Історія виникнення і розвитку офіційно-ділового стилю

Загальна характеристика офіційно-ділового стилю української мови

Офіційно-діловий стиль є одним із соціально значущих різновидів літературної мови, оскільки відіграє важливу роль у державно-політичному, громадському й суспільно-виробничому житті країни.

На позначення реалізації офіційно-ділового стилю, за­фіксованого в документах, вживають також термін «діло­ва мова». Формування, розвиток і вдосконалення ділової мови мають важливе значення для ефективного управлін­ня і регулювання ділових відносин громадян у різних сфе­рах суспільного життя.

Офіційно-діловий стиль є одним із найдавніших функціональних різновидів літературної мови. Він почав фор­муватися ще за часів Київської Русі. Це була юридично-ді­лова писемність, покликана закріпити правові відносини в тогочасному суспільстві, врегулювати торговельні й полі­тичні зв'язки з іншими державами тощо. Мова пам'яток ді­лової писемності характеризується активним вживанням юридичних термінів, канцелярсько-адміністративних фор­мул, своєрідної фразеології і побутової лексики. Вона не послуговується образними засобами, їй притаманна стандартизованість, яка виявляється у використанні однотип­них синтаксичних конструкцій та сталій будові текстів.

Найдавнішими пам'ятками ранньоукраїнської юри­дично-ділової писемності є договори київських князів з греками 907, 911, 944, і 971 pp., написані руською мовою (так називали у той час давньоукраїнську мову), «Руська правда», оригінальний звід світських законів, укладений на основі традиції східнослов'янського звичаєвого права з пережитками язичництва при Ярославі Мудрому, а також ранньоукраїнські грамоти, найдавніші з яких датуються початком XII ст.

Протягом XVI—XVII ст. функціонували офіційно-діловий, літописний та конфесійний стилі української мови; розвивалися полемічний, проповідницько-ораторський, художній і науковий. Ділове письмо в Україні-Русі харак­теризувалось високою самобутньою культурою, заснова­ною на давній оригінальній традиції складання ділових документів. Водночас тексти ділових пам'яток цього пері­оду позначені сильним впливом живої розмовної мови, ос­кільки влада намагалася донести свої розпорядження до всіх верств населення, а отже, документи мали бути зрозу­мілими, точними і лаконічними.

У часи, коли український народ був позбавлений дер­жавності і не мав своїх владних структур, офіційно-діло­вий стиль функціонував як епістолярій ділового характе­ру. Норми літературної мови, які виформувалися в худож­ньому стилі, стали добрим підґрунтям для подальшого розвитку офіційно-ділового стилю. В УРСР вживання української мови формально не заборонялось, але офіцій­но-ділове спілкування нею всіляко обмежувалося. Незва­жаючи на всі утиски, ті мовні кліше, специфічна терміно­логія, синтаксичні структури, композиція ділового тексту, що були характерні давній книжній мові, збереглися і оформились у стильову парадигму мовних ознак офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.

З утвердженням статусу української мови як держав­ної і проголошенням України незалежною самостійною державою, роль офіційно-ділового стилю зросла. Тепер його використовують у суспільному, громадському і держав­ному житті країни.

Серед книжних стилів офіційно-діловий виділяється своєю відносною стійкістю і замкнутістю. З часом він за­знає змін, зумовлених змінами суспільного життя і управ­лінської сфери. Але багато його ознак, історично виформувані жанри, специфічна лексика, фразеологія, синтаксич­ні звороти свідчать про його консервативний характер.

Дата добавления: 2014-01-07