Методи наукових досліджень

Для докладнішого ознайомлення з методами наукових досліджень доцільно обрати спочатку загальнонаукові методи, які застосовують у всіх видах і на всіх етапах наукових досліджень, тоді як конкретно-наукові (окремі) методи становлять інтерес тільки для спеціалістів у тій галузі науки, де їх використовують.

Аналізом називають такий метод пізнання, за якого виконують практичне або розумове розчленування об’єкта дослідження на його складники. Це дає змогу виявити структуру об'єкта, відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до простого. Аналіз явища в процесі розвитку дає змогу виділити в ньому окремі етапи, суперечливі тенденції тощо. Мета аналізу — пізнання окремих частин об'єкта як елементів складного цілого. Умовою всебічного пізнання об’єкта дослідження є багатогранність його аналізу.

Аналіз нерозривно пов’язаний із синтезом — процесом об’єднання в одне ціле частин, ознак, властивостей об’єкта, визначених за допомогою аналізу.

Аналіз і синтез багато важать у процесі пізнання і здійснюються на всіх його етапах. Існує багато видів аналізу і синтезу, а саме: прямий (емпіричний) метод використовують для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, простіших змін тощо; поворотний (елементарно-теоретичний) метод базується на уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки різноманітних явищ; структурно-генетичний метод виділяє в складному явищі ті елементи, що найбільше впливають на всі інші характеристики об’єкта. Кожен вид аналізу і синтезу має власні відмінності, але всі вони базуються на принципах розчленування цілого на складники з наступним відтворенням цілого з частин.

Індукцією називають такий метод дослідження, за якого загальний висновок про характеристики множини елементів роблять на підставі вивчення цих характеристик якоїсь частини елементів цієї множини. Таким чином, індукція забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень.

У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, коли висновок про характеристики будь-якого елемента множини робиться на підставі пізнання загальних характеристик всієї множини.

Загальнонаукові методи індукції і дедукції широко використовують окремі методи формальної логіки: єдиної схожості (припускається, що єдина схожа обставина є причиною досліджуваного явища); єдиної відмінності (припускається, що єдина різниця обставин є причиною явища); супутніх змін (зміна в одному явищі приводить до зміни в іншому, бо ці явища перебувають у причиновому зв’язку); залишків (коли відомо, що деякі із сукупності окремих обставин є причиною частини явищ, то залишок цього явища зумовлений рештою обставин).

Одним із загальнонаукових методів дослідження є метод аналогії, за якого висновок про предмет або явище робиться на підставі його схожості з іншими, вже відомими. Звичайна схема умовиводу за аналогією: об’єкту А притаманні ознаки а, b, с, d, е; об’єкту В притаманні ознаки b, с, d, е; отже, об’єкту В, ймовірно, притаманна ознака а. Аналогія, якщо розглядати її ізольовано, не має значної доказової сили не тільки тому, що висновок її може бути лише ймовірнісним, але й тому, що ступінь цієї ймовірнісності може бути дуже низьким у результаті випадкової схожості або фіксації несуттєвих ознак об'єктів порівняння. З метою підвищення ймовірнісності висновку за аналогією висувають такі вимоги:

· аналогія повинна базуватися на суттєвих ознаках і якнайбільшій кількості схожих характеристик об’єктів порівняння;

· зв’язок ознаки, щодо якої робиться висновок, зі знайденими в об’єктах загальними ознаками має бути дуже тісним;

· аналогія не повинна призводити до висновку про схожість об’єктів у всіх ознаках;

· висновок за аналогією повинен доповнюватися дослідженням відмінностей і доказами того, що ці відмінності не можуть слугувати основою відмови від висновків за аналогією.

У сучасній науці розвиненою галуззю систематичного застосування аналогії є так звана теорія подібності, що широко використовується в моделюванні.

