Тема 6 Оборотні кошти підприємства

План

1. Сутність, склад і класифікація оборотних коштів

2. Кругообіг оборотних коштів.

3. Джерела фінансування оборотних коштів.

4. Нормування оборотних коштів.

5. Показники, які характеризують ефективність використання оборотних коштів.

6. Заходи підвищення ефективного використання оборотних коштів.

1. Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - це предмети праці, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

Оборотні фонди, які знаходяться у сфері виробництва називаються виробничими оборотними фондами і кінцева стадія їх використання – готова продукція.

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції та утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга - допомагає виконувати виробничий процес.

Здобувши готову продукцію підприємство її реалізує і готова продукція вертається на підприємство у вигляді грошових коштів.

Фонди обігу – це грошові кошти отримані у результаті реалізації продукції

Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу - в обслуговуванні сфери обігу.

Оборотні фонди містять такі елементи:

1.Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів належать:

- основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві та з яких виготовляється продукт;

- допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін;

- малоцінний інвентар та інструменти, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- запасні частини для поточного ремонту обладнання;

- покупні напівфабрикати.

2.Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення, тобто предмети праці надані у виробничій процес: деталі, вузли виробів, перебуваючи у процесі обробки або зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення, не закінчені повністю виробництвом в одних цехах підприємства і підлягаючі подальший обробці в інших цехах цього же підприємства. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.

3.Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.

Фонди обігу містять такі елементи:

1.Залишки готової продукції на складах - це продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

2.Відвантажена продукція.

3.Грошові кошти на розрахунковому рахунку.

4. Дебіторська заборгованість – це сума боргу, яка належить даному підприємству у результаті господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Склад оборотних коштів підприємства подано на рис. 2.1.

Структура оборотних коштів – це співвідношення окремих елементів оборотних коштів, виражене у відсотках до їхньої вартості.

Грошові кошти використовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення

Усі оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома основними принципами:

- за місцем та роллю в процесі виробництва;

- за джерелами утворення;

- за способами планування або нормування.

За місцем та роллю в процесі виробництва оборотні кошти поділяються на оборотні фонди та фонди обігу, про які йшлося раніше.

Рисунок 2.1 - Склад оборотних коштів підприємства

2. Кругообіг оборотних засобів - це безперервний процес обороту коштів у процесі виробництва. Він виникає з єдності та різноплановості оборотних фондів і фондів обігу, коли одні перетворюються на джерело формування інших (фонди обігу), а ті, в свою чергу, стають обов'язковою умовою існування перших.

Оборотні кошти завжди знаходяться у русі та проходять три стадії кругообігу (грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу оборотні фонди або грошовий капітал з грошової форми переходять в товарну: купуються предмети праці (виробничі запаси) та робоча сила. Купівля-продаж предметів праці здійснюється на ринку промислового призначення, а робочої сили - на біржі праці.

На другій стадії кругообігу оборотних коштів виробничі запаси за участю приладдя праці й робочої сили перетворюються в незавершену виробництвом продукцію і за ступенем закінченості виробничого процесу - в готову продукцію.

На третій стадії підприємство реалізує готову продукцію і оборотні фонди знову змінюють матеріальну форму на грошову. Кругообіг вважається закінченим, якщо гроші за реалізовану продукцію надійшли на розрахунковий рахунок підприємства і забезпечили додану вартість.

3. За джерелами утворення оборотні кошти підприємства поділяються на власні та позичені (рис.2.2). Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних коштів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд та ін. Збільшення власних оборотних коштів здійснюється за рахунок прибутку підприємства або за рахунок асигнувань з державного бюджету.

Стійки пасиви – це деякі постійні джерела коштів цільового призначення, які є власністю підприємства до їх перерахування одержувачам або витрачання. К стійкім пасивам (прирівняним до власних коштів) відносять:

- перехідна заборгованість по заробітної платі та відрахуванням на соціальне страхування;

- резерв майбутніх платежів;

- винагородження за вислугу років;

- кошти амортизаційного фонду на запаси матеріалів для капітального ремонту;

- заборгованість по авансам і частинній оплаті замовлень.

Позичені - це кошти, які знаходяться у тимчасовому користуванні даного підприємства, а потім повертаються їх власникам або витрачаються за цільовим призначенням. Основну частину позичених коштів складають кредити банка або позичені кошти. Крім банківських суд, к позиченим коштам відносяться кредиторська заборгованість і інші джерела.

