвиваються, а й розвинутих країн; остання гру­па країн виконує функції фондів.

Для сприяння соціально-економічним перебудовам у постсоціа-лістичних країнах, що розташовані на великому регіональному про­сторі колишнього СРСР і Центрально-європейських держав, було утворено Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

9.4.1. Європейський банк реконструкції і розвитку — ЄБРР (ТЬе Еигореап ВапЬ їог Кесопяігисііоп апо Веуеіортепї — ЕВІШ)

Був заснований у 1990 р., розпочав діяльність у 1991 р. До цього часу належить початок важливих соціально-економічних і політич­них зрушень у країнах Східної Європи. В громадських і урядових ко­лах цих країн визріло розуміння необхідності переходу до ринкової економіки. Але перебудова всієї структури соціалістичної економіки потребувала неабияких коштів. Для їх поповнення, для стимулюван­ня реформ і було створено ЄБРР.

До складу ЄБРР увійшли всі європейські країни, а також низка неєвропейських країн — Австралія, Єгипет, Ізраїль, Кіпр, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея, СІНА» Японія. Крім того,

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

як нащадки СРСР членами банку стали всі азіатські республіки СНД. Всього учасниками ЄБРР є 60 країн. За статутом ЄБРР його членами можуть стати як європейські, так і неєвропейські країни, але всі вони мають бути членами МВФ.

Управління Банку міститься в Лондоні.

Основні цілі ЄБРР:

• сприяння економічному розвитку і реконструкції країн Цен­тральної і Східної Європи (ЦСЄ), які заявили про свою при­хильність демократичним принципам;

• надання допомоги країнам ЦСЄ в модернізації виробничої бази, в організації конкурентоспроможної підприємницької діяльності в приватному секторі;

• сприяння в залученні інвестицій у виробництво, сферу послуг і фінансовий сектор;

• стимулювання великих економічно обгрунтованих проектів;

• надання технічної допомоги в реалізації проектів;

• сприяння формуванню ринку капіталів;

• сприяння у вирішенні екологічних проблем.

Звертає на себе увагу той факт, що серед найважливіших цілей міжнародного банку.вперше опинились екологічні проблеми.

ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній шляхом інвестування коштів як у нові виробництва, так і в діючі фірми. Він також працює з державними компаніями з ме­тою підтримки процесів приватизації та їх структурної реорганізації. ЄБРР фінансує конкретні проекти переважно приватного сектора. Основними утримувачами кредитів банку є спільні підприємства за участю іноземних спонсорів. Банк фінансує до 35% витрат за проек­том. ЄБРР не надає фінансування підприємствам оборонної, тютюно­вої промисловості, виробництву засобів, що заборонені міжнародним правом, ігорному бізнесу, а також проектам, які можуть негативно впливати на довкілля.

Організаційна структура Банку включає і процедуру прийняття рішень. У багатьох випадках при голосуванні досить простої біль­шості. Але під час обговорення найважливіших питань у Раді керу­ючих або Директораті необхідна кваліфікована більшість (2/3, або 85%, голосів). Кожна країна має кількість голосів, пропорційну своїй квоті в уставному капіталі. Найбільші квоти мають США — 10%, Іта-

Міжнародне регулювання фінансової сфери ______________________

дія, Німеччина, Франція, Велика Британія і Японія — по 8,5%. Таким чином, жодна країна самотужки не може заблокувати рішення.

Формування ресурсів. При утворенні ЄБРР його капітал фор­мувався шляхом випуску акцій на суму 10 млрд ЕКЮ. Потім капі­тал значно збільшився (в 1996 р. подвоївся). Власний капітал банку в 2ОО8 р. становив 20 млрд. євро [56].

Квоти в уставному капіталі розподіляються таким чином (%):

країни-члени ЄС, ЄІБ і власне ЄС........51

країни ЦСЄ.............................................. 13

решта європейських країн......................12

неєвропейські країни..............................24

Отже, країнам Європейського Союзу належить вирішальний вплив в ЄБРР.

| Фінансові ресурси банку формуються також з позичкових ко-| штів, коштів, одержаних у погашення позик, з виручки від реалізації І інвестицій в акціонерний капітал.

ї._. ЄБРР заснував спеціальні фонди на кошти з доходів, одержаних | від інвестицій. Ці фонди призначені для підготовки інвестиційних І проектів і здійснення інвестицій у країни-члени. Кошти фондів вн-ї користовуються для кредитування низькорентабельних галузей со-^ ціальної інфраструктури.

