Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття системного підходу, його основні риси й принципи

Основні питання

ТЕМА 2. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Контрольні запитання

 

1. Дати визначення поняття „наука”.

2. 3 яких елементів складається наука як система?

3. Чим відрізняються наукові знання від звичайних знань?

4. Кого можна називати вченим?

5. Яка головна мета науки?

6. Охарактеризуйте цілі та функції науки.

6. Для чого потрібні наукові дослідження?

7. Що таке наукова діяльність?

9. Чому наука є видом економічної діяльності?

10. Що таке класифікація наук і для чого вона потрібна?

11. У чому полягає специфіка розвитку суспільних наук?

12. Зробіть загальний огляд класифікації економічних наук.

13. Якi фази включає цикл розвитку науки?

14. Яке існує принципове розходження між природними i суспільни­ми науками?

15. Що є метою теоретичних досліджень?

16. У чому вiдмiннiсть пояснювальної функції і функції науки, що прогнозує?

17. Назвіть основні категорії науки.

18. Принцип як категорія науки.

19. У чому зв’язок між фактом, гіпотезою і законом?

20. У чому різниця категорій „поняття” і „визначення”?


 

Мета лекції – визначити концепції системного підходу в науковій творчості, сформулювати принципи системного підходу для подальшого застосування на практиці, навести інформацію про теорію систем, довести необхідність використання системного підходу в управлінні.

 

Ключові поняття: система, системний підхід, системний аналіз, теорія систем, компоненти системи, границі системи, синергія, системостворюючий елемент, перетворення системи, еквіфінальність.

 

1. Поняття системного підходу, його основні риси й принципи.

2. Теорія систем.

3. Значення системного підходу в управлінні.

 

На протязі минулого століття відбувається небачений прогрес знання, що, привів до відкриття й нагромадження безлічі нових фактів, відомостей з різних областей життя і тим самим поставив людство перед необхідністю їхньої систематизації, відшукання загального в частковому, постійного в змінах. Це викликало появу специфічного підходу в науці до розгляду і вивчення явищ, що отримав назву системного підходу і базується на понятті „система”. Однозначного поняття системи не існує. У найбільш загальному вигляді під системою розуміється сукупність взаємозалежних елементів, що утворять певну цілісність, деяку єдність.

Системний підхід як загальметодичний принцип використовується в різних галузях науки й діяльності людини. Гносеологічною основою (гносеологія – розділ філософії, що вивчає форми й методи наукового пізнання) є загальна теорія систем, початок яким поклав австралійський біолог Л. Берталанфі. На початку 20-х років молодий біолог Людвіг фон Берталанфі почав вивчати організми як певні системи, узагальнивши свій погляд у книзі „Сучасна теорія розвитку" (1929). У цій книзі він розробив системний підхід до вивчення біологічних організмів. У книзі „Роботи, люди й свідомість" (1967) він переніс загальну теорію систем на аналіз процесів і явищ громадського життя. У 1969 вийшла його книга „Загальна теорія систем", де Берталанфі перетворює свою теорію систем у загальдисциплінарну науку. Призначення цієї науки він бачив у пошуку структурної подібності законів, установлених у різних дисциплінах, виходячи з яких можна вивести загальносистемні закономірності.

Визначимо риси системного підходу.

Системний підхід – форма методологічного знання, пов'язана з дослідженням і створенням об'єктів як систем, і відноситься тільки до систем.

Ієрархічність пізнання, що вимагає багаторівневого вивчення предмета: вивчення самого предмета – „власний” рівень; вивчення цього ж предмета як елемента більш широкої системи – „вищий” рівень; вивчення цього предмета у співвідношенні зі складовими даного предмета елементами – „нижчий” рівень.

Системний підхід вимагає розглядати проблему не ізольовано, а в єдності зв'язків з навколишнім середовищем, осягати сутність кожного зв'язку й окремого елемента, проводити асоціації між загальними й локальними цілями.

Для системного методу характерний цілісний розгляд визначеної сукупності об'єктів – матеріальних або ідеальних, – при якому з'ясовується, що їхній взаємозв'язок і взаємодія приводить до виникнення нових інтегративних властивостей системи, що відсутні в складових її об'єктів.

Коли говорять про склад системи, то мають на увазі ті компоненти, частини або елементи, з яких вона складається. Найменшими одиницями системи служать елементи, з яких можуть бути утворені окремі її частини – підсистеми. Звичайно такі підсистеми зустрічаються й в ієрархічно організованих системах, до яких відносяться багато соціальних і живих систем. У них підсистеми становлять собою відносно автономні, самостійні системи меншого розміру. Оскільки вони беруть участь у здійсненні єдиної мети всієї системи, то їхнє функціонування і діяльність підлеглі задачам загальної системи і керуються нею. У той же час у рамках системи вони здійснюють свої особливі функції і тому мають відносну самостійність. Типовим прикладом ієрархічної системи в управлінні персоналом може служити організаційна структура управління підприємством, що складається з керівної та керованої підсистем. У свою чергу, ці підсистеми містять у своєму складі певні підрозділи, такі, як бухгалтерія, відділ кадрів, виробничий відділ, відділ збуту. Ці відділи, в усякому разі, можуть бути складені з підвідділів чи груп, які, в свою чергу, сформовані з працівників підприємства. Усі подібні системи складаються з підсистем різного рівня, в яких кожен нижчий рівень підлеглий вищому, але в той же час має відносну самостійність. Саме вони мають найкращі умови для свого розвитку.

Структурою системи називають зв'язок і взаємодію між її елементами, завдяки яким виникають нові інтегративні властивості системи, відсутні в її елементів.

З урахуванням сказаного визначається поняття системного підходу.

Системний підхід – це підхід до дослідження об'єкта (проблеми, явища, процесу) як до системи, в якої визначені елементи, внутрішні й зовнішні зв'язки, що найбільш істотним чином впливають на результати його функціонування, а мета кожного з елементів виходить із загального призначення об'єкта.

Системний підхід в економічних науках – це такий напрямок методології наукового пізнання й практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого об'єкта як складної цілісної соціально-економічної системи.

Далі розглянемо основні принципи системного підходу (системного аналізу).

Цілісність, дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле й у той же час як підсистему для вищих рівнів.

Ієрархічність будови, тобто наявність множини (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре помітна на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, кожна організація є взаємодією двох підсистем: керуючої й керованої. Одна підпорядковується іншій.

Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язок в рамках конкретної організаційної структури, як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

Множинність, що дозволяє використовувати велику кількість кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Системний аналіз із практичного боку є системою методів дослідження і проектування складних систем, пошуку, планування і реалізації змін, призначених для ліквідації проблем; з методологічного боку – прикладною діалектикою, тому що реалізує ідеї матеріалістичної діалектики стосовно конкретних практичних задач, особливість яких складається в необхідності з'ясування причин їхньої складності й усунення цих причин; з методичної сторони системний аналіз відрізняється міждисциплінарним і наддисциплінарним характером і залученням у роботу як неформальних, евристичних, експертних методів, так і емпіричних, експериментальних методів, а також при можливості і необхідності – чітких формальних математичних методів.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Категорії науки | Теорія систем
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 3620; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.04 сек.