Моделі економічного розвитку

В теоретичних моделях економічного розвитку розкриваються типові, спільні риси субстанціонального змісту, що не підлягають тимчасовим, кон’юнктурним коливанням і є відповідно відносно сталими упродовж тривалого часу.

Сучасна наука виділяє декілька основних моделей економічного розвитку, які тісно пов’язані насамперед з економічним зростанням:

1) модель лінійних стадій розвитку (зростання);

2) теорія культурних перетворень;

3) теорія зовнішньої залежності;

4) неокласична модель вільного ринку;

5) теорія ендогенного зростання.

6) теорія сталого (стійкого) розвитку (Sustainable Development) (універсальна модель економічного розвитку, що з’явилась на початку 90-их рр.).

Перелічені моделі стосувались переважно країн, що звільнились від колоніальної залежності, або країн, що розвиваються. У 50-60-их рр. вважалося, що країнам, які звільнилися варто повторити шлях більш розвинутих на той час соціалістичних держав на основі оптимального поєднання головних факторів виробництва і насамперед ефективного використання інвестицій, заощаджень та іноземної допомоги. Перевага віддавалася кількісним критеріям економічного розвитку, що асоціюються з високими загальними темпами економічного зростання.

У 70-их рр. відбулося суттєве переосмислення концептуальних підходів до проблем економічного розвитку. Енергетична, а потім і економічна кризи виявили слабкість і неспроможність суто кількісних критеріїв господарського зростання. Тому в західній економічній науці значна увага приділялась структурним змінам, що мають передувати самопідтримуючому зростанню. Другий популярний у той час напрям – теорія зовнішньої залежності (екзогенного зростання) мав політичне забарвлення.

У 80-их рр. на перші позиція виступила неокласична концепція економічного зростання, в якій основний акцент зроблено на конструктивній ролі вільних ринків, на необхідності лібералізації економіки, її зовнішньої відкритості, приватизації власності, інституціональній перебудові тощо. Зокрема ефективно використали її положення Р. Рейган і М. Тетчер (рейганоміка і тетчеризм), Польща, Чехія, Словенія та інші постсоціалістичні країни, Аргентина, Бразилія, Мексика тощо.

Як відповідь на виклик глобальної природно-господарської трансформації у 1992 р. у Ріо-де-Женейро на Всесвітній конференції з проблем розвитку і довкілля була сформульована ще одна нова концепція – модель сталого (стійкого) розвитку. Суть сталого розвитку полягає в забезпеченні такого господарського зростання, яке дає змогу гармонізувати відносини людина – природа (довкілля) та зберегти навколишнє природне середовище для нинішнього і майбутніх поколінь.

На початку 90-их років на противагу неокласичним теоріям виникла концепція ендогенного зростання, або нова теорія зростання. Важливою її рисою є посилення регулюючої ролі держави у господарських процесах.

Розглянемо більш ґрунтовно названі концепції та моделі економічного розвитку.

Дата добавления: 2014-01-07