Базові принципи функціонування валютних відносин

Фактори формування валютного курсу

Економічні: · стан зовнішньої торгівлі; · темпи економічного зростання; · інфляція; · пропозиція грошей в економіці; · рівень безробіття; · ставки оподаткування; · попит на капітал та його пропозиція відносні ставки відсотка

Політичні: · економічна політика уряду; · політична стабільність в Україні · політика центрального банку; · активність центрального банку на валютному ринку

Психологічні: • очікування учасників валютного ринку щодо короткострокових тенденцій валютного курсу

У міжнародних договорах виділяють:

• валюту платежу– валюта, у якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною згодою або погашення кредиту;

• валюту угоди– валюта, у якій виражена ціна товару або сума наданого кредиту.

В залежності від видів валютних операцій виділяють:

• валюти ціни контракту– валюти, в яких розраховуються ці­ни товарів та послуг в міжнародних контактах;

• валюти кредиту– валюти, в яких видаються міжнародні кредити;

• валюти клірингу– валюти або розрахункові валютні одиниці, в яких ведуться рахунки в банках та проводяться міжнародні операції за кліринговими розрахунками. Розрахункові валютні одиниці функціонують лише в формі бухгалтерських записів на банківських рахунках (СПЗ);

• валюти векселя– валюти, в яких відбуваються вексельні роз­рахунки.

За принципом побудови виділяють звичайні та валюти «кошико­вого» типу.

Валюти «кошикового» типу– валюти, курс яких визначається шляхом врахування динаміки курсів набору певних національних валют.

Валютний паритет– установлене законодавчо й на міжуря­довому рівні співвідношення між валютами різних країн.

Валютний режим– форма існування валютного курсу, що відображає ступінь свободи його зміни стосовно інших валют. Край­німи варіантами є фіксований і плаваючий режими валютних курсів.

· Паритет купівельної спроможності

· Формування обмінних валютних курсів внаслідок коливання попиту та пропозиції на валюту

· Валютно-процентний паритет

Паритет купівельної спроможності передбачає, що зміна обмінного курсу між валютами двох країн відбувається пропорційно відносній зміні темпів інфляції в цих країнах. Довгостроковий розвиток номінального валютного курсу залежить від довгострокового розвитку відносного рівня цін – основи формування паритету купівельної спроможності.

Забезпечує функціонування світової валютної системи (СВС) валютний механізм, що включає правові норми та інститути, покликані розробляти і забезпечувати їхнє виконання (міжнародні валютні угоди, національні, регіональні та глобальні валютно-кредитні установи, Міжнародний валютний фонд).

Валютне регулювання – система заходів органів валютного регулювання, які забезпечують стабільність валютної системи та валютних відносин.

Інструменти валютного регулювання:

· конвертованість валюти;

· режим валютного курсу;

· валютні інтервенції;

· валютні обмеження.

Валютна політика – елемент національної та міжнародної економічної політики, що визначає внутрішні й зовнішні аспекти ді­яльності держави через вплив на валюту, валютний курс, валютні операції.

Види валютної політики:

· дисконтна валютна політика;

· девізна валютна політика;

· девальвація;

· ревальвація.

Держави в якості інструментів валютної політики використовують де­вальвацію та ревальвацію національної валюти, валютні інтервенції та обмеження, управління валютними резервами, валютне субсиду­вання, встановлення валютних паритетів, валютний демпінг і валют­ну блокаду.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют. У результаті стимулюється експорт і стримується імпорт товарів і послуг, створюються умови для поліп­шення стану платіжного балансу країни.

Ревальвація (ревалоризація) – підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Використову­ється для боротьби з інфляцією, стимулювання активності імпортерів товарів і експортерів капіталу.

Валютна інтервенція – втручання держави у функціонування валютного ринку через активну продажу або купівлю іноземної ва­люти з метою впливу на курс національної валюти. Носять обмежений за часом характер і припускають значні витрати Центральним банком коштів на закупівлю іноземної валюти або вилучення її з обігу за допомогою продажу іноземної валюти.

Валютні обмеження – система установлених законодавчо або в адміністративному порядку нормативних правил, спрямованих на обмеження валютних операцій. Вони передбачають обмеження руху грошових коштів, капіталів, золота, ЦБ, грошових знаків, забо­рону вільного продажу та купівлі іноземної валюти, обов'язковий обмін валюти за офіційним курсом.

Валютна блокада – сукупність таких заходів, як блокування рахунків, кредитна блокада, валютні обмеження, системно викорис­товуваних одними країнами у відношенні до інших країн з метою виконання останніми певних вимог.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів провадиться за цінами, нижче світових за допомогою зани­ження курсів валюти, що відображають зовнішнє знецінювання, у масштабах, що перевищують знецінювання валюти на внутрішніх ринках.

Девізна політика передбачає регулювання валютного курсу шляхом покупки або продажу іноземної валюти. Проводиться шля­хом застосування валютних інтервенцій.

Дисконтна політика – політика, спрямована на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни процентних ставок по кредитах.

Дата добавления: 2014-01-07