Магнітофони.Пристрої, які виконують магнітне записування і відтворення звуку називаються магнітофонами

Побутова аудіотехніка.

Радіоприймачі. Радіомовлення – це передача звукових програм для одночасного їх приймання великою кількістю слухачів.

Воно виконується за допомогою передаючих радіоцентрів й приймається радіоприймачами або іншою радіоприймальною апаратурою. Радіопередавач є первинною ланкою радіомовлення, що призначена для перетворення звукових частот (голосу диктора, музики та ін.) і наступної їх передачі в ефір (навколишній повітряний простір).

Другою ланкою радіомовлення є радіоприймач, призначений для приймання радіопрограм, що передаються в ефір, і наступного їх перетворення.

Побутові радіоприймачі класифікують за:

· умовами експлуатації:

- стаціонарні

- переносні.

· за джерелом живлення:

- за живленням від мережі перемінного струму;

- за живленням від мережі постійного струму;

- за змішаним живленням;

- за живленням від автономних джерел струму тощо.

· за особливостями звучання:

- моно фонічна радіоапаратура;

- стереофонічна радіоапаратура.

Основними параметрами радіоприймачів являються:

· Чуйність (здатність радіоприймального

пристрою приймати слабкі сигнали радіостанцій (малопотужних і віддалених)

обробляти їх до нормального звучання. Вимірюється

чуйність в мікровольтах (мкВ) для стаціонарних

радіоприймачів і в мкВ/м – для переносних засобів, що

мають встроєну магнітну антену);

· Селективність (це здатність радіоприймального пристрою визначати корисні (необхідні) сигнали радіостанцій з всієї маси сигналів, що одночасно впливають на антену. Якщо селективність низка, то при прослуховуванні необхідної передачі буде чутно декілька радіостанцій, що буде заважати прослуховуванню. Вимірюється селективність в децибелах (дБ))

· Діапазон приймаючих частот (характеризує область частот, в межах яких можливо радіоприймання для конкретного виду і моделі радіоприймача. Сучасні моделі радіоприймачів мають декілька діапазонів приймаючих частот, в тому числі:

- довгохвильовий хвильовий діапазон – 148,0 – 285,0 кГц або 2027,0 – 1050,0 м;

- середньохвильовий діапазон – 525,0 – 1607,0 кГц або 591,4 -186,7 м;

- короткохвильовий діапазон – 3,95 – 12,1 МГц або 75,9 – 24,8 м;

- ультрахвильовий діапазон – 1 и 2: відповідно 65,8 – 74,0 МГц або 4,56 – 2,06 м і 100,0 108,0 МГц або 3,0 – 2,78 м;

· Діапазон відтворюючих частот (характеризує смугу звукових частот, що відтворюються радіоприймальним пристроєм без перекручування. Чім ширше цій діапазон, тім природне звучання пристрою).

Побутові магнітофони класифікують за:

· Способом розміщення магнітної стрічці:

- на катушечні;

- касетні.

· За умовами експлуатації:

- стаціонарні;

- переносні;

- носимі (плеєри з наушниками).

Основними параметрами магнітофонів являються:

· Відхилення швидкості магнітної стрічці від номінального значення (характеризує на скільки відсотків може змінюватися швидкість магнітної стрічці в процесі відтворення або записування звуку відносно до номінальної. Відхилення не повинно бути вище ніж 2%);

· Коефіцієнт детонації (характеризує нерівномірність швидкості магнітної стрічці при записування або відтворення звуку При великих коефіцієнтах детонації звук становиться вище або нижче природного. Причиною детонації є низка якість стрічкопротяжного механізму магнітофону);

· Робочий діапазон частот (це смуга частот звукового спектру, що ефективно записується і відтворюється магнітофоном);

· Відносний рівень перешкод в каналі запису і відтворення (шипіння і фон) ) (характеризує регламентований стандартом припустимий рівень шумів і перешкод в каналі запису і відтворення, при якому може виконуватися прослуховування фонограм);

· Додатковими пристроями, що підвищують зручність і комфорт при користуванні магнітофонів при експлуатації є:

- окрема індикація рівня запису по каналам;

- можливість синхронного регулювання;

- можливість тимчасового припинення стрічці;

- автоматична зупинка при закінченні стрічці;

- контроль використання стрічці;

- можливість підключення телефонів тощо.

