Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Геологічна діяльність льоду

Читайте также:
  1. Актово-претензійна діяльність на транспорті
  2. Аналіз впливу акціонерів-нерезидентів на діяльність підприємства
  3. Банки і банківська діяльність
  4. Бінарна (двостороння) діяльність вчителя та учнів за І. П. Подласим
  5. Бюджет витрат на рекламну діяльність фірми
  6. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює діяльність об'єднань громадян.
  7. Вони пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, утворюючи комплексні сполуки з йонами металів, що знижує їхні ферментативні процеси і функціональну активність.
  8. Геологічна діяльність вітру
  9. Геологічна діяльність морів
  10. Геологічна діяльність підземних вод
  11. Громадсько-просвітницька діяльність українських товариств.



 

Лід здійснює велику геологічну роботу з руйнування гірських порід, транспортування і накопичення продуктів руйнування. Кількість льоду на планеті така, що вода, яка може утворитися з нього, змогла б підвищити рівень океанів на 80 м.

Форми перебування льоду. Лід може бути озерним, морським, річковим, ґрунтовим, атмосферним.

Озерний і морський лід утворюється у відповідних водоймах, досягаючи різної товщини – у залежності від кліматичних умов і глибини тих місць, де він виникає.

Річковий лід може чинити стираючу дію на береги і дно річки під час льодоходу. Унаслідок міцних морозів товщина льоду збільшується і тиск у воді під ним настільки зростає, що вода може прориватися назовні і замерзати уздовж берегів. Так утворюються річкові полої товщиною до декількох метрів. У період танення і льодоходу річковий лід може накопичуватися у вузьких місцях річки і утворювати льодові греблі, що викликає підняття рівня річкових вод і підтоплення прилягаючих територій. Ліквідуються такі затори за допомогою спеціальних вибухів або бомбометанням.

Ґрунтовий лід утворюється внаслідок замерзання води, яка міститься в гірських породах. Промерзання може бути сезонним і багаторічним (вічним).

Атмосферний лід утворюється в атмосфері та у вигляді снігу покриває земну поверхню. У районах із середньорічною температурою близько 0°С сніг цілком не розтає, накопичується й утворює масу так званих вічних снігів. Нижня межа їх поширення називається сніговою лінією. У полярних районах вона розташовується на висоті від 0 до 70 м, у Норвегії на висоті 1,5 км, на Кавказі відповідно 2,7-2,8 км, у Гімалаях – 5,1-6 км. Сніг вище снігової лінії ущільнюється і поступово перетворюється в дрібні округлі зерна. Такий сніг називається фірном. Ще глибше фірн поступово зливається в єдину масу – так званий глетчерний лід. Заповнюючи зниження у горах такий лід утворює льодовики. Найбільші геологічні перетворення пов'язані з діяльністю ґрунтового льоду, що утворюється внаслідок промерзання ґрунтів, і атмосферного, з якого формуються льодовики.

Промерзання ґрунтів. У регіонах з позитивною середньорічною температурою відбувається сезонне промерзання ґрунтів у зимовий період на глибину до декількох метрів. Вода, що знаходиться у тріщинах і порах під час переходу її до стану льоду розширюється. Це спричиняє тиск на грунт і об’єм його зростає. Він трохи піднімається, верхня частина його стає пухкою, а поверхня нерівною. Такі явища називаються пученням ґрунтів.

Водонасичені, промерзлі глинисті ґрунти у процесі відтанення розріджуються і стають текучими на схилах – виникає соліфлюкція, тобто повільна течія ґрунтів на схилах.



Багаторічне промерзання ґрунтів виникає в тих районах, де середньорічна температура нижче 0°С. Промерзання ґрунтів, а точніше води, що міститься в них, в окремих районах здійснюється до глибини 800-1000 м. Території поширення багаторічномерзлих порід на земній кулі займають близько 24 % площі суші.

У будові товщі багаторічномерзлих порід виділяють верхній – діяльний шар, що влітку розтає і багаторічномерзлий шар. Важливу роль у геологічних процесах відіграють підземні води, що містяться у діяльному шарі – надмерзлотні води.

Для районів розвитку багаторічної мерзлоти характерні специфічні геологічні явища – морозне розклинення грунтів, полої, крижані бугри, термокарст.

Морозне розклинення грунтів відбувається за рахунок розпираючої дії льоду, який знаходиться в тріщинах і порах породи. Такі тріщини щороку набувають розширення, яке може сягати декількох метрів. Глибина проникнення тріщин складає десятки метрів. Такі крижані жили розривають породи й утворюють на поверхні своєрідні форми рельєфу.

Полої утворюються на початку зими, коли замерзає тільки верхня частина діяльного шару. За цих умов надмерзлотні води, затиснюються між водонепроникними шарами знизу і зверху. Прорив таких вод на поверхню призводить до утворення крижаних покривів – полоїв.

Крижані бугри – це підняття ґрунтів, що сягають у діаметрі 100 м і висоти до 20-40 м. Вони утворюються внаслідок замерзання надмерзлотних вод, які не знайшли виходу на поверхню і поступово скупчувались в окремих місцях..

Термокарст утворюється влітку на місці крижаних бугрів унаслідок їх танення. У порожнечу, що утворюється на місці льоду, провалюються ґрунти, які складали бугор. Таким чином, виникає воронка, яка частково заповнена водою.

