Тема 1.2. Види комп’ютерної графіки

Тема 1.2 Принципи створення векторної графіки

1. Огляд векторних графічних редакторів.

2. Векторний редактор Adobe Illustrator.

3. Векторний редактор Macromedia Freehand.

4. Corel Draw.

У тих випадках, коли основною вимогою до зображень є висока точність форми (розробка логотипів, художня обробка текстів, креслення, схема, діаграма й т.д.), застосовують векторні графічні редактори.

До основних векторних редакторів належать:

· Adobe Illustrator;

· Macromedia Freehand;

· Corel Draw.

Всі ці редактори працюють із тими самими об'єктами векторної графіки, заснованими на тих самих принципах, мають схожі інструменти й прийоми для створення зображень.

Adobe Illustrator є світовим лідером серед засобів векторної графіки. Її особлива перевага полягає в тому, що разом із програмами PhotoShop й PageMaker вона утворить закінчене тріо додатків, достатніх для виконання комп'ютерної верстки поліграфічних видань і розробки складних документів. Ці додатки виконані в єдиному стилі, мають схожі інтерфейси й інструменти, дозволяють застосовувати однакові прийоми й безпомилково експортують й імпортують створені елементи між собою.

Macromedia Freehand – надзвичайно зручний векторний редактор, має дружній інтерфейс й є самим зручним вибором для початківців. Програма відрізняється простотою системи керування й високою швидкодією. З її допомогою можна працювати на таких комп'ютерах, на яких використання інших векторних редакторів важко. Незважаючи на простоту системи керування, інструментальні засоби Freehand достатні для розробки складних документів і лише на дуже високому рівні складності уступають засобам Illustrator й Corel Draw.

Illustrator й Freehand досить довго (до 1995 р.) залишалися засобами для роботи на комп'ютерах Macintosh. Їхній розвиток на платформі відставало від необхідних вимог, тому перевага в Corel Draw. У СНД розвиток платформ IBM випереджає Macintosh.

До переваг Corel Draw відносять розвинену систему керування й багатство засобів настроювання інструмента. Система керування складніше, ніж в інших векторних редакторів і його вивчення представляє більше складне завдання.

Незважаючи на велику безліч класів програмного забезпечення виділяють усього 3 види КГ:

- растрова;

- векторна;

- фрактальная.

Вони відрізняються принципами формування зображення й відображенням на моніторі або при печатці.

Растрову графіку застосовують при розробці електронних і поліграфічних видань. Растрові зображення рідко створюють вручну, частіше використають скановані ілюстрації, цифрові й відеокамери або транспортують із інших програм. Тому більшість растрових графічних редакторів орієнтовані не стільки на створення зображень, скільки на їхню обробку.

Програмні засоби для роботи з векторною графікою призначені для створення ілюстрацій й у меншому ступені для їхньої обробки.

Програмні засоби для роботи із фрактальной графікою призначені для автоматичної генерації зображень шляхом математичних розрахунків. Створення фрактальной композиції складається не в малюванні або оформленні, а в програмуванні. Фрактальную графікові рідко застосовують для створення друкованих документів, але часто використають у розважальних програмах.

Основним елементом растрового зображення є крапка. Якщо зображення екранне, ця крапка називається пикселом. Розмір зображення безпосередньо пов'язаний з його дозволом, виміряється в крапках/дюйм (dots per inch - dpi). У монітора з діагоналлю екрана 15'' розмір зображення на екрані близько 28 на 21 див у режимі роботи 800 на 600 роздільна здатність буде 72 dpi.

При друці роздільна здатність повинна бути набагато вище. Поліграфія, печатка полноцветного зображення вимагають 200, 300 dpi. Стандартний фотознімок розміром 10 на 15 див повинен містити 1000 на 1500 пикселов.

Якщо зображення кольорове, на кодування кожної крапки використано 3 байти, отже такої фотографії відповідає масив даних більше 4 Мб.

Недоліки растрової графіки:

1) Більші обсяги даних - основний недолік растрового зображення. Для активної роботи з більшими ілюстраціями потрібен комп'ютер з більшим обсягом оперативної пам'яті й високопродуктивним процесором.

2) Другий недолік пов'язаний з неможливістю збільшення для розгляду деталі. Т. к. зображення складається із крапок, збільшення приводить до того, що крапки стають крупніше. Збільшення крапок растра візуально спотворює ілюстрацію (пикселизация).

Основним елементом зображення векторної графіки є лінія. З її допомогою можна легко побудувати кожної більше складний об'єкт. Наприклад, об'єкт чотирикутник можна створити за допомогою 4-х ліній, а куб - за допомогою 12-ти ліній або 4-х чотирикутників. Таким чином, ілюстрація складається із простих об'єктів, як з кубиків. Завдяки цьому процес малювання у векторних редакторах фактично зводиться до створення контурів (об'єктів) потрібної форми й доданню їм певних заливань й обведених. Цей принцип лежить в основі всіх програм векторної графіки. Розрізняються лише прийоми роботи й деякі спеціальні ефекти.

Для кожної крапки лінії в растровій графіці приділяється одна або кілька осередків пам'яті, відповідно чим длиннее растрова лінія, тим більше оперативної пам'яті вона займає.

У векторній графіці обсяг пам'яті, займаний лінією, не залежить від розміру ліній, тому що лінія представлена у вигляді формули з декількох параметрів. При трансформуванні лінії міняються тільки значення в комірках пам'яті, кількість же осередків залишається незмінним.

Як і всі об'єкти, лінії мають властивості: форма лінії, товщина, кольори, характер (суцільна, пунктирна й т.д.) і властивості заповнення (заливання): кольорами, градієнтом, текстурою або картою.

Найпростіша незамкнута лінія має 2 вершини, які називають вузлами (опорними крапками). Від властивостей вузлів залежить те, як виглядає вершина лінії, і як дві лінії сполучаються між собою.

Дата добавления: 2014-01-07