Інші джерела – це грошові кошти які підприємство має від інших видів діяльності та залучає для накопичення власних оборотних коштів.

	Уставний фонд

Інші(внутрішні фінансові ресурси)

Рис 2.2 Джерела формування оборотних коштів

4. Нормування оборотних коштів полягає в розробці норм за видами товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання оборотних коштів. Розмір нормованих оборотних коштів визначається на підставі нормативу та норми запасу оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів – це мінімальна кількість оборотних коштів необхідних для забезпечення безперервності виробничого процесу.

Норма запасу розраховується за кожним елементом оборотних коштів і характеризує величину запасу товарно-матеріальних цінностей на певний період часу, який потрібен для забезпечення безперервності виробничого процесу (виражається в днях, гривнях на розрахункову одиницю, кг, тоннах і т д).

Оборотні кошти поділяються на ті, що нормуються і не нормуються.

До оборотних коштів, що нормуються, відносять:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів;

- готову продукцію.

Оборотні кошти, що нормуються, включають всі оборотні кошти, які знаходяться у сфері виробництва. У сфері обігу нормуються тільки ті оборотні кошти, які уречевлені в готовій продукції.

До оборотних коштів, що не нормуються, відносять:

- відвантажену продукцію;

- грошові кошти на розрахунковому рахунку та в розрахунках;

- дебіторську заборгованість.

Нормативи оборотних коштів повинні завжди задовольняти реальним потребам виробництва. При заниженні нормативів підприємство не зможе забезпечити виробництво необхідними запасами, своєчасно розрахуватися з постачальниками, робочими При підвищених нормативах виникають значні наднормативні запаси, відбувається заморожування коштів, що веде до втрат.

1. Нормування оборотних коштів в виробничих запасах.

За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних засобів (сировина, матеріали, паливо), і ті, що прагнуть до основних засобів (запасні частини для ремонту, інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети).

Нормування оборотних коштів починається з визначення середньодобового видатку сировини, основних матеріалів і придбаних напівфабрикатів у плановому періоді.

Виробничими запасами називаються матеріальні ресурси, що знаходяться на підприємстві, але не вступили у виробничий процес.

Потреба в запасах матеріальних ресурсів обумовлена суспільним поділом праці та виробництва, тобто розривом у часі та у просторі між виробництвом і споживанням більшості видів промислової продукції.

Норматив виробничих запасів включає.

Поточний запас - запас, який призначений для забезпечення виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими постачаннями. Визначається як добуток середньодобового видатку на інтервал між постачаннями в днях. Поточний запас набуває максимального значення в момент чергової поставки. По мірі використання він зменшується і до моменту чергової поставки повністю споживається.

Страховий запас - запас, який попереджує збої У постачанні, що можуть виникати в результаті порушення часу поставки матеріалу зі сторони постачальника. Розраховується як половина добутку середньодобового видатку матеріалу на розрив в інтервалі постачання. При укрупнених розрахунках страховий запас приймається в розмірі 50% від поточного запасу.

Транспортний запас - він використовується, якщо опушення часу постачання пов'язані з транспортними організаціями. Розраховується аналогічно страховому запасу. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Технологічний запас утворюється в тих випадках, коли матеріали, які надходять, не відповідають вимогам технологічного процесу і до запуску в виробництво проходять відповідну обробку.

Крім цього, у ряді випадків створюються сезонні запаси, утворення яких обумовлене або сезонним характером заготівлі ресурсів (цукрового буряка), або умовами завезення (водяним шляхом).

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах обчислюється як сума поточного, страхового, технологічного та транспортного запасу.

де N - річний обсяг виробництва, шт.;

Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн.;

- норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг/вироб;

Ц - ціна матеріалу, грн.

Тп - поточний запас, дн.;

Тстрах - страховий запас, дн.;

Т_ТР - транспортний запас, дн.;

Ттехн - технологічний запас, дн..

Норма виробничого запасу при сезонних постачаннях визначається кількістю днів від дати початку нагромадження матеріальних ресурсів у пункті відправлення до дати надходження його першої партії до споживача.

Дата добавления: 2014-01-07