В українській народній педагогіці

Сутність і особливості народної педагогіки

Немає

Мудріших, ніж народ учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Максим Рильський

“Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особливість, своя національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети… Основи виховання і мета його, а значить, і головний його напрям різні в кожного народу і визначаються народним характером”.

К. Д. Ушинський

“З усією відповідальністю заявляю, що педагогіку творить народ, а ми науковці, вчителі, тільки її досліджуємо, даємо теоретичне та наукове тлумачення, обґрунтування. З огляду на це педагогіку…..в кабінеті написати неможливо”.

М. Г. Стельмахович

Народна педагогіки – система поглядів народу на освіту та виховання дітей і молоді. Вона створювалася протягом ряду століть, збагачувалася, вдосконалювалася й є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь в духовну скарбницю народу, багатющим і невичерпним джерелом людяності, гідності, мудрості, гуманності.

Кожен народ творить свою педагогіку, котра є глибоко національною за змістом, відображає його економічний, історичний, культурний, національний шлях розвитку, включає загальнолюдські основи.

Вперше термін “народна педагогіка” в науковий обіг увів К. Д. Ушинський, в Україні О. В. Духнович (вжив у підручнику “Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских”, 1857 р.).

У другій половині ХХ ст. чуваський педагог Генадій Волков у науковий обіг увів термін “етнопедагогіка”. Етнопедагогіка – наука про народну педагогіку, що включає досвід народу, визначає можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з’ясовує їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання.

В народній педагогіці виховання розглядається як перша суспільна необхідність. З поняттям “виховувати” тісно пов’язане поняття “навчати”.

Виховний ідеал народної педагогіки – взірець людської поведінки – людина праці, благородних поривань, високих моральних та інтелектуальних якостей, яка прагне пізнати навколишній світ і саму себе.

Народна педагогіка – першооснова педагогічної науки.

2. Мета, зміст і форми виховання й навчання

Мета виховання – сукупність властивостей людини, до виховання яких прагне народ – виховати людину.

Зміст виховання – процес формування особистості й підготовка її до активної участі у виробничому, суспільному, духовному житті. Зміст виховання охоплює:

• піклування про здоров’я та фізичний розвиток дитини;
• передачу знань, трудових умінь і навичок;
• привчання до організації домашнього побуту;
• забезпечення професійної обізнаності в певній галузі виробництва;
• підготовку до сімейного життя;
• формування духовного світу.

Форми виховання – спосіб організації виховного впливу:

· індивідуальна (охоплює догляд старшими членами сім’ї за дитиною; забезпечує індивідуальний підхід до дитини, всебічне вивчення її особливостей);

· групова (застосовується в родинному вихованні, коли кілька дітей, в різноманітних об’єднаннях дітей; поєднує засоби індивідуального та колективного впливу на кожного члена групи);

· фронтальна (масова) (Реалізується у процесі організації різноманітних видів праці, участі дітей у народних святах).

Мета навчання – сукупність знань, умінь і навичок людини, яку прагне сформувати народ – сформувати освічену, культурну, духовно багату, доброзичливу, працьовиту, підготовлену до певного виду трудової діяльності.

Зміст навчання – система знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує теоретичну та практичну підготовку людини:

· засвоєння рідної мови;

· праця;

· обізнаність з географії;

· знання з суспільствознавства;

· фізико-математичну підготовку;

· фізичну підготовку;

· прилучення до народного мистецтва.

Форми навчання – спосіб організації навчання:

· навчання “ланцюжком”;

· самонавчання;

· “челядництво”;

· наставництво;

· колективні форми навчання.

Дата добавления: 2014-01-07