Функції та сегментації ринку праці

Механізм функціонування ринку праці складається з суб”єктів, об”єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.

Механізм функціонування сучасного ринку праці.

До суб”єктів ринку праці належать домогосподарства, сім”ї, які визначають пропозицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї.

Представниками домогосподарств на ринку праці є наймані працівники, а представниками фірм- роботодавці в особі керівників підприємств і організацій.

До суб”єктів ринку праці також належать: носії та виконавці господарсько-трудових інтересів.

Носії господарсько-трудових інтересів- це соціальні групи, які відрізняються одна від іншої за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Зокрема, це власники засобів виробництва та власники робочої сили.

Виразниками господарсько-трудових інтересів виступають об”єднання носіїв.

Серед найбільш відомих є профспілки, спілки роботодавців- фермерів, різних торговців, банківських установ.

Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців.

Виконавцями господарсько-трудових інтересів є органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, це: Міністерство праці; Обласні,районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах.

Носії та виразники використовують різни способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, і т.д.

Об”єкти державного регулювання ринку праці - це ситуації, явища та умови соціально-економічного життя.До них належать:

- соціальні відносини між роботодавцями і найманими працівниками,

- трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками,

- зайнятість на ринку праці,

- допомога по безробіттю,

- підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників,

- розподіл та перерозподіл робочої сили.

Види державного регулювання ринку праці:

- захисне- призначене для обмеження дії, які призводять до незахищеності різних верств населення.

- Заочувальне, направлене на створення умов, у яких можуть створюватися і розвиватися певні форми діяльності.

- Обмежувальне- яке здійснюється для виключення дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не могли одержати переваг перед іншими.

- Директивне- регулювання яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням з урахуванням інтересів населення.

- Регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій).

Під функціями розуміють рід та вид діяльності.

Сучасний ринок праці виконує такі функції:

роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.

Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі –продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, якості пробочої сили.

Посередницьку. Встановлює зв”язок між роботодавцем і найманими працівниками.

Ціноутворюючу. Це основна функція ринка праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили, які виходять на ринок праці.

Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно- кваліфікаційний рівень..

Оздоровлюючу. Завдяки механізму конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких нежиттєздатних підприємств. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка з одного боку примушує працівників триматися за робоче місце в умовах гострої конкуренції, а з іншого- матеріально зацікавлює, стимулює

Їх ініціативність, компетентність, кваліфікованість.

Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні.

В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки ще знаходиться на стадії розвитку.

Сегментація ринку праці.

Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри.

Сегментація ринку праці – це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ринок праці сегментується за такими принципами:

Територіальний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та продавців товару „робоча сила”, за умовами конкуренції.

З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:

- внутрішній-місцевий, регіональний, національний;

- зовнішній- транснаціональний та світовий.

Залежно від професії виділяють ринок:

- робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці), наприклад, ринок верстатників, зокрема токарів,шліфувальників і т.д.

- спеціалістів та керівників (працівників переважно нефізичної праці)

З точки зору суспільного ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

- внутріфірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації тощо.

- галузевий;

- національний. Даний тип ринку праці співпадає співпадає з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.

Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару „робоча сила”, ринок праці, подібно до товарного, може бути:

-монополією, монопсонією, олігополією, поліполією.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:

- необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);

- обмеженої конкуренції (неповної конкуренції)

Кожному з типів ринку притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту і пропозиції.

Донедавна за умов адміністративно-командної економіки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, при якій всім працівникам протистояв по суті один покупець- держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.

Сучасна ситуація виглядає дещо інакше, здійснюється приватизація, роздержавлення підприємств, внаслідок чого відбуваються економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, розподілу прибутку, тощо. З”явилися нові форми власності і господарювання: малі підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) господарства, різні форми господарських товариств. В результаті формуються нові категорії роботодавців.

Тому вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, при якій обмеженій кількості роботодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця форма вже близька до абсолютної монополії без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці.

Необхідно зазначити.що будь –яка країна формує свій ринок праці з урахуванням специфіки і власної економіки. Одні країни орієнтовані на зовнішній ринок праці, інші –на внутрішній. У цьому зв”язку розрізняють три найбільш відомі моделі ринку праці.

Японська модель. Для неї характерна система трудових відносин, в основі якої лежить принцип „довічного наймання”, при якому гарантується зайнятість постійного працівника на підприємстві до досягнення ним віку 55-60 років. Заробітки працівників і розміри соціальних виплат їм прямо залежать від їх трудового стажу. Підприємці при необхідності скорочення виробництва, як правило, вирішують ці проблеми не шляхом звільнення персоналу,а за допомогою скорочення тривалості робочого часу чи переводу частини працівників на інші підприємства за згодою з ними.

Шведська модель Характеризується активною політикою держави у сфері зайнятості, тому й рівень безробіття в країні мінімальний.

Головний напрямок політики на ринку праці- попередження безробіття, а не сприяння тим, хто вже втратив роботу. Досягнення повної зайнятості здійснюється в такий спосіб:

1. проведення обмежувальної фіскальної політики, спрямованої на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутку високоприбуткових фірм для зниження інфляційної конкуренції між фірмами в підвищенні заробітної плати.

2. шляхом проведення політики солідарності у заробітній платі, мета якої- досягнення рівної оплати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм.

3. підтримкою зайнятості в секторах економіки, що мали низькі результати діяльності, але забезпечували розв”язання соціальних задач.

Модель США. Для цього ринку праці характерна децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, що приймається кожним штатом окремо. На підприємствах діє стале ставлення до працівників, які можуть бути звільнені за необхідністю скорочення виробництва. Працівників повідомляють про майбутнє звільнення не завчасно, а напередодні цієї події. Колективними договорами охоплена тільки чверть усіх співробітників. Просування по службі йде не по лінії підвищення кваліфікації, а при переході працівника на іншу роботу. Подібна політика фірм веде до значної географічної і профспілкової мобільності працівників і до більш високого, ніж у Японії і Швеції, рівня безробіття.

Сегментація ринку праці дозволяю аналізувати причини і фактори, що впливають на мобільність робочої сили на ринку праці,визначити її перспективи. Вивчення вказаних причин складає зміст маркетингу ринку праці.

Контрольна робота № 1 на закріплення теми №1.

Письмовів відповіді на запитання. (Максимум 3 бали)

Контрольні запитання

1.Дайте визначення ринку праці.

2.Які умови виникнення ринку праці?

3.Назвати умови ефективного функціонування ринку праці.

4.Дати визначення елементам ринку праці.

5.Які складові входять до механізму функціонування ринку праці?

6.Назвати функції, які виконує ринок праці.

7.За якими критеріями сегментують ринок праці?

8.Назвати специфічні риси товару „робоча сила”

9.Що розуміють під об”єктом господарсько-трудових відносин?

Дата добавления: 2014-01-07