; Кредитно-інвестиційна політика ЄБРР. Відповідно з основни­ми цілями банку його політика спрямована насамперед на підйом і структурну перебудову країн Центральної і Східної Європи. Діяль­ність ЄБРР у цьому напрямі досить різноманітна і перспективна. Вона включає: надання кредитів на розвиток виробництва; інвесту­вання в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання-по­зик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є фінансовий сектор, енергетика, телекомуні­кації, транспорт і агробізнес..

ЄБРР перетворився на значного інвестора в країнах ЦСЄ: па ньо­го припадає 15% усіх прямих капіталовкладень у регіоні; переважна їх більшість йде в приватний сектор.

У 2ОО4 р. в економіку України ЄБРР інвестував коштів на 267 млн євро, а усього з початку діяльності — 1519 млн євро. Основні сфери інвестування: транспорт, АПК, банки, обробна промисловість. Зокрема, ЄБРР здійснив інвестування у сталеливарний комбінат

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

у Донецьку, «Укрзалізницю» (для введення у експлуатацію ліній швидкісних поїздів), Рубіжанський картонно-тарний комбінат, про­дуктову фірму «Чумак» (у 2ОО4 р. фірма отримала від ЄБРР довго­строковий кредит у розмірі 10 млн дол.).

Для підтримки малих і середніх підприємств ЄБРР надає кошти вітчизняним фінансовим посередникам (комерційним банкам), які кредитують такі підприємства. Для України Банк затвердив нову програму фінансування середнього, малого й мікробізнесу на суму 2ОО млн доларів. Відкриті кредитні лінії для банків «Ажіо» і «Фо­рум». Крім того, ЄБРР відкрив свою першу іпотечну кредитну лінію українському банку «Аваль» [56].

ЄБРР здійснює великі програми з охорони навколишнього серед­овища по регіону Балтійського моря, дельти Дунаю, водного серед­овища Чорного моря.

9.4.2. Міжамериканський банк розвитку — МаБР (Іпїег — Атегісап Пеуеіортепі Вапк — ГОВ)

Утворено в 1959 р. Місцезнаходження — Вашингтон. До нього входять 26 латиноамериканських держав, США, Канада, Японія й 14 країн Західної Європи та ще деякі азіатські країни; кількість акціоне­рів МаБР дорівнює 47.

Основною метою МаБР є фінансування проектів технічного й економічного характеру в країнах, що розвиваються, цього регіону. Для цього банк надає кредити і гарантії.

Ресурси банку складаються із внесків країн-членів і запозичених коштів. Сплачена частка уставного капіталу складає 10%. Капітал банку поділяється на ординарні кошти, позарегіональні кошти і спе­ціальні фонди.

Ординарний капітал утворюють країни регіону; він становить майже половину загальних коштів. Позарегіональні кошти утворю­ються за рахунок країн, що не належать до цього регіону. Банк має також численні фонди, найважливіший з яких — Фонд для спеціаль­них операцій.

Відповідно з квотами, в уставному капіталі Банку розподіляєть­ся кількість голосів. Кожна країна має 135 базисних голосів плюс 1 голос на кожну акцію своєї частки в капіталі банку. Понад третину голосів належить США.

Міжнародне регулювання фінансової еф ^ -______________________

Кредитна діяльність. Банк надає позики для фінансування будів­ництва народногосподарського об'єкта; позика при цьому становить половину загальної вартості об'єкта. Відсоткова ставка за кредитами ординарного і позарегіонального капіталу дорівнює в середньому 10%, строк кредитів — від 10 до 15 років. Ставка кредитів із спеціаль­ного фонду коливається в межах 1—4%, строк — від 20 до 40 років.

Банк надає кредити двох видів: «жорсткі», які надаються на рин­кових умовах, і «м'які» — пільгові позики зі спеціального фонду під невисокий відсоток. Банк може надавати кредити як державним, так і приватним позичальникам. Приватним позичальникам позики нада­ються під відповідні гарантії.

Кредити МаБР мають цільове призначення; основна їхня части­на спрямовується в енергетику, сільське господарство і рибальство. Найбільшу кількість коштів одержали нові індустріальні країни регі­ону — Бразилія, Мексика і Аргентина. Створено філію МаБР — Між­американську інвестиційну корпорацію.