Моделювання — відтворення характеристик об'єкта дослідження на іншому об’єкті, створеному для їх вивчення. Цей останній називають моделлю. Потреба в моделюванні виникає тоді, коли дослідження безпосередньо самого об’єкта неможливе, ускладнене, дороге, потребує дуже тривалого часу тощо. Модель повинна мати суттєві ознаки оригіналу. Модель може виконувати свою роль тоді, коли ступінь її відповідності об’єкту визначена досить чітко. Це може проявлятися в схожості фізичних характеристик моделі і об’єкта або в схожості функцій, або в тотожності математичного опису “поведінки” об’єкта і його моделі. Залежно від природи моделі і тих ознак оригіналу, які в ній втілено, розрізняють моделі фізичні і математичні. Математична модель, на відміну від фізичної, може бути здійснена у вигляді характеристик іншої, ніж в об’єкта моделювання, фізичної природи. Обов’язково лише, щоб відомі сторони моделі описувалися тією самою математичною формулою, що й ознаки об’єкта. Моделі можуть бути також повними або частковими, представляти деякі властивості об'єкта або функцію, що ним виконується (в останньому випадку модель називають функціональною) тощо. Межі, що проводяться між різними моделями, досить умовні. Однією з причин широкого застосування методу моделювання є його універсальність, зручність, швидкість і дешевизна дослідження. Метод моделей, заснований на схожості функцій, що здійснюються об’єктами різної природи (наприклад, живими організмами та машинами), є однією з основ кібернетики. Велике значення має розробка математичних моделей економіки і засноване на ньому прогнозування економічних процесів та управління ними. Швидко розвивається моделювання складних і надскладних систем (наприклад, екологічних і демографічних процесів). Особливою галуззю моделювання є моделювання процесів мислення. Основні закономірності процесу побудови чуттєвих і логічних моделей досліджуються у різних розділах теорії пізнання, досягнення якої лежать в основі науково-технічної теорії та практики моделювання.

Абстрагування — розумове відокремлення від низки несуттєвих властивостей, зв’язків, відносин предметів і виділення окремих ознак об'єкта для дослідження. Процес абстрагування здійснюється двома етапами. На першому етапі вивчають характеристики об’єкта і поділяють на суттєві і несуттєві. На другому — об’єкт дослідження заміняють іншим, простішим, що становить спрощену модель, яка зберігає головне в складному. Розрізняють такі види абстрагування:

· ототожнення (створення нових понять через об’єднання предметів або явищ, пов’язаних за своїми властивостями, в особливий клас);

· ізолювання (відокремлення властивостей, нерозривно пов'язаних з предметами);

· конструктивізація (відокремлення від невизначеності меж реальних об’єктів);

· припущення про потенційне здійснення.

Конкретизація, на відміну від абстрагування, дає змогу вивчати предмети або явища в усій якісній різнобічності реального їх існування. Досліджується стан об'єктів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.

Ідеалізація базується на створенні певних абстрактних об’єктів, що принципово не можуть бути здійсненими в досліді та реальності. Ідеалізовані об’єкти є граничними випадками тих чи інших реальних об'єктів і виступають як засоби їхнього наукового аналізу, основою для побудови теорії цих реальних об’єктів; вони, таким чином, є відображенням об’єктивних предметів, процесів, явищ.

Узагальнення є одним з основних засобів для створення нових наукових понять, формулювання законів і теорій. Воно становить логічний процес переходу від окремого до загального, виділення поняття, яке визначає те загальне, що характеризує об’єкти певного класу. Отримання узагальненого знання означає глибше відображення дійсності, проникнення в її суть.

Системний аналіз — вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма чинниками, які впливають на його функціонування. Системний аналіз виник у 60-х роках XX століття і досить швидко розвивається. Єдиної процедури проведення системного аналізу в наукових дослідженнях поки що немає, в ньому широко використовують методи системної динаміки, теорії ігор, евристичного програмування, імітаційного моделювання, програмно-цільового управління тощо.

Конкретно-наукові, або емпіричні, методи наукових досліджень є специфічним інструментом кожної окремої галузі знань, окремої науки. Розробка та використання саме цього інструменту обумовлені специфічними відмінностями об’єктів дослідження окремої науки.

