Лекція 9. Основні закони, категорії та принципи діалектики

Діалектика — це особливий стиль мислення і особливе сві­тосприйняття, побудовані на уявленнях про розвиток і взаємодію всього існуючого/Діалектичне світосприйняття має свою альтерна­тиву — метафізику.

Діалектика вважається також особливим, переважно філософським методом пізнання світу, хоча загалом цей метод універсальний, придат­ний також і для науки, подекуди і для повсякденного вжитку.

Діалектика розглядає дійсність:

а) як таку, що перебуває у процесі безперервного розвитку «по спіралі», коли кожен новий етап містить у концентрованому вигляді найзначніші досягнення попередніх етапів;

б) суперечливу, що складається з різних, частіш за все протилеж­них, аспектів;

в) цілісну і взаємопов'язану при всій своїй суперечливості (на­приклад, пов'язані між собою світло і тінь).

Виділяють три етапи в історії діалектики:

• антична суб'єктивна діалектика (Зенон, софісти, Сократ). Голов­ний зміст — використання діалектичних прийомів для обґрунтування своєї філософської позиції; діалектика як мистецтво дискусії;

• класична об'єктивна діалектика (Ґ.Теґель, Ф. Енґельс). Голов­ний зміст — розробка форм і методів логічного мислення, що дозво­ляють відтвори™ світ таким, яким він є насправді;

• сучасна нелінійна діалектика (герменевтика, П. Рікьор). Голо­вний зміст — розкриття і тлумачення множинності сенсів, прихованих у навколишньому світі.

Сучасна нелінійна діалектика також визнає взаємопов'язаний, мін­ливий характер навколишньої дійсності і, можливо, надає цьому навіть більшого значення, ніж класична діалектика Геґеля. Однак, на відміну від останньої, сучасна діалектика намагається не примирити, «зняти» протилежності, не об'єднати їх у синтетичній єдності, а навпаки, ви­явити якомога більше різноманітних аспектів дійсності. Ці аспекти не зводяться один до одного, а співіснують у різноманітній єдності навколишнього світу і вважаються рівноправними.

Класичний діалектичний метод спирався на певну тео­ретичну основу. Теорія діалектики (діалектика як теорія)

визнавала в природі, суспільстві і людському мисленні наявність трьох фундаментальних законів: закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, закону єдності та боротьби протилежностей і закону запе­речення заперечення. Вони називаються основними, універсальними законами діалектики, оскільки буцімто, по-перше, притаманні усім сфе­рам дійсності, тобто діють у природі, суспільстві та пізнанні; по-друге, розкривають глибинні підвалини руху та розвитку, їх джерело, механізм переходу від старого до нового, зв'язки нового зі старим, відношення заперечення до заперечуваного.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні стверджує: якщо кількісні зміни перевищують певну міру, відбувається різкий якісний стрибок. Наприклад, нагріта до 100°С вода перетворюється на пару, хоча за нижчої температури залишається просто гарячою водою.

Закон єдності та боротьби протилежностей стверджує: усе в світі має свою протилежність. Виникнення, розвиток, нарешті, розв'язання протилежностей є джерелом і причиною будь-якого Руху.

Закон заперечення проголошує: нове з'являється шляхом запе­речення старого. Водночас воно є поверненням до цього старого на значно вищому рівні. Наприклад, зернина породжує колос, у якому згодом дозріє велика кількість таких самих зернин.

Категорії діалектики — універсальні логічні форми мислення, в яких відображаються загальні зв'язки, властивості і відношення, що мають місце в об'єктивній дійсності. У категоріях сконцентровано досвід і предметно-практичну діяльність багатьох поколінь людського суспільства. Без понять і категорій, у яких знаходять своє відображення і втілення результати пізнання, саме пізнання було б неможливим.

Головна категорія класичної геґелівської діалектики — «зняття», себто збереження явища чи поняття у видозміненому вигляді. Кожен наступний етап акумулює в собі досягнення попередніх. Це означає, що у процесі розвитку не відбувається розривів: навпаки, на перший по­гляд непорівнянні явища можуть і повинні бути синтезовані, «зняті».

Дата добавления: 2014-01-07