Інвестиційна діяльність МаБР досить інтенсивна. Для фінансу­вання проектів використовуються кредити й гранти. Гранти обмеже­ні й надаються переважно приватним підприємствам. Банк допомагає своїм членам отримати доступ до міжнародних фінансових ринків, надаючи їм гарантії.

9.4.3. Африканський банк розвитку — АфБР (Авгісап Оеуеіортеиі: Вапіс — АВВ)

і- Заснований у 1964 р. До його членів входять 53 африканських ^: країни і 24 неафриканських. Місцезнаходження — м. Абіджан (Кот-д'Івуар). Спочатку, згідно зі Статутом банку, його членами мали бути лише африканські держави. Але гостра нестача коштів змусила залу­чити й деякі розвинуті країни до формування капіталу. В 1973 р. було створено Африканський фонд розвитку, формально незалежний, але по суті він є складовою чистиною структури АфБР. Членами фонду стали високорозвинуті держави (США, Японія, Канада, деякі захід­ноєвропейські держави), а також Саудівська Аравія і Кувейт.

Мета банку — сприяти економічному й соціальному прогресу аф­риканських країн.

Основні цілі АфБР:

• фінансування інвестиційних програм і проектів;

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

• сприяння державним і приватним інвестиціям;

• організація спільного фінансування (з іншими міжнародними організаціями розвитку);

• надання технічної допомоги країнам—членам регіону у підго­товці проектів розвитку.

Ресурси банку складаються із внесків, переважну частину яких дають розвинуті країни. За розмірами капіталу АфБР — найбільший серед регіональних банків розвитку. Найбільша квота в уставному капіталі АфБР у США (17,0%); Японія має 14,0 %, Німеччина - 10,5, Франція й Канада — по 9,0%.

Кредитна діяльність. Кредити надаються тільки африканським країнам. Звичайний кредит надається строком на 12-20 років, з рахунка 9,5% щорічних плюс комісія в розмірі 1% [54, с. 24]. За пільговий кре­дит стягується збирання в 0,75%, період пільги — від 3 до 5 років.

9.4.4. Азіатський банк розвитку — АзБР (Авіап ОеуеІортеШ; Вапк — АСВ)

Засновано в 1965 р. Місцезнаходження — м. Маніла (Філіппіни). Членами банку є 64 держави, в тому числі 18 неазіатських (наприклад, Австралія).

Головна мета — сприяти економічному прогресу азіатських країн, що розвиваються.

Ресурси банку формуються за рахунок внесків, переважно розвинутих країн. Найбільша квота в уставному капіталі належить Японії — 26%; Австралія має 11%. Частка неазіатських держав (крім Австралії) становить 33%. Таким чином, на всі країни, що розвиваються, припадає лише 30% від усієї квоти. Станом на 2ОО6 р. капітал АзБР дорівнював 3,5 млрд дол.

Кредитна діяльність.АзБРздійснюєдовгострокове кредитування. З 1995 р. практикує надання часткових гарантій за некомерційними ризиками. Пріоритетним об'єктом кредитування є енергетика.

У 1973 р. банк заснував Азіатський фонд розвитку (АФР), призначений для надання безвідсоткових кредитів найбіднішим азіатським країнам на строк до 40 років з виплатою комісії' в 1% щороку.

У 1995 р. банк виділив кредит Казахстану на суму 120 млн доларів, залучаючи, таким чином, до своєї сфери азіатські республіки

Міжнародне регулювання фінансової сфери

^: колишнього СРСР [6, с. 299]. Найбільшу суму кредитів за весь час існування банку одержали Індонезія, Республіка Корея, Філіппіни, Пакистан і Таїланд, тобто країни, що відзначаються динамізмом роз-витку. На кінець 2ОО5 р. найбільшим боржником АзБР став Китай

| (15 млрд дол.).

[ 9.4.5. Ісламський банк розвитку — ІБР (Іаіатіс Оеуеіортепі Вапк — ГОВ)

', Засновано в 1975 р. Місцезнаходження — м. Джідда (Саудівська

: Аравія). Банк утворено за рішенням Організації Ісламська конферен-

; ція, яка нараховує 51 державу.

і; Мета ІБР — сприяти економічному розвитку ісламських держав і

І мусульманських громад в інших державах.