Формалізація — відображення об’єкта чи явища в знаковій формі деякої штучної мови (математики, хімії тощо), що дає можливість досліджувати реальні об’єкти та їхні властивості формальним дослідженням відповідних знаків.

Аксіоматизація становить процес побудови наукової теорії, за якого деякі твердження-аксіоми, що є певними науковими знаннями, приймають без подальших доказів, а потім використовують як відправні початкові положення для отримання нових знань за певними логічними правилами.

Гіпотетичний метод, на відміну від аксіоматизації, базується на гіпотезі — науковому припущенні, що висувається для пояснення певного явища і потребує перевірки й теоретичного обґрунтування для того, щоб стати достовірною науковою теорією. Цей метод застосовують для дослідження нових явищ, що не мають аналогів.

Історичний метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого створюються додаткові знання про об’єкт дослідження в процесі його розвитку.

Порівняння — зіставлення об’єктів з метою визначення рис схожості або відмінності між ними (або і того і іншого водночас). Порівняння є важливою передумовою узагальнення, багато важить в умовиводах за аналогією.

Рахування — знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їхніх параметрів, що характеризують ті чи інші властивості.

Вимірюванням називають фізичний процес визначення чисельного значення деякої величини через порівняння її з еталоном.

Спостереження — цілеспрямоване й організоване сприйняття зовнішнього світу. Воно може бути простим і складним, безпосереднім і опосередкованим тощо. У спостереженні відсутній суттєвий вплив суб’єкта на об’єкт. Можливе використання приладів та інструментів, що компенсує природну обмеженість органів сприйняття людини. Видами спостереження є, наприклад, хронометраж, анкетування, експрес-діагностика тощо.

Експеримент — це дослідження явищ способом активного впливу на них за допомогою створення нових умов відповідно до мети дослідження або через спрямування перебігу процесу в новому напрямі. Одні умови досліду ізолюють, інші виключають, треті підсилюють тощо. За необхідності параметри експерименту можуть змінюватися таким чином, щоб дослідити окремі властивості об’єкта, а не їхню сукупність.

Методи наукового дослідження умовно поділяють на низку рівнів: емпіричний, експериментально-теоретичний, теоретичний і метатеоретичний.

Методи емпіричного рівня конкретно пов’язані з досліджуваними явищами і використовуються на етапі формування наукової гіпотези. До цієї групи можна зарахувати спостереження, порівняння, рахування, вимірювання, співбесіду та ін.

Методи експериментально-теоретичного рівня дають змогу знайти ті чи інші достовірні факти, об’єктивні прояви в досліджуваних процесах. За їхньою допомогою також виконують накопичення фактів, їх перехресну перевірку. До цієї групи належать: експеримент, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, гіпотетичний, історичний, логічний методи тощо.

Абстрагування, ідеалізацію, формалізацію, аксіоматизацію, узагальнення, певною мірою також аналіз і синтез, індукцію і дедукцію зараховують до теоретичного рівня. На цьому рівні виконують логічне дослідження зібраних фактів, розробку понять, суджень, роблять умовиводи, зіставляють попередні наукові уявлення з новими, що виникають.

До метатеоретичного рівня відносять діалектичний метод, метод системного аналізу та ін., за допомогою яких досліджують самі теорії і розробляють шляхи їх створення, вивчають систему положень і понять цієї теорії, встановлюють межі її використання, способи введення нових понять тощо.

Основні наукові методи досліджень з логістики подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Наукові методи досліджень з логістики

Загальнонаукові методи	Аналітико-прогностичні методи	Галузі знань, з яких запозичуються методичні прийоми
Системний аналіз Комплексний підхід Програмно-цільове планування	Лінійне програмування Теорія масового обслуговування Теорія ймовірності Сітьове планування Методи ділових ігор Економіко-статистичні методи Функціонально-вартісний аналіз Економіко-математичне моделювання Методи експертних оцінок	Маркетинг Транспорт Антропологія Екологія

Методи оптимізації логістичних систем тісно пов’язані і з такими науками, як маркетинг, транспорт, антропологія та екологія.

Дата добавления: 2014-01-07