Льодовики. Льодовики покривають близько 11 % площі суші. Загальний об’єм льоду на Землі складає 30 млн. км3, у тому числі в Антарктиді – 24 млн. км3.

Глетчерний лід на схилах набуває текучості зі швидкістю до декількох метрів за добу. Це залежить від крутості схилу, на якому лід розташовується і тиску, під яким він знаходиться, тобто від його потужності.

За особливостями будови зон живлення і стоку льодовиків їх поділяють на гірські (альпійські), плоскогірні (скандинавські) і материкові (гренландського типу).

Гірські льодовики у вигляді язиків сповзають по долинах з гір і поступово тануть нижче снігової лінії. Ці льодовики мають порівняно невелику потужність і площу поширення. Так, площа Ельбруського льодовика 144 км2, на Паміро-Алтаї льодовиками зайнято близько 10 тис. км2, на Тянь-Шані – 8,5 тис. км2. Найбільший льодовик цього району – льодовик Федченко має потужність до 1 км, простягається на 77 км при ширині 4 км і рухається зі швидкістю 1 м за добу.

Плоскогірні льодовики – суцільні утворення на плоских височинах у приполярних областях. Вони утворюють льодовикові поля площею до 900 км2. На Скандинавському півострові їх загальна площа складає близько 5 тис. км2.

Материкові льодовики формуються в полярних областях – в Антарктиді і Гренландії. Площа Антарктичного льодовика майже 14 млн. км2, а максимальна товщина 4 км. Поверхня материкових льодів має форму опуклого щита. Від льоду, що спускається в морську воду, відколюються окремі його частини – айсберги, розміри яких можуть сягати десятків кілометрів.

У геологічній історії Землі неодноразово виникали умови для набагато більшого розвитку льодовиків у порівнянні з даним часом. Такі періоди одержали назву епох зледеніння. Наприкінці кайнозою в Європі виділяються чотири головні епохи зледенінь - гюнц (N2), міндель (Q1), рисс (Q2), вюрм (Q3). У Східній Європі прийнято виділяти останні три епохи, що називаються відповідно – ліхвінська (Q1), дніпровська (Q2) і валдайська (Q3). Тривалість кожної з цих епох похолодання була близько 50-90 тис. років. Міжльодовикові епохи характеризувалися відносно теплим кліматом. Ми живемо в останню міжльодовикову епоху, яка почалася близько 10 тис. років тому. Під час Великих зледенінь материкові льоди покривали Скандинавію, Фінляндію, Карелію і сповзали на південні рівнини. Льодовики найбільш потужного дніпровського зледеніння досягли широти Київа і Полтави.

Причини зледенінь остаточно не з'ясовані. Припускають астрономічні причини (зміни умов обертання Землі, активності Сонця та ін.) і геологічні – за рахунок зменшення вмісту СО2 в атмосфері, гороутворення, забруднення атмосфери продуктами вулканічних вивержень, тощо.

Денудаційна й акумулятивна діяльність льодовиків. Льодовики здійснюють велику геологічну роботу, яка полягає у руйнуванні гірських порід, транспортуванні продуктів руйнування і накопиченні льодовикових відкладів.

Руйнівна робота льодовиків називається льодовиковою ерозієюэкзарацією. Вона полягає у стиранні, виорюванні гірських порід льодовиком. Уламки порід, які вмерзають в тіло льодовика виконують основну руйнівну дію відносно порід, по яких льодовик рухається. Унаслідок цього долина, по якій пройшов гірський льодовик, здобуває у поперечному перетині коритоподібну форму з крутими бортами. Це так звана трогова долина.

Уламковий матеріал, захоплений льодовиком, переноситься ним на значні відстані. Цей матеріал утворює морени – скупчення уламків різного розміру. Розрізняють декілька видів морен – рухомі, ті, що рухаються разом з льодовиком (поверхневі і внутрішні) і нерухомі, що залишаються на місці танення льодовика. Останні іноді утворюють суцільні моренні покриви. Серед них виділяють моренні вали (друмліни) і моренні пагорби (ками), а також витягнуті моренні гряди – ози, довжина яких сягає десятків кілометрів, а висота – до 50 м. Складаються ці форми пісками, гравієм та галькою. Особливе місце серед моренних відкладів займають кінцеві морени гірських льодовиків. Це вали уламкового матеріалу, які нагромадилися перед льодовиком і залишилися після його танення.

Акумулятивна діяльність льодовика також призводить до утворення зандрів – пологохвилястих рівнин, які розташовуються за кінцевими моренами і складаються спочатку гравієм і галькою, а потім пісками, лесом і глинами. Цей матеріал утворюється за рахунок виносу його з моренних покривів підльодовиковими потоками. Відклади зандрових рівнин, озів і камів називають флювіогляціальними.

Крім відкладів льодовиків останніх епох заледеніння, відомі і більш давні морени, які ущільнені і змінені наступними процесами. Такі породні утворення називаються тилітами.

Контрольні питання

 

1. Назвіть два види ерозійної діяльності вітру і поясніть в чому вони полягають.

2. Що являють собою леси і яке їх походження?

3. Назвіть відклади, які накопичуються в основі схилів, а також ті, що пов'язані з діяльністю річок, льодовиків і тимчасових водотоків.





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 546; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.162.181.75
Генерация страницы за: 0.007 сек.