Використання природних ресурсів та їх охорона

Особливих збитків навколишньому середовищу завдає споживче відношення людей до природи і впевненість їх у практичній невичерпності природних ресурсів. Хижацька експлуатація мінеральних і біологічних ресурсів зумовила в окремих районах і регіонах Землі забруднення атмосфери і води, деградацію ґрунтів, зменшення чисельності або повне зникнення окремих видів тварин і рослин. У зв'язку з цим виникла гостра необхідність у розробці та застосуванні на практиці принципів раціонального природокористування.

Природокористування – це сукупність впливів людства на геологічне середовище. Це поняття поєднує всебічний вплив на природу, включаючи її охорону, освоєння і перетворення. Власне кажучи, поняття природокористування збігається багато в чому з поняттям охорони природи, особливо з таким її напрямком, як раціональне використання природних ресурсів.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства, максимальне використання кожного природного територіального комплексу. Раціональне природокористування передбачає прийняття заходів щодо запобігання чи зниження можливих шкідливих наслідків виробничих процесів та інших видів людської діяльності.

Тепер охорона природи розглядається як одна з умов суспільного прогресу і тому вимагає правової державної регламентації.

Під правовою охороною природи (геологічного середовища) розуміється сукупність установлених державою правових норм та виникаючих під час їх реалізації правовідносин. Вони спрямовані на виконання заходів щодо збереження природного середовища, раціонального його використання і компенсації збитків, що завдаються природним об'єктам.

Зміст правової охорони природи включає чотири основних елементи:

– перелік об'єктів природи, які охороняються законом;

– сукупність попереджувальних, закріплюючих, відновних, каральних та заохочувальних правових норм;

– відповідальність за порушення природоохоронного законодавства і правові міри з компенсації шкоди, яка вчинена природному середовищу;

– контроль за станом природного середовища і дотриманням вимог щодо охорони природи.

Правова охорона природи, маючи міжгалузевий характер, встановлює природоохоронні норми, які регулюють природоохоронні відношення, і поділяються на законодавчі норми, що містяться в законах, і на нормативні акти міністерств і відомств, а також місцевих органів влади.

Юридичною базою природоохоронного законодавства є Конституція України, у відповідних статтях якої сформульовані мета, завдання і головні напрямки державної та суспільної діяльності у галузі охорони природного середовища, а також обов'язки громадян у відношенні до природокористування.

Природоохоронне законодавство включає такі правові акти:

– комплексні;

– природно-ресурсні;

– середовищезахисні.

Комплексні акти визначають охорону природного середовища в цілому, без розподілу на окремі об'єкти охорони; природно-ресурсні – охорону і використання окремих об'єктів природи; середовищезахисні – охорону навколишнього середовища від шкідливого впливу на нього діяльності людей.

Дата добавления: 2014-01-07