Доведення гіпотез

Процедуру, за допомогою якої встановлюють істинність гіпотези або будь-якого іншого твердження, в логіці називають доведенням. У доведенні використовують два способи встановлення істини: безпосередній та опосередкований.

Безпосередній спосіб полягає в тому, що в процесі практичних дій відбувається зіставлення деякого припущення з фактичним станом об’єкта дослідження. Видами таких практичних дій можуть бути спостереження, експеримент, демонстрація, вимірювання, розрахунки, облік та інші емпіричні процедури. Наприклад, у практиці економічних досліджень найчастіше застосовують саме цей спосіб доведення, оскільки існує реальна можливість вимірювати та зіставляти показники економічних процесів на основі статистичних і бухгалтерських звітів та інших даних, зібраних за допомогою емпіричних методичних прийомів дослідження.

Однак досить часто істинність гіпотези може бути доведена шляхом умовиводів на основі вже наявних знань у вигляді різних законів і положень. Наприклад, у дослідженнях з математики, теоретичної фізики, астрономії та інших, особливо де є можливість значної формалізації та широкого застосування математичного апарату. Такий спосіб встановлення істини називають опосередкованим.

За опосередкованого способу доведення гіпотези є логічною процедурою встановлення її істинності за допомогою інших тверджень, істинність яких вже доведено. Вона становить процес мислення, результатом якого стає послідовність тверджень, розташованих у певному логічному порядку.

У структурі доказів розрізняють такі елементи, як теза, аргумент і форма.

Твердження, що підлягає доведенню, називають тезою. Теза повинна бути точно і чітко сформульованою і залишатися незмінною впродовж всього доведення.

Положення, яке використовують для доведення істинності тези, називають аргументом. Аргументами можуть бути наукові положення, істинність яких доведено раніше (теореми, закони тощо), аксіоми, визначення та твердження, що містять достовірну інформацію про конкретні факти. Аргументи повинні бути істинними твердженнями. Істинність аргументу має бути доведена незалежно від тези. Аргументи повинні бути достатньо обґрунтованими для доведення тези.

Під формою доведення (або демонстрацією) розуміють спосіб зв’язку аргументів між собою та тезою, логічну послідовність переходу від аргументу до аргументу, а потім до тези. Формою доведення в наукових дослідженнях можуть бути таблиці, графіки, аналітичні розрахунки, інші матеріальні носії інформації, перетвореної відповідно до мети дослідження (тези).

Існує кілька видів доказів. Одними з найпоширеніших є прямі та непрямі докази.

Прямим доказом називають такий, що є логічним ланцюжком висновків та умовиводів, останньою ланкою якого є сама теза.

Під непрямим доказом розуміють такий логічний ланцюжок умовиводів і висновків, за якого доводять хибність відхилення тези і на цій основі роблять висновок про її істинність. Іноді такий спосіб називають “доведенням від протилежного”. Його використовують у тому разі, коли прямі докази представити з якоїсь причини неможливо.

У наукових дослідженнях багато означають спростування. За їхньою допомогою наука звільняється від хибних тверджень, необґрунтованих догм, помилок, удосконалює свій теоретичний апарат. Як і доказ, спростування має свої тезу, аргумент і форму.

Спростування тези може бути здійснено, якщо, по-перше, буде доведено істинність антитези або, по-друге, доведено хибність наслідків, що випливають з тези.

Дата добавления: 2014-01-07