Міграційна політика

Регулювання міжнародної міграції робочої сили

Активізація міжнародних міграційних потоків робочої сили обумовила необхідність утручання держав і міжнародних організацій у процеси переміщення робочої сили. Контролю й регулюванню підлягають соціальний, віковий професійний склад, співвідношення між кількістю мігрантів, що в’їжджають і виїжджають із країни.

Міжнародні міграційні процеси регулюються на наступних рівнях:

Ø наддержавному (наднаціональному);

Ø міждержавному (міжнаціональному);

Ø міжнародному;

Ø національному;

Ø корпоративному.

Регулювання міжнародної міграції здійснюється на одно-, дво- та багатосторонніх засадах.

Одностороннє регулювання має на меті державне регулювання міграційних процесів відповідно до національних інтересів без узгодження з іншими країнами.

Двостороннє регулювання передбачає укладення двосторонніх міждержавних угод.

Багатостороннє регулювання міграційних процесів ґрунтується на міжнародних угодах і конвенціях, укладених на регіональному та сві­товому рівнях, в рамках інтеграційних союзів. Різні аспекти трудо­вої міграції регламентуються двосторонніми й багатосторонніми угодами, що відповідають законодавчими актами й урядовими по­становами. Характер цих документів багато в чому визначається си­туацією на національному ринку праці. Так, у сучасних умовах у Єв­ропі активно обговорюється можливість повної заборони на мігра­цію робочої сили з «третього світу».

Регулюючими суб'єктами виступають міністерства праці, внут­рішніх справ, іноземних справ, спеціально створювані державні та міждержавні органи. Значна увага приділяється уніфікації трудового законодавства країн- учасників міжнародного поділу праці.

· це сукупність державних нормативно-правових актів і адміністративних рішень щодо еміграційної та імміграційної політики;

· це система засобів та методів цілеспрямованого впливу на рух населення.

Принципи міграційної політики:

· забезпечення прав робітників на свободу переміщення та працевлаштування;

· гарантії повернення мігрантів на батьківщину;

· забезпечення надходження до країни та ефективного вико­ристання валютних переказів працівників-мігрантів;

· сприяння пом'якшенню безробіття, завдяки виїзду тих робітників, професії яких не користуються попитом;

· обмеження виїзду зайнятих у тих секторах економіки, потреби яких в робочій силі не задоволені;

· надання соціальних гарантій працівникам-емігрантам;

· удосконалення внутрішнього ринку праці шляхом прийому репатріантів, які опанували за кордоном спеціальності, що необхідні для розвитку господарства країни.

Державна (національна) міграційна політика

Регулювання імміграції

Стимулювання рееміграції

Регулювання еміграції

Для регулювання імміграції до законодавства включають наступні вимоги

до мігрантів. Імміграційні обмеження:

· професійна кваліфікація;

· кількісне квотування;

· особистісні;

· часові;

· прямі заборони;

· економічне регулювання;

· географічні пріоритети.

Заходи міграційної політики щодо реемігрантів:

Ø Програми стимулювання рееміграції.

Ø Програми економічної допомоги країнам масової еміграції.

Ø Програми професійної підготовки іммігрантів.

Дата добавления: 2014-01-07