Книжка М. Стельмаха

ЧЕРЕПАХА

ГРИБ ДІТКАМ КУПИВ ШАПКИ

ГУСАК

ВІРШІ

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ Заєць спати захотів, Сам постелю постелив. Сам собі приніс подушку, Підмостив її під вушко, Та й зайця довге вушко – Все звисає із подушки.

ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця, - Без борщу лишилась птиця. З того часу журавель Сировим жує щавель.

Наш гусак піднявсь на кладку, Став, як завше, на зарядку, Повернувся вліво, вправо, Чітко робить вільні вправи. От зробив гусак зарядку

Та й у річку – бух із кладки! Миє крила, чистить лапки. Каже качур: - Так-так-так, Фізкультурник наш гусак!

Гриб діткам купив шапки.

Повдягалися грибки

І стають аж на носочки,

Щоб їх бачили в лісочку.

Гриб говорить їм: - Дітки,

Не спинайтесь на носки,

Не показуйте шапки:

Ходить баба за дубами –

Попадете в борщ з грибами.

Кіт побачив черепаху,

Черепаху-костомаху,

Та й говорить: - От невдаха!

Зверху миска,

Знизу миска,

А між ними черепаха.

Де взялось на тебе лихо?

Черепаха каже тихо:

- Ще давно колись мій дід

В косаря украв обід.

Той обід у двох мисках

Над лугами смачно пах.

Дід підважив першу миску,

В другу вліз, мов у колиску,

І кисель до смерку їв,

А кисель миски зліпив.

Так з'явилась черепаха,

Черепаха – костомаха.

І ти, коте, не кради,

Не минеш тоді біди.

«КОЛОСОК ДО КОЛОСКА»

Ось тобі ще книжка, з якої ти багато чого пізнаєш, багато про що довідаєшся. Книжку цю написав для тебе український радянський письменник Михайло Стельмах. «Колосок до колоска» - так назвав її поет, бо, як повні тугого зерна колосочки, добирав він найкращі слова, складав їх у віршовані рядки, щоб легко було їх читати і приємно запам'ятати.

Сам письменник Михайло Стельмах народився і виріс в селі Дяківці, Літинського району, на Вінниччині, - у квітучій красі українського Поділля. З дитинства бачив він розлогі поля і в полях то чорну теплу та запахущу ріллю, то зелене море ярини, то жовтий прибій спілого колосистого врожаю, то взимку білу ковдру снігів. Бачив зелені переліски та квітучі врожайні сади, бачив луги заквітчані, де і пташки співають і клопітливі бджоли збирають мед. Бачив нашу чудову землю, полюбив її назавжди, і тебе, маленький друже, вчить любити дорогі рідні простори:

І луки широкі,

І ріки глибокі,

І поле веселе,

І рідні оселі,

І цвіт у маю –

Всю землю свою!

Рідну землю і все, що на ній росте, все, що на ній живе, все, що створене людьми, їхньою щирою працею, - вчить тебе любити поет. Він виріс у труді, змалечку допомагав батькам і в полі, і на городі, і вдома. Він змалечку полюбив труд, навчився шанувати людей, що працюють на землі, у саду і в полі, на заводі в цеху і в шахті, що водять поїзди по залізній колії та машини по грейдерних дорогах, що трудяться в містах і селах, трудом прикрашають землю, збагачують життя. Він з дитинства знає про те, що

Треба вчасно навесні

Посадити яблуні,

Груші, персики, горіхи

Добрим людям для утіхи…

Бо він же любить їх, добрих трудових людей, і тебе, маленький друже, вчить любити їх, любити і шанувати їхній труд. Він хоче, щоб і ти виріс трудівником і будівником. Щоб любив не тільки яблука, вишні та виноград їсти, а любив і вмів садити і доглядати сади і виноградники. Щоб умів, як виростеш, вирощувати казкові врожаї, винаходити, вдосконалювати нові, дивовижні машини. Щоб своїми руками, своїм трудом, розумом, кмітливістю ти полегшив людську працю, зробив її ще радіснішою, приємнішою.

Поглянь, у книжці Михайла Стельмаха всі трудяться, працюють. І не тільки люди – працюють і звірята і пташки. Кожен робить своє діло, що йому по силі, що найкраще вміє робити. Люди засівають землю, вирощують ліси і сади. Пташки виловлюють комах, щоб не шкодили врожаю. Сонце зігріває, дощ поливає поля, сади та баштани… А от бобер – «у бобра добра багато… бо охоче дні і ночі він робив: він і сіяв, він і віяв, і косив і молотив. А тепер… вчить маляток-бобреняток майструвати». Своє діло у дятла і в бджоли, у їжака і ведмедя… Зайняті справами і хлопчики та дівчатка. Вони допомагають старшим вирощувати, збирати врожай, вчаться в школі і вчаться в полі, в саду, на пасіці. І навіть той хлопчик Невмій у казочці «Невмій та Урожай», що нічого робити не вмів і не хотів, а хотів і вмів тільки їсти, врешті і він хоче працювати і вчитися. І він хоче навчитися працювати так, щоб за працю

Перша тепла похвала

В серце глибоко лягла…

Ледачого не похвалять і не пошанують. Люблять і шанують того, хто любить і шанує труд, хто вміє вчитись і працювати.

Закоханий у чарівне українське слово, поет і тебе, маленький друже, всіх дівчаток та хлопчиків учить любити нашу чудову, співучу, барвисту та багату рідну мову. Учить берегти її чисту красу, як і красу та багатство рідної землі.

Ти ще малий, але вже багато де бував і багато чого бачив – і тварин, і рослин, і машин усяких. Бачив зелень і цвіт, пташок і комах, та якось не дуже примічав їх. А ось ти прочитав чи прослухав оцю книжку Михайла Стельмаха, і поет тобі підказав своїм теплим поетичним словом, як треба дивитись на все довколишнє, навчив тебе бути уважнішим. І ти пильніше тепер дивишся, ти навчився бачити й те, чого раніше не бачив і не помічав. Ти вже дивишся не просто на пташку чи квітку, а хочеш знати, яка то пташка, яка квітка і яку користь має від неї людина. Тобі хочеться більше знати, більше вміти.

І ти будеш багато знати, багато вміти. В цьому тобі допоможе і ця книжка, книжка Михайла Стельмаха – «Колосок до колоска».

Читаючи її, ти і навчатимешся, і розважатимешся, бо всі вірші в ній написані легко, весело, з гумором – такою собі хорошою посмішкою.

Саме для тебе ця книжка, любий маленький друже!

Дата добавления: 2014-01-07