[, Кредитна діяльність. Банк надає ресурси для фінансування зо­внішньоторговельних операцій і проектів в інших сферах економіки.

| Особливістю банку є те, що він не стягує відсотків за наданий кредит,

| оскільки це суперечить принципам шаріату, який забороняє одер­жання прибутку, не основаному на власній праці. Позики надають-

'. ся безвідсотково, лише за обслуговування встановлена деяка випа-

• города. Водночас банк здійснює інвестиції в об'єкти промислового і сільськогосподарського призначення, від чого одержує відповідний прибуток.

9 •5. Банк міжнародних розрахунків — БМР (Вапіг/ог Іпіетаііопаї 8еМетепІ8 — ВІЗ)

БМР— один з найстаріших міжнародних банків. Його було засновано в 1930 р. на підставі міжурядової угоди шістьма державами — Великою Британією, Бельгією, Німеччиною, Італією, Францією та Японією. Членом банку стала також Швейцарія, на території якої функціонує (м. Базель). Первісним призначенням банку було врегулювання виплат німецьких репарацій за результатами Першої світової війни. В 30-ті роки склад БМР поповнився іце низкою європейських країн, а в повоєнний період — і неєвропейськими країнами, в тому числі США, Австралією, ПАР та ін. Зараз кількість членів — 54 країни.

Суттєва особливість БМР полягає в тому, що його головними передплатниками є центральні банки країн-членів. З цієї причини

_______ Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних еібяосми...

БМР часто називають «банком центральних банків». Крім того, учас­никами БМР є і деякі приватні комерційні банки, зокрема великі аме­риканські банки групи Моргана.

Банк міжнародних розрахунків — акціонерне товариство. Грошо­вою одиницею, яку він використовує, є золотий швейцарський франк із вмістом 0,29 г чистого золота.

Формування ресурсів. Основне джерело — позичкові кошти (вклади) центральних банків країн-членів в іноземній валюті або зо­лоті. Вклади короткострокові, до трьох місяців. Ці кошти БМР розмі­щує на ринкових умовах в інших центральних банках, міжнародних організаціях і банках-кореспондентах для одержання прибутку і ви­плати відсотка за вкладами.

Основні цілі і функції БМР:

• сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними ре­зервами;

• обговорення стратегічних питань валютної політики країн-членів;

• виконання функцій агента по виконанню міжнародних фінан­сових угод країн-членів;

• дослідження в галузі валютної і грошової політики в інтересах центральних банків.

Відповідно до основних функцій БМР здійснює купівлю-продаж і зберігання золота, депозитно-позичкові операції з центральними банками, операції з валютою і цінними паперами на міжнародних ринках.

Одна з найважливіших функцій БМР — регулювання міжнарод­них розрахунків і розроблення нормативних документів з банків­ського нагляду. З цією метою при БМР утворено три комітети: Ба-зельський комітет з банківського нагляду, Базельський комітет по системах платежів і розрахунків, Постійний комітет по євровалютах.

Завданням Базельського комітету з банківського нагляду є роз­робка принципів ефективного банківського нагляду для поперед­ження банківських криз. Комітет розробив низку документів, якими керуються практично всі країни світу. Крім того, розроблено норми й нормативи міжнародної діяльності в різних галузях.

З 90-х років в сфері уваги Комітету опинилися країни Централь­ної і Східної Європи. Органи нагляду великої групи країн цього регі-

Міжнародне регулювання фінансової сфери

ону (серед них — Україна) утворили регіональну Групу банківського нагляду країн ЦСЄ. Комітет підтримує Групу, надає їй експертну й інформаційну допомогу, допомогу в підготовці фахівців. Служба бан­ківського нагляду Національного банку України підтримує тісні кон­такти з членами Групи, бере активну участь у роботі її органів.

БМР підтримує тісні контакти з міжнародними інститутами валютно-кредитного ринку, насамперед з МВФ і Групою Всесвітньо­го банку. Особливі відносини БМР має з «Групою Десяти» (Г-10), чиїм фактичним валютно-фінансовим центром він є.

З 80-х років БМР здійснює новий вид діяльності. Він надає про­міжний кредит країнам, які очікують кредит від МВФ і перебувають у складному фінансовому становищі. Робиться це для того, щоб під­тримати економіку цих країн до одержання кредитів МВФ.

Дата добавления: 2014-01-06