Питання 2. Валютний курс та його котирування

Валютний (обмінний) курс — це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. Під валютою розуміється будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних розрахунках. Отже, національна грошова одиниця стає валютою, якщо вона використовується в міжнародних розрахунках.

Валютний курс може встановлюватися у двох формах: прямій і оберненій. У формі прямого котирування масштабна одиниця іноземної валюти (1, 10, 100 і т.д.) виражається через певну кількість національної валюти.

Між курсами національної та іноземної валют існує обернено пропорційна залежність, тобто якщо курс іноземної валюті падає, то в такій же пропорції зростає курс національної валюти. При котируванні валют визначається курс продажу — вищій і курс покупки — нижчий. Різниця між ними формує доход продавця валюти.

Залежно від режиму формування валютного курсу слід розрізняти три його види:

1) вільний плаваючий валютний курс, який змінюється без обмежень під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку;

2) фіксований валютний курс, який держава підтримує на фіксованому рівні. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор;

3) керований плаваючий валютний курс, коливання якого регулюється державою.

В основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності окремих валют (ПКС), При зіставленні купівельної спроможності окремих валют до уваги приймається ринковий кошик, тобто набір загальнодоступних і найбільш вживаних товарів та послуг, які знаходяться у міжнародному товарообігу.

В сучасній практиці на основі теорії паритету здійснюються міжнародні і макроекономічні зіставлення. На базі паритету купівельної спроможності працюють МВФ, Світовий банк та інші міжнародні фінансові організації.

Оскільки паритет купівельної спроможності обчислюється через ціни, то це свідчить про те, що курс національної валюти залежить від співвідношення цін на товари і ринкового кошика у відповідних країнах. Це означає також. що динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах.

Крім факторів стосовно експорту та імпорту товарів і послуг, на валютний курс впливають: співвідношення між відсотковими ставками окремих країн (якщо відсоткова ставка в країні зростає порівняно зі світовою, то це збільшує попит на наші фінансові активи), інфляційні очікування (я кщо в нашій країні намітилася тенденція до зростання інфляції, це в перспективі викличе обезцінювання національної валюти, і власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку (тверду) валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні впаде).

Усі фактори, від яких залежить валютний курс знаходять своє інтегральне відображення через стан платіжного балансу. Особливо це стосується торговельного балансу. Між торгівельним балансом та валютним курсом існує обернений зв’язок.

С Р Валютні системи в розвитку.

Сучасна валюта виникла не одразу, а пройшла в своєму розвитку ряд етапів.

1. Охоплює період до початку другої світової війни. На цьому етапі застосовувалася система «золотого стандарту». Згідно з якою кожна національна грошова одиниця мала певний золотий вміст. За системи золотого стандарту національні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші па відповідну кількість золота. Але із розвитком міжнародної торгівлі, у зв’язку зі збільшенням її обсягів, для багатьох країн почали виникати труднощі з золотим забезпеченням паперових грошей. Тому з часом обмін паперових грошей на золото припинився.

2. Виник наприкінці Другої світової війни (1944р.) і проіснував до 1971р.У цей період у міжнародних валютних відносинах застосовувалася Бреттон-Вудська валютна система, принципи якої були прийняті країнами-союзниками по антигітлерівській коаліції на конференції в Бреттон-Вудсі. В основу цієї валютної системи було покладено золотовалютний стандарт, а функція світових грошей була закріплена за американським доларом. Він був єдиною валютою, яка обмінювалася на золото за ціною 35 дол. за унцію золота). Американський долар було визнано основною резервною валютою. Курс інших валют фіксувався по відношенню до долара США, Але на початку 70-х років потреба в американських доларах з боку світової торгівлі почала зростати швидше, ніж золотий запас США. Обмін долара США на золото ставав все більше проблематичним. Тому в 1971 р. США офіційно оголосили про його припинення.

3. Це сучасний етап, який організаційно оформився після наради в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. і дістав назву Ямайська валютна система. На цій нараді було прийнято рішення відмовитися від використання золота як основи валютних паритетів. Замість цього була впроваджена система плаваючих валютних курсів, тобто він став визначатися в залежності від співвідношення між попитом і пропозицією на валютних ринках. За цією системою ціна національної валюти кожної країни стала залежати від стану її власної економіки та й конкурентоспроможності на світовому ринку.

Крім індивідуальних валют міжнародні розрахунки спираються і на колективні валюти. Так, у 1970 р. МВФ започаткували міжнародну розрахункову одиницю — спеціальні права запозичення (СПЗ), яка частіше визначається за англійською абревіатурою СДР. Ця колективна валюта не існувала у вигляді готівкових грошей. У 1979 р. країни—члени Європейського економічного союзу утворили (європейську валютну систему і відповідно розрахункову одиницю), яка називається ЕКЮ. Курс ЕКЮ визначається через корзини національних валют країн, які входять в ЄС. Новим етапом у розвитку Європейської валютної системи стало підписання у 1992р. Маастрихтських угод, згідно з якими було здійснено перехід від ЕКЮ до ЄВРО. З 1999 р. ЄВРО була впроваджена у практику міжнародної торгівлі спочатку у безготівковій формі.

Дата добавления: 2014-01-07