Функції та принципи страхування

Економічна суть та характерні ознаки страхування як економічної категорії

Економічна сутність страхування як економічної категорії може бути визначена так: це система економічних, замкну тих, перерозподільних відносин, що охоплюють, по-перше, утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів, по друге, його використання для відшкодування майнових збитків унаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги при настанні різних ситуацій в їх житті.

Офіційне, з юридичної точки зору, визначення терміна страхування наведено в Законі України "Про страхування" (2001), відповідно до норм якого с трахування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1).

Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільних відносин ґрунтується на виділені таких специфічних його ознак:

1) наявність у страхових відносинах не менше двох сторін та збіг їх інтересів;

2) страхування породжує грошові перерозподільні відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх. Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій;

3) страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;

4) страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду, та цільове використання страхових резервів (фондів) виключно на покриття наперед визначених збитків, які можуть відбутися в тих чи інших випадках.

Функції страхування – зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії. Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то, на нашу думку, воно виконує такі основні функції: ризикову; створення і використання страхових резервів (фондів); заощадження коштів; превентивну (попереджувальну); контрольну. Окремі автри виділяють ще інвестиційну функцію.

Ризикова – передача страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування.

Створення і використання страхових резервів – накопичення страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком.

Заощадження коштів – накопичення коштів страхувальника його внесками, частками певного значення, обумовлених у договорі страхування, і у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, повернення заощаджуваних коштів страхувальнику (особисте страхування) чи інше за умов страхування (майнові види). При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні об’єми коштів, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних програм суспільства.

Превентивна – фінансування засобів для запобігання страхової події, обумовленої договором страхування.

Контрольна – виражає властивість страхування до суто цільової використання коштів страхового фонду. Ця функція проявляється одночасне з попередніми в конкретних страхових відносинах. Відповідно до неї здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Інвестиційна – спрямована на поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.

Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких специфічних принципах:

Вільний вибір страхування і виду страхування (при добровільних видах страхування).

Страховий ризик –ймовірна подія або сукупність події, на випадок яких здійснюється страхування.

Страховий інтерес – пов'язаний із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у збереженні об'єктів, у які вкладені гроші, життя та здоров'я при настанні різних несприятливих подій та нещасних випадків. Страховий інтерес повинен:

Максимальна сумлінність – висока довіра між сторонами.

Виплата відшкодування у розмірі реального збитку. Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку, тобто матеріальний і фінансовий стан страхування після відшкодування збитків має бути таким самим як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік зниження рівня відшкодування на суму франшизи.

Франшиза – обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Визначається в грошовій формі або в відсотках до страхової суми.

Розрізняють два види франшизи:

1) умовна франшиза – страховик звільнюється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, і збиток підлягає відшкодування повністю, якщо його розмір перевищує франшизу;

2) безумовна франшиза – відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Суброгація – передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Контрибуція – право страховика звертатися до інших страховиків, які за переданими полісами несуть відповідальність перед одним конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

Співстрахування і перестрахування – дії страховиків по перерозподілу відповідальності за взятий на страхування ризик, коли прийнятий ризик значною мірою перевищує їх фінансову спроможність і надійність по виконанню своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових компаній за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.

Дата добавления: 2014-01-07