Контроль і ревізія фінансових результатів діяльності підприємств

ЛЕКЦІЯ 10. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10.1. Контроль і ревізія фінансових результатів діяльності підприємств.

10.2. Контроль і ревізія фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства.

10.3. Контроль і ревізія використання оборотних коштів.

10.4. Контроль і ревізія фінансового стану підприємства.

Підсумки фінансово-господарської діяльності підприємств визнача­ються на завершальній стадії виробничої і комерційної діяльності. Впро­вадження ринкових відносин, приватизація і комерціалізація підприємств галузей виробничої сфери і торгівлі, розвиток зовнішньоекономічних відносин, перехід до вільної оптової торгівлі замість лімітованого розподі­лу, право вибору торгового партнера та інші істотні заходи сприяють підвищенню зацікавленості товаровиробників у боротьбі за споживача і збільшенні кінцевих результатів виробничо-комерційної діяльності. Основним критерієм діяльності підприємства є прибуток, його розподіл на загальнодержавні потреби і потреби підприємства для самофінан­сування і розвитку науково-технічного прогресу в умовах ринку.

В цих умовах завдання ревізії полягає у визначенні достовірності бухгалтерського обліку і звітності про фінансові результати діяльності, фінансового ста­новища підприємства, правильності розподілу прибутку. Відповідно до цього моделлю ревізії результатів фінансово-господарської діяльності підприємства визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні при­йоми перевірки. Об'єктами ревізії є бізнес-план (баланс доходів і видатків), загаль­ний фінансовий стан підприємства, його стабільність і фінансова мобіль­ність, ліквідність. Дослідження зазначених об'єктів зумовлює перевірку достовірності даних обліку і звітності.

Основними джерелами інформації для ревізії є законодавчі акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність, її планування, облік і контроль, а та­кож звітні дані про роботу підприємства за досліджуваний період, які дають змогу ревізорам зробити висновки про достовірність обліку і звіт­ності фінансово-господарської діяльності підприємства, правильність роз­поділу прибутку між власниками і державою, акціонерами, замовниками тощо. При здійсненні ревізії фінансових результатів підприємства застосо­вують найбільш поширені дедуктивні методи дослідження. За даними звітності шляхом економічного аналізу, статистичних розрахунків і економіко-математичних методів ревізія виявляє фактори, які впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Далі з використанням документальних методичних прийомів встановлюються конкретні факти безгосподарності.

Важливим джерелом інформації для перевірки фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс підприємства (ф.№ 1). Його значення у цьому настільки велике, що аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу. Разом з балансом джерелом даних для ревізії є також інші форми звітності: Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф.№ 3), Звіт про власний капітал (ф.№ 4) тощо. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства – це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо.

Проміжні фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів, надання послуг. Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробництво ко­штів підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на виробництво реалізованої продукції визначається чистий результат (прибуток чи збиток) від реалізації.

Як правило, показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до се­редньої вартості основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність підприємства.

Як підтвердила практика, в умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підпри­ємства становить прибуток. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності. Зростання прибу­тку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок при­бутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його формування, так і розподілу.

Практика показала, що з метою якісного одержання результатів ревізії, її доцільно проводити по етапах, кожен з яких має свій економічний зміст.

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт,

послуг).

Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації без податку на додану вартість і витратами на виробництво, на управління підприємством та реалізацію продукції. У собівартість продукції при визначенні прибутку включа­ють: матеріальні витрати; амортизацію основних засобів; витрати на опла­ту праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати, по­в'язані з виробництвом продукції продукції.

2. Визначення суми балансового прибутку.

Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареа­лізаційних операцій включають: доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних папе­рах, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належить перерахуван­ня до бюджету прибутку, одержаного внаслідок порушення державної дисципліни цін, недодержання стандартів і технічних умов, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за не­своєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

3. Визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до

бюджету.

При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор керується чинними нормативними документами з питань оподат­кування, а також переліком пільг, які надаються суб'єктам підприємниць­кої діяльності при обчисленні податків. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амор­тизації. Валовий дохід — загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності. Валові витрати виробництва і обігу платника податку — це компен­сація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених пода­тковим законодавством.

4. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у

розпорядженні підприємства.

Чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визнача­ються підприємством самостійно.

Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції. У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом під­приємства, частина чистого прибутку передається у власність членів тру­дового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондії підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07