Програвачі компакт – дисків (ПКД) – призначені для відтворення звукової інформації, що записана у цифрової формі на оптичний носій інформації – компакт – диск (СD).

Компакт-диск являє собою прозорий пластмасовий диск, на якому нанесені доріжки у вигляді спіралі. На доріжки наноситься світлопромінюваюче покриття.

Зчитує інформацію з компакт - диску лазерний промінь, що у процесі програвання ковзає по поверхні доріжок. Таким чином, якість інформації, що записана практично не залежить від кількості відтворення (програвання) компакт –диску.

Класифікація КПД:

· за умовами експлуатацій::

- стаціонарні (що входять до складу музикальних центрів і Ні –Fі, Ні-Епd апаратури;

- переносні (входять до складу магнітол);

- носимі (аудіоплеєри СD).

Основні параметри ПКД:

· робочий діапазон частот (це смуга частот звукового спектру, що ефективно відтворюється і записується магнітофоном ПКД, що входять до музичних центрів робочий діапазон частот дорівнює – 2 – 22000 Гц);

· відносний рівень шумів і перешкод (характеризує, регламентований стандартом припустимий рівень шумів і перешкод в каналі відтворення, при якому може виконуватися достатньо якісне прослуховування фонограм. Для ПКД, що входять до складу музикальних центрів відносний рівень шуму – 94 – 110 дБ);

· вихідна і споживна потужність;

· маса, габарити.

Побутова відеотехніка.

Телевізори. Телевізор – це радіоелектронний пристрій, що призначений для приймання телепрограм в метровому і дециметровому діапазоні хвиль. Телевізор виконує схожі з радіоприймачем функції, але крім приймання звукового супроводження телевізор приймає і відео зображення. Відео зображення формується на екрані електронно-променевою трубкою (кінескопом).

Класифікація телевізорів:

· за видом зображення:

- чорно-білого зображення;

- кольорового зображення.

-

· за джерелом живлення:

- з живленням від мережі змінного струму;

- з універсальним живленням.

· за способом використання:

- на стаціонарні (розмір кінескопа по діагоналі не менш 50 см);

- переносні (розмір кінескопу по діагоналі не більш 45 см).

· за розмірами екрану:

- 16, 23, 25, 31, 32, 40, 50, 51, 61, 67 см і більше. Для правильного проглядування передач необхідно, щоб відстань до екрану дорівнювала п’ятикратної довжині його діагоналі. В іноземних телевізорах діагональ екрану указується в дюймах (1дюйм = 2,54 см)

-

· за типом використовуємих активних елементів:

- напівполупроводникові;

- на інтегральних схемах;

- на рідинних кристалах;

- плазмові.

· за марками:

- „Берізка”, „Витязь”, „Електрон”, „Славутич”, „Samsvng” тощо.

· за параметрами:

- діапазон відтворюючих частот (характеризує якість звучання телевізора. Для чорно-білих телевізорів – 100 – 10000 Гц, а для кольорових телевізорів – 80 – 12500Гц);

- розмір зображення (діагональ екрану);

- чуйність (характеризує властивість телевізора приймати сигнали телецентру на визначеної від нього відстані. Вона визначається в мікровольтах (мкВ) на входу телевізора, яке забезпечує нормальне зображення і звук. Чим вище чуйність телевізора, тім більше відстань від телецентру, програми якого приймаються);

- кількість каналів (характеризує кількість каналів, що може приймати конкретна модель телевізора. Сучасні моделі телевізорів кількість переключаємих каналів може бути від 60 і більш);

- вихідна потужність (визначає гучність звучання телевізора і складає для різних моделей телевізорів 0,15 – 5 Вт);

- споживаєма потужність (характеризує економічність телевізорів. Параметр залежіть від типу телевізора, комплектуючих деталей, особливостей схеми. Для сучасних телевізорів вона складає 17 – 250 Вт, а для переносних – 8 -20 Вт.

- габарити, маса (Ці показники залежать від типу, компановки і розмірів комплектуючих деталей, художньо-конструктивного оформлення).

Дата добавления: 2014-01-07